№ справа:1-309/11Головуючий суду першої інстанції:Гулевич

№ провадження:11/190/760/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЄвдокимової В.В.

Суддів Балахонова Б.Л., Рижової І.В.

За участю прокурораАметової Л.Д.

адвоката - ОСОБА_5 заявника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією заявника ОСОБА_6 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2013 року, якою заява ОСОБА_6 про скасування арешту на майно залишено без задоволення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно постанови судді Вокалова О.П. звернулась до суду з заявою про зняття арешту з 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, який був накладений слідчим на досудовому слідстві по кримінальній справі стосовно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд першої інстанції заяву ОСОБА_6 залишив без задоволення з тих причин, що начальник Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК не звертався до суду з відповідною заявою, сама постанова слідчого про накладення арешту на 2/3 частки вищезазначеної квартири - не скасовувалася. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що заявницею було зареєстровано право власності на 2/3 частині квартири 23.11.2012 року, тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження ухвалені лише - 26.02.2013 року.

В апеляції заявник ОСОБА_6 просить постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим скасувати, винести своє рішення, яким зняти арешт 2/3 частини з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, який був накладений постановою слідчого СВ Сімферопольського МУ ГУМВС в АР Крим Пугач О.С. від 27.05.2001 р. Свої доводи ОСОБА_6 мотивує тим, що вона проживає у зазначеній квартирі, 2/3 частині квартири вона вже викупила, отримала права власності у нотаріуса, але не може зареєструвати МБРТІ.

Заслухав доповідача, заявника ОСОБА_6, її представника адвоката ОСОБА_5, які підтримали та наполягали на задоволенні апеляційних вимог, провівши судові дебати, в яких прокурор заперечував проти апеляції та просив постанову суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляції і матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд за наступних підстав.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_6 про зняття арешту з 2/3 частки квартири суд першої інстанції послався на те, що начальник Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК з відповідною заявою до суду не звертався.

Однак, колегія суддів не може погодитися з зазначеним, оскільки згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з матеріалами справ, а саме ксерокопіями свідоцтва про право власності на 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 (а.с. 341), витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 342), яким судом першої інстанції не дана належна оцінка, - ОСОБА_6 має право власності на зазначену вище частку квартири, а значить особою, що має право звернутися до суду про зняття арешту з майна, що і передбачено ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, не дана судом першої інстанції оцінка постанові старшого державного виконавця Бучко Б.П. від 26.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження, згідно з яким у зв'язку з фактичним виконанням, виконавче провадження закінчено, чинність арешту майна боржника припинена, інші заходи примусового виконання рішення - скасовані (а.с. 347).

Більш того, у судовому засіданні від 12.04.2013 року, на що також не звернув увагу суд першої інстанції, представник відділу Державної виконавчої служби Бучко Б.П. не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_6, оскільки майно реалізовано, вирок суду в частині конфіскації виконано (а.с. 354).

Приймаючи рішення про залишення без задоволення її заяви про б скасування арешту у кримінальній справі стосовно засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України, суд формально поставився до розгляду заяви ОСОБА_6, не пославшись, крім того, на норму закону, що регулює правовідносини, пов'язані з конфіскацією майна та звільненням його з під арешту.

Крім того, судом не зазначено чому заявник ОСОБА_7 не має права звертатись до суду самостійно , і яка норма закону забороняє їй це зробити.

Посилання суду першої інстанції на те, що постанова слідчого про накладення арешту на 2/3 частки вищезазначеної квартири - не скасовувалася, а також те, що заявницею було зареєстровано право власності на 2/3 частині квартири - 23.11.2012 року, а постанова про закінчення виконавчого провадження ухвалена лише - 26.02.2013 року - не є підставою для залишення заяви заявниці без задоволення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви ОСОБА_6 про скасування арешту підлягає скасуванню, з направленням справи в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України (1960 року) та п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 квітня 2013 року, якою заява ОСОБА_6 про скасування арешту на майно залишено без задоволення, скасувати.

Кримінальну справу стосовно засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України, з заявою ОСОБА_6 направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Судді

Євдокимова В.В. Балахонов Б.Л. Рижова І.В.