ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.11.06р. | Справа № А17/365-06 |
За позовом Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області
до –Товариства з обмеженою відповідальністю “Степовий елеватор”, смт. Брагинівка Петропавлівського району Дніпропетровської області
– Закритого акціонерного товариства “АТ Каргілл”, м. Київ
про визнання недійсною угоди
Суддя - Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т.А.
Представники:
від позивача –Васильченко О.М., довіреність № 542/9/100 від 03.02.2006р., завідувач юридичного сектору;
від відповідача-1 – Сахарук Т.В., довіреність без номеру від 30.10.2006р., представник;
від відповідача-2 –Сахарук Т.В., довіреність № 2006/77 від 04.10.2006р., юрисконсульт.
Суть спору:
Петропавловська міжрайонна державна податкова інспекція у Дніпропетровській області (у подальшому —позивач) звернулась з позовом до господарського суду та просить визнати недійсною угоду купівлі-продажу серії ВАК №606033 від 29.05.2003р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Степовий елеватор” (у подальшому —відповідач-1) і Закритим акціонерним товариством “АТ Каргілл” (у подальшому —відповідач-2), на підставі ст. 48 ЦК УРСР, зобов’язати відповідача-2 повернути все одержане за оскаржуваною угодою на користь відповідача-1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статуту відповідача-1 з його боку без довіреності діє генеральний директор, який має повноваження вести переговори та підписувати угоди (договори) від імені відповідача-1. Водночас, всупереч статутним документам і положенню ст. 162 ЦК УРСР з боку відповідача-1 спірну угоди підписав Зуб С.О. (посада не зазначена) на підставі довіреності, яка не передбачає підписання договорів від імені відповідача-1.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, у клопотанні про відмову у позові на позовну заяву зазначає, що позивачем був пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України. Також відповідач-1 посилається на те, що позивач дізнався про укладення спірної угоди ще 01.09.2003р. при складанні акту перевірки відповідача-1.
Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що довіреність на Зуб С.О. була складена у нотаріальній формі і тому повністю відповідає вимогам ЦК України. Також відповідач-2 зазначає, що позивачем був пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України. Також відповідач-1 посилається на те, що позивач дізнався про укладення спірної угоди ще 01.09.2003р. при складанні акту перевірки відповідача-1.
В судовому засіданні 30.11.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши докази, подані позивачем, відповідачем-1 і відповідачем-2, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, господарський суд, —
в с т а н о в и в :
29.05.2003р. відповідач-1 з однієї сторони і відповідач-2 з іншої сторони уклали договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстровим номером 842.
На виконання вказаного договору відповідачами був складений акт приймання-передачі частини цілісного майнового комплексу та документації від 29.05.2003р.
Від імені відповідача-1 спірний договір і акт приймання-передачі підписував Зуб Сергій Олександрович, що діяв на підставі Довіреності від 28.05.2003р.
При цьому довіреність на ім’я Зуба С.В., надана позивачем у матеріали справи, датована 27.05.2003р. і вчинена у простій письмовій формі.
Довіреність від 28.05.2003р., надана відповідачем-2 у матеріали справи, вчинена у нотаріальній формі і надає Зубу С.О. право представляти інтереси відповідача-1 у нотаріальних конторах з питань, пов’язаних з укладанням угод.
З наведеного можна прийти до висновку, що довіреність від 28.05.2003р., надана у матеріали справи відповідачем-2, і є довіреністю, на підставі якої був вчинений оскаржуваний договір.
Виконання спірної угоди також підтверджується податковою накладною №АОМ-3583 від 29.05.2003р., банківськими виписками і книгою обліку продажу товарів відповідача-2.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
У відповідності з п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Згідно зі ст. 48 ЦК УРСР, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
З наведеного вбачається, що визнання угоди недійсною відповідно до ст. 48 ЦК УРСР не передбачає наслідків у вигляді стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевказаного суд приходить до висновку, що звернення позивача з позовною заявою про визнання угоди недійсною на підставі ст. 48 ЦК УРСР не відноситься до компетенції органів державної податкової служби, яким є позивач.
Тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
06.12.2006р.