ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 85783/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління ПФУ в м.Івано-Франківську в якому просила зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру її пенсії , включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення та на соціальнопобутові потреби, які вона отримувала до виходу на пенсію і з яких сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування починаючи з 09.08.2010 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Однак в заробітну плату для обчислення пенсії не включено матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.

Вважає, що такі дії ПФУ не відповідають вимогам ст.41 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.37 Закону "Про державну службу", оскільки на матеріальну допомогу нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, не проведено повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обгрунтованість таких вимог аналогічна вимогам наведеним в позовній заяві.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала на посаді заступника начальника відділу по контрольно-перевірочній роботі управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську та з 14.02.2009 року їй призначена пенсія як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську від 09.08.2010 року № 50 ОСОБА_1 протягом 2007 - 2009 років виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з яких нараховувався та утримувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.5-6).

Частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частинами 2, 6 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються КМ України (ч.7 ст.33).

Постановою КМ України від 9.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів" керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, матеріальну допомогу, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, необхідно враховувати при обчисленні розміру його пенсії. Положення Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці» є загальними щодо спірних відносин. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин -стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, прийнятій у справі № 21-430а11.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним.

Враховуючи, що пенсія позивачу призначається довічно, а Закон, яким керується суд при прийнятті рішення, також не обмежує права позивача на отримання пенсії у визначеному Законом розмірі певним періодом часу. Тому не визначення кінцевого строку для нарахування та виплати оспорюваної пенсії, само по собі не є вирішенням прав позивача на майбутнє.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ст.100, ч.3 ст. 160, ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнено частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2011 року у справі №2а-1751/11 скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо відмови на користь ОСОБА_1 в призначенні пенсії із заробітку з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську перерахувати з 09.08.2010 року на користь ОСОБА_1 призначену пенсію з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та виплатити перераховану пенсію.

Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський