АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/904/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : Мельник І.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Подорога В. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Подорога В. М.
суддів Бабенко В. М. , Бондаренко С. І.
при секретарі Посипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа: Черкаська міська рада, Орган опіки та піклування Соснівського району про звернення стягнення,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, а також виселити відповідачів, які зареєстровані та проживають у цій квартирі.
Позов обґрунтовано тим, що 26 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № CSIPGA00000236, згідно якого остання отримала 23300,00 дол. США кредиту зі сплатою 11,04 % річних за користування кредитом до 26 грудня 2022 року. Із метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитом 26 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_9, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з порушенням з січня 2009 року ОСОБА_7 графіку погашення кредиту та оплати процентів утворилася заборгованість в розмірі 40731,93 дол. США, яку позивач просить стягнути, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 27 квітня 2012 року позов задоволено.
Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності та наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_8 із вказаної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку.
Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 солідарно судові витрати у розмірі 3 219 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне дослідження та надання оцінки доказам, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 26 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № CSIPGA00000236, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 23 300,00 дол. США зі сплатою 11,04% річних за користування кредитом до 26 грудня 2022 року (далі - Кредитний договір).
У забезпечення виконання зобов'язання боржником за Кредитним договором 26 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_9, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № CSIPGA00000236, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1 (далі - Договір іпотеки).
У зв'язку з невиконанням належним чином ОСОБА_7 умов Кредитного договору, з січня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 40 731,93 дол. США, з яких 19 923,43 дол. США заборгованість за кредитом, 8 359,45 дол. США - за відсотками, 1 594,47 дол. США - з комісії за користування кредитом, 10 854,58 дол. США. - пені.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_9, до участі в розгляді справи залучено його правонаступника ОСОБА_8
Задовольняючи позов у частині виселення відповідачів із переданого в іпотеку майна, суд першої інстанції виходив із того, що умови Кредитного договору ОСОБА_7 не виконуються, направлення відповідачам письмової вимоги про необхідність виселення із переданої в іпотеку квартири підтверджується реєстром поштових відправлень (а.с. 43-46, т.2).
Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ст. ст. 1054, 526, 1050 ч.2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Із змісту ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) випливає, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Як роз'яснено у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, але резолютивна частина рішення не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та вказаним роз'ясненням постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У резолютивній частині рішення не зазначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмету іпотеки; початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову, але неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини у новій редакції.
Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року змінити в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та викласти в наступній редакції.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSIPGA00000236 від 26.12.2007 року, в розмірі 19923,43 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка належить на праві особистої власності ОСОБА_6, ОСОБА_8 і розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №CSIPGA00000242 від 26.12.2007 року) публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (49094. м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни нерухомості, відповідно до ціни вказаної в Іпотечному договорі, а саме: 151,500 тис. грн.
В іншій частині заочне рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :