№ справа:1/122/12/12Головуючий суду першої інстанції:Малухін

№ провадження:11/190/170/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКапустіної Л.П.

СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.

За участю прокурораАблякімової З.В.

розглянувши матеріали кримінальної справи по апеляції прокурора прокуратури Центрального району м. Сімферополя Cеменової Т.С. на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 09.11.2012,

ВСТАНОВИЛА:

09.11.2012 постановою Центрального ра йонного суду м. Сімферополя АРК, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317 Кримінального Кодексу України направлено прокурору Центрального району м. Сімферополя для організації проведення додаткового розслідування та виконання вимог вказаних у зазначеній постанові.

Рішення суду було мотивоване тим, що органами внутрішніх справ на протязі тривалого часу не встановлено місце проживання та перебування обвинуваченої, та не виконано її явку в судове засідання, що є свідченням того, що органами досудового слідства не були прийняті усі необхідні заходи, щодо встановлення особи обвинуваченої, зазначене перешкоджає у подальшому розгляд кримінальної справи.

В апеляції прокурор просить постанову скасувати та направити справи до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом вимог ст. 281 КПК України (далі-КПК 1960 року) та безпідставність висновків суду стосовно повернення справи з підстав не встановлення фактичного місця проживання обвинуваченого.

Заслухавши доповідача; вислухавчи думку прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.

Статтею 281 КПК України 1960 року передбачена можливість направлення кримінальної справи зі стадії судового розгляду для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, яка не може бути усунена у судовому засіданні.

Згідно п. 8 Постанови пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» зазначено, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України 1960 року, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 64 КПК України визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі є дані, які характеризують особу обвинуваченого, у тому числі його постійне місце проживання.

Однак, органами досудового слідства зазначені вимоги належним чином виконані не були.

16.08.2005 постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АРК кримінальні справи за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 309 ч. 2, 317 ч. 2 та ст. ст. 307 ч. 2, 317 ч. 2 КК України прийняті до провадження Центрального районного суду м. Сімферополя АРК й кримінальні справи № 1-411/05 та № 1-541/05 об'єднані в одне провадження № 1-411/05 (а. с. 121).

Так, з матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства встановлено місце проживання обвинуваченого ОСОБА_6: АДРЕСА_1

та за вказаною адресою, органами досудового слідства був застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді підписки про невиїзд від 09.03.2005 (а. с. 48).

Як вбачається, обвинувальний висновок відносно ОСОБА_6 був затверджений 23.05.2005 (а. с. 89).

Також згідно матеріалів справи, ОСОБА_6 на виклик суду першої інстанції 06.07.2005, 18.07.2005 з'явився, однак на судове засідання призначене на 02.08.2005 не з'явився, про причині не явки не повідомляв (а. с. 120).

Так 22.08.2005 судом першої інстанції було прийняте рішення, про примусовий привід ОСОБА_6 в судове засідання через органи міліції (а. с. 124). Однак зазначений привід органами міліції виконаний не був.

За цих обставин, судом першої інстанції ОСОБА_6 оголошено у розшук та обрано йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а. с. 127), та заведена ОРС за № 200502128, однак органами внутрішніх справ на протязі тривалого періоду виконана не була.

Так, судом першої інстанції неодноразово: 20.02.2006, 22.05.2006, 14.08.2006, 30.11.2006, 04.01.2007, 12.02.2007, 05.04.2007, 05.07.2007, 10.10.2007, 03.12.2007, 28.03.2008, 02.06.2008, 02.09.2008, 08.01.2009, 31.03.2009, 29.05.2009, 06.10.2009, 05.01.2010, 16.09.2010, 30.09.2011 (а. с. 132, 134, 137, 139, 140, 142, 143, 144, 146, 147, 150, 152, 154, 158, 156, 161, 163, 167, 170) направлялись запити-нагадування стосовно розшуку обвинуваченої, однак на адресу суду надходили однотипні, формальні відписки, що комплексом оперативно-розшукових заходів, які проводяться органами внутрішніх справ, місцезнаходження підсудної не встановлено (а. с. 133, 135, 138, 141, 145, 148, 149, 151, 153, 157, 160, 162, 164, 166, 168, 171, 173).

Так, відомості про те, що органи внутрішніх справ дійсно приймають заходи щодо реального пошуку обвинуваченої, та встановлення її місце знаходження, у матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 16-1 КПК України 1960 року на суд покладається функція розгляду справи, та є неприпустимим, покладання на нього функцій, які властиві слідчим органам.

Крім того, органами досудового слідства в обвинувальному висновку, який по зазначеній кримінальній справі був затверджений 03.08.2012, було встановлено особу ОСОБА_7, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, без встановлення місяця його фактичного проживання. Однак, у матеріалах справи відсутні паспортні дані, а з наявного закордонного паспорту не вбачається його адреса проживання (а. с. 66), та відсутня будь-яка інша інформація про місце реєстрації або фактичне місце проживання обвинуваченого.

За таких обставин вбачається, що органами досудового слідства, належним чином не встановлені дані про особу обвинуваченого, не зважаючи на те, що справа була направлена до суду для розгляду.

Також враховуючи те, що суд першої інстанції здійснював належний контроль за виконанням постанови суду про розшук підсудного і встановлення його фактичного місця знаходження шляхом винесення постанови про примусовий привід, оголошення у розшук, направлення нагадувань про необхідність виконання постанови від 05.09.2005, колегія суддів вважає постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АРК законною та обґрунтованою, а апеляцію прокурора, такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора прокуратури Центрального району м. Сімферополя Семенової Т.С. залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 09.11.2012, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317 Кримінального Кодексу України направлено прокурору Центрального району м. Сімферополя для організації проведення додаткового розслідування, залишити - без зміни.

Запобіжний захід залишити згідно постанови Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 05.09.2005.

Судді

Л.П. Капустіна М.В. Соловйов Б.Л. Балахонов