Справа № 761/971/13- ц

Провадження №2/761/2804/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Подмазко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про визнання неукладеним договору споживчого кредиту та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.11.2006 р. між нею та АКБ «Київ», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про надання кредиту № 133. Сума кредиту становить 776 500 доларів США, строк користування грошима - з 16.11.2006 р. по 14.11.2011 р., розмір плати за користування кредитом - 16% річних, цільове використання - придбання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1. 22.05.2012 р. позивач у зв'язку з одруженням змінила прізвище з ОСОБА_1» на «ОСОБА_1». Під час укладання договору відповідач порушив положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не повідомив позивача у письмовій формі про кредитні умови. Крім того в договорі не викладені всі його істотні умови, зокрема, детальний розпис загальної вартості кредиту, дата його видачі. За таких обставин, зважаючи на те, що у сторін відсутня домовленість щодо всіх істотних умов, ОСОБА_1 просить суд визнати договір про надання кредиту неукладеним.

Не погоджуючись з заявленими вимогами, представник ПАТ «АКБ «Київ» пред'явив зустрічний позов та просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту у розмірі 13 514 628 грн. 90 коп. та 190 515,97 доларів США. Зазначив, що банк виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання кредиту та надав позивачу обумовлену угодою суму. В свою чергу ОСОБА_1 не виконує належним чином умови договору, кредитні кошти не повертає, раховані проценти не сплачує. У зв'язку із цим і виникла вказана заборгованість та банком було нараховано штрафні санкції відповідно до умов договору. Заборгованість відповідача підтверджується наданим розрахунком, який завірено належним чином.

В с удовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав первісний позов просив задовольнити. Заперечував щодо задоволення зустрічного позову. Пояснив, що свої вимоги банк висуває виходячи з того, що між сторонами наявні договірні правовідносини, проте, як це вбачає з первісного позову між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору. Таким чином позов банку на може бути задоволений з тих підстав, що договір № 133 від 15.11.2006 р. є неукладеним. Також представником ОСОБА_1 зроблено заяву про застосування стоку позовної давності, оскільки ПАТ «АКБ «Київ» нараховує відсотки починаючи з 15.11.2006 р. та просить їх стягнути за весь період , не зважаючи на строк позовної давності. Крім того, банком та ОСОБА_1 16.12.2008 р. було укладено додаткову угоду № до кредитного договору, відповідно до якої внесено зміни - змінено валюту кредиту з доларів на гривню. Також представник зазначив, що ПАТ «АКБ «Київ» не надав суду доказів, що підтверджують розмір збитків завданих банку неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань, які можуть бути зменшений судом відповідно до ст. 551 ЦК України, не надав доказів щодо причини зупинення перебігу позовної давності , та у зв'язку із наявністю обставин, які мають істотне значення, що підтверджують ненавмисний характер невиконання зобов'язань просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення процентів у доларах, відмовити у задоволені решти вимог.

Представник ПАТ «АКБ «Київ» підтримав зустрічний позов, просив задовольнити в повному обсязі. Просив відмовити у задоволенні первісного позову, у зв'язку із його безпідставністю. Зазначив, що між сторонами було досягнуто домовленостей щодо всіх істотних умов договору про надання кредиту № 133 та банк виконав належним чином взяті на себе зобов'язання. Також пояснив, що оскільки умови договору обов'язкові для виконання сторонами, в тому числі і щодо сплати неустойки, банком і було нараховано заборгованість за весь час дії кредитного договору.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, в той час, як позов ПАТ «АКБ «Київ» підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, що 15 листопада 2006 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про надання кредиту № 133.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору банк взяв на себе зобов'язання надати позичальнику грошові кошти у розмірі 776 500,00 доларів США на строк з 16 листопада 2006 р. по 14 листопада 2011 р. для придбання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1.

В свою чергу ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання повернути кредитодавцю кредит та сплатити відсотки за його користування , а також неустойку та інші втрати у строки та на умовах, передбачених договором.

За домовленістю сторін, позичальник за користування кредитом сплачує кредитодавцю 16 відсотків річних, нарахування яких здійснюється на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 22.05.2012 р. уклала шлюб та змінила прізвище на «ОСОБА_1».

Представник ОСОБА_1 просить визнати договір про надання кредиту неукладеним у зв'язку із відсутністю домовленості сторін по всіх істотних умовах договору.

Представник банку в свою чергу просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зазначену у зустрічному позові.

Відповідно до приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_1 зазначила в позові, що відповідач при укладанні договору не виконав вимоги, встановлені Законом України «про захист прав споживачів», зокрема, ст. 11, а саме відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту, дата видачі кредиту.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо визнання договору неукладеним.

В судовому засіданні представником ОСОБА_1 не заперечувалось, що остання отримала від банка грошові кошти у розмірі передбаченому договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено і неоспорювалось представниками сторін, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Як свідчить наданий представником банку належним чином засвідчений розрахунок, сума боргу за ОСОБА_1 договором станом на 13.02.2013 р. становить 13 514 628,90 грн. та 190 515,97 доларів США.

Дана заборгованість складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5 746 100,00 грн.; простроченої заборгованості по відсоткам за кредитом у гривнях у розмірі 4 304 256,03 грн.; 139 572,14 доларів США простроченої заборгованості по відсотках за кредитом у доларах США; 2 097 326,50 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту у гривнях; 1 366 946,37 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у гривні; 50 943,83 долари США пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у доларах США.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалось представником банку, 16.12.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту № 133 від 15 листопада 2006 р. відповідно до умов якого п. 1.4. договору викладено в такій редакції: «Позичальник за користування кредитом сплачує Кредитодавцю 16 (шістнадцять) відсотків річних в доларах США і 18 (вісімнадцять) відсотків річних в гривнях.

Проте, з наданого представником ПАТ «АКБ «Київ» розрахунку вбачається, що банком нараховано проценти за користування кредитом, виданого у доларах США починаючи з 15.11.2006 року та просить їх стягнути за весь період.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, за положеннями ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Зважаючи на те, що банком нараховано проценти у доларах США з 15.11.2006 р., беручі до уваги внесені зміни 16.12.2008 р. до договору про надання кредиту, та зважаючи на те, що представником банку не надав докази поважності пропуску строку позовної давності щодо нарахування процентів у доларах США при пред'явлені позову у 2013 р., суд вважає за можливе застосувати наслідки спливу строку позовної давності для зазначеної вимоги.

Згідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 525 ЦПК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 не заперечував, що останньою не виконуються належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, не оспорювався також і розмір заборгованості.

За таких обставин суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Київ» прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 5 746 100,00 грн.; прострочену заборгованість по відсоткам за кредитом у гривнях у розмірі 4 304 256,03 грн.

ПАТ «АКБ «Київ» відповідно до положень п. 4.3. кредитного договору, за яким позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки за його користування, а також неустойку та інші витрати у строки та на умовах, передбачених договором, було нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у гривнях; 1 366 946,37 грн., за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у гривні; 50 943,83 долари США за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у доларах США.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, згідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дії його довірителя щодо невиконання умов договору носили ненавмисний характер, а у зв'язку із погіршенням матеріального становища внаслідок погіршення економічної ситуації в країні та просив беручі до уваги положення ст. 551 ЦК України відмовити банку у задоволенні позову в частині стягнення нарахованої вини.

Виходячи з загальних засад цивільного судочинства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, та зважаючи на те, що нарахована неустойка значно перевищує завдані збитки, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені за порушення умов кредитного договору 50 000,00 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Київ» підлягають стягненню: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 5 746 100,00 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам за кредитом у гривнях у розмірі 4 304 256,03 грн. та пеня у розмірі 50 000,00 грн., а всього - 10 100 356 грн. 03 коп.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст.256,267,525,551,625,638,1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (ЄДРПОУ 14371869) суму у розмірі 10 100 356 грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (ЄДРПОУ 14371869) судовий збір у розмірі 3 219 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: