УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 9104/92426/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року по справі № 2а-900/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Леопрінт» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Леопрінт» (далі - ТзОВ «ТД «Леопрінт») 31.01.2012 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - ДПІ в Пустомитівському районі), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі від 29.12.2011 року № 0001952350.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі від 29.12.2011 року № 0001952350.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на неможливість здійснення контрагентом позивача ТзОВ «Віктрейд ЛТД» господарської діяльності у зв'язку з відсутністю відповідних основних засобів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих активів, що, на думку апелянта, дає підстави для висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТзОВ «Віктрейд ЛТД» правочину, а відповідно про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 196946.20 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ в Пустомитівському районі було проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «ТД «Леопрінт» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктрейд» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 року № 1475/232/36562694.

Вказаний акт містить висновок про те, що укладені між ТзОВ «ТД «Леопрінт» та ТзОВ «Віктрейд ЛТД» договори є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що свідчить про порушення ТзОВ «ТД «Леопрінт» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та відповідно про завищення податкового кредиту за січень 2011 року на суму 196946.20 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Пустомитівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0001952350, яким ТзОВ «ТД «Леопрінт» збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 196947.20 грн., з яких за основним платежем на суму 196946.20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1.00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт придбання позивачем товарів згідно з договору купівлі-продажу від 10.01.2011 року № 030111, з метою їх подальшого використання в господарській діяльності, доводиться зібраними та дослідженими по справі доказами. Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Аналіз норм Податкового кодексу України (п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200) дає підстави для висновку, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі ДПІ в Пустомитівському районі не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Натомість позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано суду копії укладеного з контрагентом ТзОВ «Віктрейд ЛТД» договору купівлі-продажу від 10.01.2011 року № 030111, яким було передбачено поставку товару, асортимент, кількість та ціна якого узгоджувався сторонами та зазначався у специфікації, виписаних ТзОВ «Віктрейд» податкових та видаткових накладних на поставлений товар, специфікації на нього, рахунків-фактур, акту звірки взаєморозрахунків, платіжних доручень та подорожнього листа вантажного автомобіля.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТзОВ «Віктрейд ЛТД» були зареєстровані в установлено законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «ТД «Леопрінт» та ТзОВ «Віктрейд ЛТД» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даним контрагентом податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року по справі № 2а-900/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС