АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/6889/13 Головуючий в 1 інстанції - Шевченко Т.М.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Заришняк Г.М., Андрієнко А.М.
при секретарі Дубик Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2013 в справі за позовом Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, -
ВСТАНОВИЛА:
Заступник прокурора м. Києва звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі - продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.
В позовній заяві позивач просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 29.10.09 № 657/2726 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1
визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року відкрито провадження в даній цивільній справі.
Не погодившись з такою ухвалою, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду в частині відкриття провадження у справі за позовними вимогами по визнання незаконним рішення Київської міської ради скасувати, так як на думку апелянта вказані вимоги повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Також в скарзі є посилання на порушення правил територіальної підсудності,визначеної ст. 109 ЦПК України .
До апеляційного суду ОСОБА_4 та його представник не з'явились, про розгляд справи повідомлені. Клопотання представника про відкладення розгляду через, те що він бере участь в іншій кримінальній справі задоволенню не підлягає, так, як явка до апеляційного суду не є обов'язковою і вирішення процесуального питання, щодо юрисдикції не потребує особистої участі сторони в процесі.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до п.п. 6, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Виходячи з вищенаведених роз'яснень, суд першої інстанції правомірно відкрив провадження в даній справі за всіма позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги з приводу необхідності розглядати вимоги щодо визнання недійсним рішення Київради в порядку адміністративного судочинства є помилковими, тому, що спір, що виник стосується законності передачі у власність земельної ділянки громадянину, а тому він не є публічно-правовим спором,а є земельним спором, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги з приводу порушення територіальної підсудності також не ґрунтуються на нормах процесуального права, тому, що спір в даній справі виник з приводу нерухомого майна, а тому він відповідно до ст. 114 ЦПК України має розглядатись за місцем знаходження земельної ділянки , тобто в Голосіївському районному суді м. Києва .
Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 22.02.2013 року постановлена без порушення вимог закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИ Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: