ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.05.13р. Справа № 904/1912/13-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", м. Луцьк Волинської області
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод "Продмаш", м. Дніпропетровськ
про стягнення 8 263 грн. 20 коп.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
Від позивача - Ковальчук І.С., представник, дов. №1-4/645 від 23.07.2012 року.
Від відповідача - представник не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод "Продмаш" про стягнення 8 263 грн. 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару.
Ухвалою господарського суду від 07.03.2013року справа прийнята до провадження суддею Суховаровим А.В., а розгляд справи призначено на 28.03.2013р.
Розпорядженням керівника апарату суду № 145 від 26.03.13р., у зв'язку з перебуванням судді господарського суду Дніпропетровської області Суховарова А.В. на лікарняному та на підставі п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №904/1912/13-г передано для розгляду судді Кармазіній Л.П.
Ухвалою суду від 27.03.13 року справу №904/1912/13-г прийнято до свого провадження суддею Кармазіною Л.П., розгляд справи призначено на 07.05.2013р.
До судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та приєднання до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів.
07.05.2013р. представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.25-27)
Ухвалою господарського суду від 07.05.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання розгляд справи відкладено на 27.05.2013року.
27.05.2013р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с.25)
Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (поштове повідомлення а.с. 25), а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
27.05.2013р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, протягом квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (позивач, покупець) та відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод "Продмаш" (відповідач, продавець) проводились переговори щодо передачі продавцем у власність покупця обладнання, а саме: комплект абразивних кругів А1-ЗШН-З (450*203*50)(надалі товар).
Відповідно до досягнутих між сторонами домовленостей, покупець (позивач) мав здійснити попередню оплату за товар, після чого продавець (відповідач) повинен поставити товар позивачу.
На виконання укладеної домовленості між сторонами, відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № ДО-0000365 від 04.05.2011року для здійснення позивачем оплати товару у кількості 1000 комплектів абразивних кругів А1-ЗШН-З(450*203*50).(а.с. 10)
Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №831 від 17.05.2011 року позивач здійснив оплату за товар на суму 6 000 грн. 00 коп. (а.с.11)
В порушення умов укладеної домовленості між сторонами, відповідач товар не поставив.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №71 Вих.№1-4/1283 від 20.12.2012року, якою позивач просив відповідача поставити оплачений товар, зазначений в рахунку-фактурі №ДО-0000365 від 04.05.2011р., або повернути сплачені за даний товар кошти в розмірі 6 000 грн. 00 коп.(а.с.13)
Відповідач на вищезазначені письмові звернення позивача (лист №472 від 04.12.12р.(а.с.12), претензія №71 Вих.№1-4/1283 від 20.12.2012р.(а.с.13)) не відреагував, товар не поставив, грошові кошти сплачені за товар позивачу не повернув.
Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем за оплачений та не поставлений товар складає 6000 грн. 00 коп.
На підставі ст.625 ЦК України за неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар, відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку (а.с.16-18), позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у вигляді 3% річних у розмірі 320 грн. 05 коп. та інфляційні втрати у розмірі 147 грн. 10 коп.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем була втрачена можливість користування грошовими коштами у сумі 6000 грн. 00 коп. При цьому позивач мав би одержати дохід у випадку знаходження зазначеної суми на депозитному рахунку у «Правекс Банк», оскільки позивач мав відкриті рахунки саме в зазначеному банку.
Згідно інформації наданої ПАТ КБ «Правекс Банк» (лист №123/16 від 23.01.2013р.(а.с.14)), станом на 18.05.2011 р. стандартна відсоткова ставка на депозити строком більше 365 днів у вищезазначеному банку становила 18,0% річних. Таким чином, сума відсотків, що була б нарахованою та виплаченою позивачу у кінці строку розміщення депозиту становила 1 796 грн. 05 коп.
На підставі викладеного та відповідно до положень ст. 225 ГК України, за неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань, позивач нарахував відповідачу суму упущеної вигоди у розмірі 1 796 грн. 05 коп.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:
Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дії сторін (надання продавцем рахунку на оплату товару, оплата товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення, щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Таким чином, на підставі наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 6000 грн. 00 коп. основного боргу підтверджуються матеріалами справи є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищезазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Таким чином, суд доходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні покладених на нього зобов'язань перед позивачем та розміром завданих позивачеві збитків.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 320грн. 05 коп. та інфляційних втрат у розмірі 147 грн. 10 коп. суд зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку це не є грошовим зобов'язанням у розумінні вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, а є правовим наслідком порушення умов договору, щодо здійснення поставки товару.
Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже чинне законодавство передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних саме за грошовими зобов'язаннями, матеріальними втратами, у зв'язку з чим суд доходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та нарахованого індексу інфляції.
Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод "Продмаш" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича,53, р/р 26005002610100 в ДОД ВАТ "Райфайзен-банк Аваль", МФО 305653, код ЄДРПОУ 14308919) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 11, код ЄДРПОУ 21750952, п/р 26006799961199 в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" м. Київ, МФО 380838) основний борг у розмірі 6000 грн. 00коп. та суму судового збору 1249 грн. 27 коп.
Врешті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Кармазіна
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "28" травня 2013р.