ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" листопада 2006 р.                                                              Справа №  15/1

За позовом           ТзОВ «Ренесанс» м.Костопіль

до відповідачів:   1. ТзОВ «Західноукраїнський лісовий холдінг» м.Рівне

                               2. ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

       в особі Філії «Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль» м.Костопіль

третя особа:                    ДПІ  в Костопільському районі м.Костопіль

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №01-10 від 01.10.2003р.

Суддя Грязнов В.В.

Представники:

від позивача-               Швидкий В.М., керівник;

від відповідачів-              1. не з’явився;

                                       2. не з’явився;  

від третьої особи-     Красовський А.С., представник (довір.№1172/10 від 29.05.2006р.).

Представники відповідачів в судове засідання 22.11.2006р. не з’явились, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому порядку.

Представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз’-яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Позивач-ТзОВ “Ренесанс” звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу №01-10 від 01.10.2003р., який укладено відповідачами - Філією “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль” (від імені ТзОВ “Ренесанс”) та ТзОВ “Західноукраїнський лісовий холдінг” з порушенням вимог законодавства.

В уточненій заяві позивач просить зобов’язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 перераховані платіжним дорученням №834 від 02.10.2003р. 210 000 грн., а відповідача-1 –повернути позивачу майно, одер-жане згідно договору купівлі-продажу №01-10 від 01.10.2003р., перелік якого вказано в “Актах прийому-пере-дачі №1 до Договору № 01-10 від 01.10.2003 р. м.Костопіль 01 жовтня 2003 року” та поскласти на відповідачів судові витрати.(т.1, арк.справи 97).

Перший відповідач-ТзОВ “Західноукраїнський лісовий холдінг” заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначивши, що твердження позивача щодо відсутності підписаного ТзОВ “Ренесанс” та відповідачем-2 Додатку, яким було визначено перелік майна, що підлягало реалізації є недостовірним. Вважає, що Договір купівлі-продажу №01-10 від 01.10.2003р. не може бути визнаний недійсним з підстав пере-вищення наданих Повіреному повноважень, і з огляду на те, що всі дії Відділення Промінвестбанку в м. Костопіль були схвалені Довірителем-позивачем, шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі май-на. Відповідно до ч.2 ст.63 ЦК УРСР від 18.07.1963р. –наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Крім того, ТзОВ “Західноукраїнський лісовий холдинг” повідомило, що, укладаючи спірний договір він не знав і не повинен був знати, що майно ТзОВ “Ренесанс” перебуває в податковій заставі. Така  обставина не була відома і ЗАТ “Промінвестбанк”, яким на підставі Договору доручення було реалізовано вказане майно. Згідно положень ст.145 ЦК УРСР, добросовісним набувачем вважається особа, яка не знала і не повинна була  знати про те, що відчуження майна здійснене особою, яка не мала на це права. Тому ТзОВ “Західноукраїнський лісовий холдинг” є добросовісним набувачем придбаного майна, оскільки володіє усіма вичерпними ознаками такого статусу. Оскільки, майно вибуло з володіння позивача з його волі, про що свідчать оформлені ним Акти прийому передачі від 01.10.2004р., не було викрадене чи загублене, передане ТзОВ “Західноукраїнський лісо-вий холдинг” згідно оплатного Договору, таке майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, а спірний договір –не може бути визнано недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР від 18.07.1963 року із застосу-ванням відповідних наслідків. Просить в позові відмовити.(т.1, арк.справи 82-85).

Другий відповідач-Філія “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль Рівненської області” позову не визнав, зокрема вказуючи, що питання отримання кредиту та надання застави на його забезпечення було вирі-шено на зборах ТзОВ “Ренесанс” (Протокол від 20.08.2002р.). Листом від 22.08.2002р. №58 останнє повідомило Банк, що станом на 21.08.2002р. у підприємства податкової заборгованості немає. В пунктах 2.1.3 Договорів застави вказано, що майно, яке передається в заставу не підлягає примусовому вилученню та вільне від зобов’-язань, крім тих, що передбачені договором.

Відповідач-2 вважає, що банк добросовісно виконав обов’язки повіреного ТзОВ “Ренесанс” згідно До-овору доручення №224/03, звернувши увагу, що в силу п.1.4 спірного Договору з моменту надходження на ра-хунок позивача визначеної договором суми, ТзОВ “Західноукраїнський лісовий холдинг” набув права власності на придбане майно. Просить в позові відмовити.(т.1, арк.справи 27-28).

Третя особа-ДПІ у Костопільському районі надала пояснення, з яких вбачається, що на момент укла-дення спірного Договору всі активи ТзОВ “Ренесанс” перебували у податковій заставі, про що свідчить Витяг з Державного реєстру від 14.02.2003р. за №608225, застава триває станом і на 22.11.2006р. Відповідно до ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” –позивач-ТзОВ “Ренесанс” не мав права без письмової згоди податкового органу здійс-нювати розпорядження майном, яке перебувало у податковій заставі. Вважає, що ТзОВ “Ренесанс” та ЗАТ “Промінвестбанк” неправомірно відчуджили майно, не отримавши дозволу податкового органу.(т.2,арк.спра- ви116-117).

Перший відповідач-ТзОВ “Західноукраїнський лісовий холдінг” в судові засідання 15 та 22 листопада 2006р. не з’явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку. Нато-мість, 21.11.2006р. надіслав на адресу господарського суду телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи на 1 місяць. При цьому, доказів, які стверджують підставність клопотання відповідач не подав.

Другий відповідач-Філія “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль Рівненської області” 22.11.2006р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на 1 місяць в зв’язку з хворобою представника Селєпіної І.М. При цьому, доказів, які стверджують підставність клопотання, - відповідач також не надав.

Представники позивача та третьої особи проти клопотання заперечили, звернули увагу на відсутність будь-яких доказів, вбачають спробу відповідачів штучно затягнути розгляд справи, що перебуває в суді майже два роки.

Клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи на 1 місяць не підлягають задоволенню з наступних підстав. Причини, з яких не забезпечена явка в судове засідання представників не можуть розцінюва-тись як поважні, оскільки, викладене у письмових клопотаннях не підтверджено жодним доказом; разом з тим, тимчасова відсутність на підприємстві працівника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло осіб, які можуть бути представниками сторін в господарському процесі – нормами чинного законодавства не обмежене.

Вбачається, що відповідачі не надали доказів, які б підтвердили неможливість представників або пра-цівників Товариства та Банку прийняти участь в судовому засіданні 22 листопада 2006р.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без відповідачів.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Повноваження Філії “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль Рівненської області” на представлення інтересів ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та повноваження на укладення кре-дитних договорів, договорів застави, купівлі-продажу стверджуються матеріалами справи.(т.1, арк.справи 47-54).

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі Філії “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль Рівненської області”-повірений та ТзОВ “Ренесанс”-довіритель 25 вересня 2003р. уклали договір дору-чення №224/03. Згідно пп. 1.1, 2.1.1-2.1.6, 3.2, 3.3, 4.1 Договору доручення, довіритель доручає, а повірений приймає зобов’язання від імені і за рахунок довірителя здійснити певні юридичні дії, а саме:  з метою погашення заборгова-ності ТзОВ “Ренесанс”, яка виникла з умов Кредитного договору №02-4/61 від 21.08.2002р. та на виконання договорів застави №02-4/61А від 21.08.2002р., №02-4/61Б від 13.12.2002р., №02-4/61В від 13.12. 2002р., №02-4/61Г від 25.12. 2002р. –укласти від імені та за рахунок довірителя договір купівлі-продажу заставленого майна (перелік якого наве-дений в Додатку №1 до даного договору) з третьою особою. Кошти від реалізації майна, зазначеного в додатку №1 зарахувати на рахунок №29097301590561 у Філії “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль Рівненської області” з метою погашення заборгованості ТзОВ “Ренесанс”, яка виникла перед Філією згідно Кердитного договору.(п.2.1.5 Договору доручення). Довіритель уповноважує повіреного списувати з його поточних рахунків грошові кошти для відшкодування понесених останнім витрат під час виконання цього договору.(п.2.1.6 Договору доручення). Довіри-тель не має права в односторонньому порядку розірвати даний договір або відмовитись від виконання своїх обов’-язків.(п.3.2 Договору доручення). Договір чинний до повного виконання сторонами зобов’язань.(п.6.1 Договору доручення). Договір підписано керуючим Філії “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль Рівненської області” та директором ТзОВ “Ренесанс”, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 13, 31).

Зборами засновників ТзОВ “Ренесанс” (Протокол №3 від 01.09.2003р.) вирішено реалізувати заставлене майно та майно, надане взаміну вибувшого шляхом підписання з Банком Договору доручення (т.1,арк. справи 32).

На виконання Договору доручення №224/03 від 25.09.2003р. –ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Костопіль Рівненської області”, від імені ТзОВ “Ренесанс”-Продавець, та ТзОВ “Західноукраїнський лісовий холдинг”-Покупець укладено Договір купівлі-продажу №01-10 від 01.10.2003р. (надалі в тексті Договір), відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив майно, перелік якого визначено в Додатку №1 до даного Договору (т.1, арк.справи 14-15). Договір та Додатки підписано керуючим Філії “Відділення Промінвестбанку у м.Костопіль Рівненської області” та директором ТзОВ “Західноук-раїнський лісовий холдинг”, скріплено відбитками печаток сторін.

Згідно Актів прийому-передачі від 01.10.2003р. майно передано Першому відповідачу-ТзОВ “Західноукраїн-ський лісовий холдинг”.(т.1, арк.справи 14-15).  Останній платіжним дорученням №834 від 02.10.2003р. перерахував на рахунок позивача. 210 000 грн. 00 коп. за майно згідно спірного Договору.(т.1, арк.справи 86).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Враховуючи, що відносини сторін за договром доручення та оспорюваним договором купівлі-продажу виникли і закінчи-лись до набрання чинності Цивільним кодексом України, – суд, керуючись статтею 4 його Прикін-цевих та перехідних положень –під час вирішення даного спору застосовує положення Цивільного кодексу Українсь-кої РСР.

Статтею 4 ЦК УРСР встановлено, що цивільні права і обов’язки виникають, зокрема з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладенні договору продавець зобов’язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на продавану річ. Невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору і відшкоду-ання збитків.(ст.229 ЦК УРСР).

ТзОВ “Ренесанс” просить визнати недійсним Договір на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР, при цьому зазначає, що оспорюваний Договір було укладено зпорушенням вимог ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(надалі в тексті Закон 2181), оскільки майно перебувало в податковій заставі, і було відчужене без згоди податкового органу.

Перебування майна у заставі та його подальше відчудження регулюються Законом України “Про заставу”. Згідно частини 1 статті 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на пред-мет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. Зверенення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.  

Пункт 1.7 ст.1 Закону 2181 встановлює, що активи платника податків –це кошти, матеріальні та нематері-альні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання, а п.1.17 роз’яснює термін податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невико-нання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Пріоритет податкової застави по відношенню до пріоритетів інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.(пп.8.4, 8.6.3 ст.8 Закону 2181).

В Державному реєстрі застав рухомого майна, 14.02.2003р. зареєстровано запис під номером 1 (код запису 57-4321) про податкову заставу усіх активів ТзОВ “Ренесанс”. Застовадавцем є Костопільська МДПІ.(т.2, арк.справи 118).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя.(стст. 386, 388 ЦК УРСР).

В порушення п.8.5 ст.8 Закону 2181, - згідно якого платник податків, активи якого перебувають в податковій заставі, зобов’язаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою податкових зобов’язань, - Позивач не повідомив ЗАТ “Промінвестбанк” про існування податкової застави. Натомість, в адресованому Банку листі від 22.08.2002р. №58 ТзОВ “Ренесанс” вказало про відсут-ність податкової заборгованості станом на 21.08.2002р., а 25.09.2003р. уклало з ним Договір доручення.(т.1, арк.спра-ви 13, 30).

З матеріалів справи вбачається, що про реєстрацію податкової застави ЗАТ “Промінвестбанк” не був пові-домлений також і податковим органом-Костопільською МДПІ.

При цьому, Перший відповідач, як покупець майна, не вступав у будь-які правовідносини безпосередньо з власником майна-Позивачем, а отже, не міг знати про існування податкової застави щодо активів продавця. Разом з тим, чинним на момент укладення спірної угоди законодавством України не передбачено обов’язку покупця під час укладення договору купівлі-продажу –перевіряти факт відсутності будь-яких обтяжень щодо майна, яке набувається.

Зазначені обставини дають підстави суду зробити висновок, що при укладенні договорів із ЗАТ “Промінвест-банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Костопіль”, ТзОВ “Ренесанс” свідомо приховало факт існування податкової застави та ввело в оману контрагента, уклавши з ним Договір доручення.  

Діючи на підставі і у відповідності до умов Договору доручення, ЗАТ “Акціонерний комерційний промис-лово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Костопіль Рівненської обсласті” виконало обов’язки Повіреного, внаслідок чого від імені позивача було укладено Договір купівлі-продажу №01-10 від 01.10. 2003р. з ТзОВ „Західноукраїнський лісовий холдинг”.

Узгодження операцій із заставленими активами врегульовано пп.а п.8.6.1 ст.8 Закону 2181 - платник подат-ків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій... ку-півлі чи продажу, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

Проте, Позивач-ТзОВ “Ренесанс” не звертався до податкового органу із заявою про погодження операції продажу майна, яке перебуває у податковій заставі. Іншого матеріалами справи не встановлено.

З огляду на вищезазначені обставини, вимога позивача в частині визнання Договору недійсним стверд-жується Договором Доручення, Договором купівлі-продажу, Актами прийому-передачі, витягом з реєстру, доказом сплати, довідкою податкового органу та листами Позивача і підлягає задоволенню на підставі стст. 4, 151, 224, 229, 386, 388 ЦК УРСР, ст. 20 Закону України “Про заставу”, ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Вбачається, що відчудження Позивачем майна, яке перебувало в податковій заставі здійснено без згоди податкового органу.

Позов в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу №01-10 від 01.10.2003р. підлягає задо-воленню.

В письмовій заяві від 23.02.2005р. позивач уточнив позовні вимоги, зокрема просив: зобов’язати Відповіда-ча-2 повернути Відповідачу-1 перераховані платіжним дорученням №834 від 02.10.2003р. 210 000 грн. та зобов’язати Відповідача-1 повернути Позивачу майно, одержане в рамках Договору, перелік якого вказано в Актах прийому-пере-дачі №1 до Договору від 01.10.2003р. Судові витрати Позивач просив покласти на Відповідачів.(т.1, арк.справи 97).

Проте, з уточненою позовною вимогою ТзОВ “Ренесанс” погодитись неможливо з наступних мотивів.

Згідно ст.48 ЦК УРСР, - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону... По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Однак, всі вимоги, адресовані Другому відповідачу-ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвести-ційний банк” не мають під собою правового підгрунтя, оскільки спірний Договір купівлі-продажу майна з Першим відповідачем  де-юре укладено Позивачем (за дорученням і від імені якого діяв Другий відповідач). Позивач уповно-важив Банк списувати з його поточних рахунків грошові кошти для відшкодування понесених останнім витрат під час виконання Договору доручення.(п.2.1.6 Договору доручення).

Заборгованість за кредитною угодою, яка виникла у Позивача перед Банком-Другим відповідачем по сплаті суми кредиту та відсотків за користування кредитом – була погашена за рахунок коштів, які перерахувало ТзОВ „Захід-ноукраїнський лісовий холдинг” на рахунок ТзОВ “Ренесанс” 02.10.2003р.

В матеріалах справи відсутні відомості про неможливість повернення одержаного майна в натурі.

Тому, двостороння реституція, до якої належить привести сторони внаслідок визнання недійсним Договору – передбачає, що кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою: ТзОВ “Ренесанс” повинно повернути на рахунок ТзОВ „Західноукраїнський лісовий холдинг” 210 000 грн. безпідставно отриманих коштів, а ТзОВ „Західноукраїнський лісовий холдинг” повинно повернути ТзОВ “Ренесанс” безпідставно отримане майно, перелік якого вказано в Актах прийому-передачі №1 до Договору №01-10 від 01.10.2003р. м.Костопіль 01 жовтня 2003 року”.  

З огляду на вищезазначені обставини позов підлягає частковому задоволенню.  

В частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу №01-10 від 01.10.2003р. позов необхідно задово-лити і застосувати до Позивача та Першого відповідача двосторонню реституцію. В частині зобов’язання Другого відповідача повернути Першому відповідачу 210 000 грн. –в позові необхідно відмовити. На Першого відповідача необхідно покласти витрати по сплаті державного мита та судові витрати на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок їх неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

За наслідками розгляду справи Другого відповідача-ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвес-тиційний банк” необхідно звільнити від відповідальності у даній справі.

Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

          1.  Позов задоволити частково.          

2. Визнати недійсними з моменту вчинення Договір купівлі-продажу №01-10, укладений 01 жовтня 2003р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс»та Товариством з обмеже-ною відповідальністю «Західноукраїнський лісовий холдінг».

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнський лісовий холдінг»передати  Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс»майно, перелік якого вказано в “Актах прийому-передачі №1 до Договору №01-10 від 01.10.2003р. м.Костопіль 01 жовтня 2003 року”.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнський лісовий холдінг», яке знаходиться в м.Рівне, вул.С.Петлюри,35 на користь Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Ренесанс», яке знаходиться в м.Костопіль, провул.Чубинського,10  85грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс», яке знаходиться в м.Костопіль, провул.Чубинського,10 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-український лісовий холдінг», яке знаходиться в м.Рівне, вул.С.Петлюри,35  210 000грн. 00коп. безпідставно отриманих коштів.

7.  Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "04" грудня 2006 р..