Справа № 712/4628/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
22 травня 2013 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд в особі судді - Бисага Т.Ю.
при секретарі - Федорчак М.Б.
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВГІРФО Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Мотивуючи позовні вимоги тим, що 10 лютого 2012 року, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 09 лютого 2012 року, видано свідоцтво про належність ОСОБА_1 на праві власності майна, що складається з квартири, вартістю 172 435, 50 гривень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дане майно належало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 серпня 2001 року, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради за № 143 від 29 серпня 2001 року, зареєстрованого у КП «Ужгородське БТІ» за реєстровим номером 14860795, номер запису 18223, в книзі 81. Вважає, з 29 лютого 2012 року вона є власником житлової квартири, розташованої в АДРЕСА_1, яку набула на законних підставах, визначених законодавством України. Однак, позивачка позбавлена можливості володіти та користуватися належним їй нерухомим майном на власний розсуд, у зв'язку з тим, що у вказаній квартирі проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крім того, як вбачається з довідки № 324 від 03 березня 2012 року, виданої ЖРЕР № 2 «Підзамок», в належній їй квартирі зареєстрована ОСОБА_2 Після набуття нею у власність зазначеного нерухомого майна, позивачка звернулась до відповідачів із проханням та письмовою вимогою про звільнення вищевказаної квартири та зняття з реєстрації однак, незважаючи на вказані дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 категорично відмовляються звільнити квартиру, чим створюють позивачу перешкоди у користуванні власністю.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися повторно, хоча про час місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, а тому в порядку ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити із слідуючих міркувань.
В судовому засіданні встановлено, що 10 лютого 2012 року, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 09 лютого 2012 року, видано свідоцтво про належність ОСОБА_1 на праві власності майна, що складається з квартири, вартістю 172 435, 50 гривень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Дане майно належало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 серпня 2001 року, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради за № 143 від 29 серпня 2001 року, зареєстрованого у КП «Ужгородське БТІ» за реєстровим номером 14860795, номер запису 18223, в книзі 81.
Надане ОСОБА_1 свідоцтво зареєстровано КП «БТІ м. Ужгорода» Ужгородської міської ради 29 лютого 2012 року, реєстровий номер 14860795, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав серії СЕЕ № 054626 від 29 лютого 2012 року.
Згідно довідки №324 від 03.03.2012 року ОСОБА_1 є власником житлової квартири, розташованої в АДРЕСА_1, яку набула на законних підставах, визначених законодавством України.
Як вбачається з довідки № 324 від 03 березня 2012 року, виданої ЖРЕР № 2 «Підзамок», в належній їй квартирі зареєстрована ОСОБА_2
Після набуття нею у власність зазначеного нерухомого майна, позивачка звернулась до відповідачів із проханням та письмовою вимогою про звільнення вищевказаної квартири та зняття з реєстрації однак, незважаючи на вказані дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 категорично відмовляються звільнити квартиру, чим створюють позивачу перешкоди у користуванні власністю.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а ст. 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. З ст. 109 Житлового кодексу УРСР, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців (громадян, що мешкають у ньому).
Частина 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. З ст. 109 Житлового кодексу УРСР передбачено, що після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться письмова вимога позивачки до відповідачів про звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу УРСР, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Відтак, вказані особи, у відповідності до вищевикладеної норми законодавства, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Правовідносини щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання та внесення цих даних до реєстрового обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації регулюються положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Ст.7 вищевказаного вказаного нормативно - правового акту передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
При цьому, слід зазначити, що право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру в АДРЕСА_1 припинено, у зв'язку з чим, вони позбавлені права користуватися вказаним майном.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.109 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215,226 ЦПК України, суд ,-
Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВГІРФО Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Зобов'язати Ужгородський міський відділ головного управління державної міграційної служби зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: м. Ужгород, вул. В. Гуци,4/16.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Бисага Т.Ю.