СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року Справа № 5020-628/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Латиніна О.А.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 12.03.2013 року у справі №5020-628/2011
за заявою ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)
до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,99703)
за участю: Арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича (АДРЕСА_2,99022)
про визнання боржника банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя) звернулась до господарського суду міста Севастополя із заявою про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.09.2012р. провадження у справі № 5020-628/2011 було припинено, затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича за здійснення ним повноважень ліквідатора за період з 15.09.2011 по 08.08.2012 в сумі 20478,77 грн.; встановлено порядок оплати послуг арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича за здійснення ним повноважень ліквідатора: за рахунок кошів кредиторів.
11.02.2013р. на адресу господарського суду першої інстанції надійшла заява арбітражного керуючого по справі про винесення додаткового рішення, згідно з якою останній просить у додатковій ухвалі суду вирішити питання про стягнення з кредитора - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на користь арбітражного керуючого Кириліна М.В. 20478,77 грн. оплати послуг ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2013 року задоволено заяву арбітражного керуючого про винесення додаткового рішення у справі.
Прийнято у справі додаткову ухвалу.
Стягнуто з Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби на користь арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича 20478,77грн. оплати послуг ліквідатора.
Приймаючи додаткове рішення по справі про встановлення порядку оплати послуг арбітражного керуючого Кириліна М.В., господарський суд першої інстанції послався на те, що провадження у даній справі припинено, проте ухвалою суду від 17.09.2012р. про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження по справі не було визначено порядок відшкодування витрат та оплати послуг арбітражному керуючому, тому питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого підлягає вирішенню господарським судом за правилами статті 88 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Севастополя від 12.03.2013 року.
Доводи апеляційної скарги полягають у наступному.
Так, заявник апеляційної скарги вважає, що арбітражний керуючий Кирилін М.В. виконував свої повноваження ліквідатора з 21.09.2011р. по 06.04.2012р., а не з 15.09.2011 по 08.08.2012р., як зазначено у затвердженому господарським судом звіті арбітражного керуючого, при цьому послуги носили разовий характер, і їх неможливо кваліфікувати як послуги надані протягом вказаного ліквідатором періоду.
Крім того, ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя вважає, що ліквідатор не виконував належним чином покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки, обмежившись лише направленням запитів про виявлення майна боржника та взагалі не приймав до відання майно боржника тощо.
Як на одну із підстав для скасування оскаржуваної ухвали, ініціюючий кредитор посилався на те, що господарський суд не врахував тієї обставин, що у даній справі не створювався комітет кредиторів, розмір оплати послуг ліквідатору ані комітетом кредиторів, ані кредитором-податковим органом не встановлювався, звіт про оплату послуг не затверджувався, як того вимагає на частина 14 статті 3-1 Закону.
Також, на думку податкового органу, господарський суд першої інстанції на звернув уваги на вимоги частини 3 статті 52 Закону відповідно до якої у разі виявлення майна, сума виручки від його продажу направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.
При цьому абзац 2 частини 7 статті 48 Закону передбачає, що для оплати послуг при банкрутстві громадянина-підприємця суд призначає ліквідатора та визначає розмір його винагороди лише у разі наявності нерухомого або цінного майна, яке потребує постійного управління. Втім, майно на яке у банкрута зареєстровано право власності, ліквідатору в управління не передавалось.
Крім того, заявник апеляційної скарги посилався на пункт 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, а саме те, що ініціюючий кредитор є виконавчим органом - розпорядником бюджетних коштів, який отримує кошти в межах бюджетних асигнувань, а оплата послуг ліквідатора не узгоджується з приписами частини 6 вказаної статті, оскільки будь-які зобов'язання взяті фізичними або юридичними особами за кошти Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом України «Про Державний бюджет України», не вважаються бюджетними зобов'язаннями.
Також заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке задоволено ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2013р.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. апеляційна скарга ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя - Євдокімов І.В., судді - Фенько Т.П., Воронцова Н.В.
22.04.2013р. від арбітражного керуючого Кириліна М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому арбітражний керуючий не погоджується з доводами скарги з огляду на те, що витрати та оплата праці арбітражного керуючого у справі про банкрутство віднесені до судових витрат, і у разі якщо вони не розподілені між сторонами, така можливість подальшого розподілу передбачена статтею 88 Господарського процесуального кодексу України. Але з огляду на те, що єдиним кредитором у справі є ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя, господарський суд правомірно поклав обов'язок зі сплати витрат та оплати праці арбітражного керуючого на податковий орган, оскільки обов'язковість такого відшкодування передбачена статтею 3-1 Закону.
23.04.2013р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати у зв'язку з хворобою, суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Сікорську Н.І.
Відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), отже перебіг строку вирішення спору почався з 23.04.2013р.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. розгляд справи був відкладений на 08.05.2013р.
08.05.2013р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою, суддів Фенько Т.П. та Воронцової Н.В. їх замінено на суддів Латиніна О.А. та Заплава Л.М.
Строк вирішення спору відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" почався з 08.05.2013р.
08.05.2013р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. розгляд справи був відкладений на 23.05.2013р.
22.05.2013р. від ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження по справі №5020-628/2011 у зв'язку з оскарженням ухвали господарського суду міста Севастополя від 17.09.2012р. по цієї же справі.
В судовому засіданні представник ДПІ у Балаклавському районі підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає за необхідно у задоволенні вказаного клопотання відмовити з огляду на наступне.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником.
Отже, зазначеною нормою передбачений вичерпний перелік обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість зупинення провадження у справі, проте, подача апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 17.09.2012р. по справі №5020-628/2011 не є такою обставиною. Крім того, наявність лише доказів подачі апеляційної скарги не свідчить про її прийняття до провадження апеляційного господарського суду, а тому ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя не надано належних доказів прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційного господарського суду, про що може свідчити лише ухвала суду, а не штамп господарського суду першої інстанції про надходження апеляційної скарги. При цьому слід також зазначити, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 по справі №5020-628/2011 відмовлено ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя ДПС у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 17.09.2012р. по справі №5020-628/2011, і доказів скасування ухвали суду апеляційної інстанції заявником апеляційної скарги не надано.
У призначене на 23.05.2013р. судове засідання інші сторони та учасники розгляду справи не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
21.04.2011р. ухвалою господарського суду міста Севастополя порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за заявою ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя до ФОП ОСОБА_2
Постановою господарського суду м. Севастополя від 18.05.2011р. ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру до 18.08.2011р., призначено ліквідатором ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя.
Ухвалою від 15.09.2011р. судом було припинено ліквідаційну процедуру відносно ФОП ОСОБА_2, що передбачена статтею 52 Закону, зроблений перехід до загальної процедури банкрутства з урахуванням особливостей банкрутства фізичної особи-підприємця, передбачених статтями 47-49 Закону, встановлений строк ліквідаційної процедури в шість місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича (ліцензія НОМЕР_1 від 29.03.2010).
Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 27.03.2012р. встановлений розмір оплати послуг ліквідатора боржника у даній справі -арбітражного керуючого Кириліна М.В., у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2012р. постанову від 18.05.2011р. про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та ухвалу від 15.09.2011 про припинення ліквідаційної процедури і перехід до загальної процедури банкрутства господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-628/2011 скасовано. Справу скеровано до Господарського суду міста Севастополя для вирішення питання про оплату праці ліквідатора та припинення провадження у справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 у справі №5020-628/2011 постанову суду апеляційної інстанції від 31.05.2012 було залишено без змін.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.09.2012р. провадження у справі № 5020-628/2011 було припинено, затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича за здійснення ним повноважень ліквідатора за період з 15.09.2011 по 08.08.2012 в сумі 20478,77 грн.; встановлено порядок оплати послуг арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича за здійснення ним повноважень ліквідатора: за рахунок кошів кредиторів.
11 лютого 2012 року арбітражний керуючий Кирилін М.В. звернувся з заявою до господарського суду м. Севастополя про прийняття додаткового рішення у даній справі, мотивуючи заяву тим, що ухвалою господарського суду м. Севастополя від 17.09.2012 року не було вирішено питання про покладення обов'язку оплати послуг арбітражного керуючого кредитором у конкретному грошовому вимірі.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2013 року задоволено заяву арбітражного керуючого про прийняття додаткового рішення у справі, прийнято у справі додаткову ухвалу та стягнуто з Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби на користь арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича 20478,77грн. оплати послуг ліквідатора.
Однак, з ухвалю суду від 12.03.2013р. не погоджується Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя, у зв'язку з чим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав вказаних у скарзі, про які вже зазначалось раніше.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією господарського суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено на підставі статті 52 Закону, але в подальшому господарський суд першої інстанції перейшов до особливої процедурою банкрутства, встановленою статтями 47-79 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вже зазначалось раніше, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2012р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 07.08.2012 року, постанову від 18.05.2011р. про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та ухвалу від 15.09.2011 про припинення ліквідаційної процедури і перехід до загальної процедури банкрутства господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-628/2011 скасовано. Справу скеровано до Господарського суду міста Севастополя для вирішення питання про оплату праці ліквідатора та припинення провадження у справі.
Отже, процедура банкрутства у даній справі, після скасування постанови від 18.05.2011р. про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та ухвалу від 15.09.2011 про припинення ліквідаційної процедури і перехід до загальної процедури банкрутства господарського суду міста Севастополя повернулась на стадію порушення провадження у справі, з необхідністю вирішення питання щодо оплати праці ліквідатора та припинення провадження у справі у зв'язку з безпідставністю її порушення.
Згідно зі статтею 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.
Частиною 10 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою суду від 17.09.2012р. затверджений звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Кириліна М.В. за здійснення ним повноважень ліквідатора в період з 15.09.2011р. по 08.08.2012р. в сумі 20478,77 грн., а також встановлений порядок оплати його послуг: за рахунок кошів кредиторів, як це передбачено Законом.
Зазначена ухвала суду набрала законної сили, підлягає виконанню відповідно до статті 124 Конституції України, частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів", статті 115 Господарського процесуального кодексу України, а тому обставини щодо її прийняття, зокрема, законність затвердження звіту про оплату послуг арбітражного керуючого Кириліна М.В. в сумі 20 478,77 грн. не є предметом повторного перегляду судом апеляційної інстанції.
Крім того, провадження у даній справі ухвалою господарського суду м. Севастополя від 17.09.2012 року було припинено у зв'язку з відсутністю підстав для порушення провадження у справі про банкрутство на момент подачі відповідної заяви про його ініціювання, що відповідає вимогам пункту 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", який роз`яснює, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
За змістом статей 44, 84 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли.
Враховуючи те, що провадження у даній справі припинено, питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого підлягає вирішенню господарським судом з врахуванням вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо в тому числі не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.
Приймаючи ухвалу від 17.09.2012р., господарський суд не здійснив розподіл витрат та оплати послуг арбітражного керуючого, які віднесені до судових витрат, що в свою чергу оскаржуваною ухвалою від 12.03.2013р. усунуто шляхом стягнення з ініціюючого кредитора - ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя на користь арбітражного керуючого Кириліна М.В. 20478,77 грн. оплати послуг ліквідатора , а тому доводи апеляційної скарги щодо періоду нарахування, суми оплати послуг арбітражного керуючого, невиконання ним обов'язків передбачених Законом, не можуть розглядатись як підстави для скасування додаткової ухвали, оскільки стосуються ухвали, якою не вирішувався спір по суті.
Отже, господарський суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається в межах справи про банкрутство, а у даній справі, зокрема, за рахунок ініціюючого кредитора.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 48 та ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство оплата праці арбітражного керуючого за рахунок кредиторів не передбачається, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини сьомої статті 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди.
Ухвалою від 15.09.2011р. господарським судом було призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича, який виконував функції ліквідатора та був визначений розмір його винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи (звіт арбітражного керуючого - том 6 а.с. 71-162) у боржника були виявлені активи, а саме, рухоме майно - автомобіль, земельна ділянка, тощо, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів та створити фонд для оплати послуг та відшкодувати витрати арбітражному керуючому, але, як вже зазначалось раніше ухвала про перехід до загальної процедури банкротства скасована, а провадження у справі припинено, з огляду на безпідставність її порушення, що в свою чергу виключає можливість вирішення питання щодо задоволення вимог кредитора за рахунок майна боржника, як і неможлива оплата витрат та послуг арбітражного керуючого за рахунок боржника.
Колегія суддів також вважає безпідставними посилання ініціюючого кредитора на вимоги частини 3 статті 52 Закону, яка передбачає, що сума виручки від продажу майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, оскільки продаж майна у даній справі не відбувалася.
Крім того, колегія суддів не може брати до уваги посилання заявника апеляційної скарги на частину 6 статті 3-1 Закону, якою передбачено, що вимоги, які не задоволені з недостатністю майна вважаються погашеними, оскільки вимоги кредитора, і оплата витрат та послуг арбітражного керуючого є різними по правовій природі та підставам виникнення, у зв'язку з чим неможливо їх ототожнювати так само, як і застосовувати до оплати витрат та послуг арбітражного керуючого вищенаведену частину 6 статті 3-1 Закону.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що у даній справі неможливо задовольнити вимоги кредиторів за рахунок боржника.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги стосовно необхідності затвердження звіту про оплату праці арбітражного керуючого рішенням комітету кредиторів, або ініціюючим кредитором, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, провадження у цій справі про банкрутство було порушено на підставі ст.. 52 Закону про банкрутство, а в ході розгляду справи господарський суд перейшов до загальної процедури банкрутства фізичної особи-підприємця, яка передбачена ст..ст. 47-49 Закону України про банкрутство.
Оскільки провадження у даній справі здійснювалось за особливою процедурою банкрутства, яка не передбачає обов'язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів, тому повноваження щодо встановлення розміру оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, затвердження звіту щодо оплати послуг арбітражного керуючого переходять до господарського суду, який вправі самостійно встановити порядок оплати послуг арбітражного керуючого, що і було зроблено ухвалою суду від 17.09.2012р..
Отже, посилання заявника апеляційної скарги в Балаклавському районі міста Севастополя на положення частини 14 статті 3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо необхідності затвердження звіту про оплату праці арбітражного керуючого рішенням комітету кредиторів, або ініціюючим кредитором, є хибними.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що ліквідатор не виконував належним чином покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки судова колегія не може брати до уваги, оскільки у даному апеляційному проваджені предметом перегляду не є обставини, які були підставами для затвердження звіту про оплату послуг арбітражного керуючого, та крім того, ДПІ у Балаклавському районі у м. Севастополь не зверталась до господарського суду в межах справи про банкрутство зі скаргою на дії ліквідатора та вказані обставини не були предметом розгляду судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали.
Що стосується посилання ініціюючого кредитора - ДПІ у Балаклавському районі міста Севастополя на відсутність коштів для здійснення оплати арбітражному керуючому послуг, то судова колегія погоджується з господарським судом першої інстанції, що вказане не спростовує висновків господарського суду, з огляду на положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростували висновків, викладених господарським судом в оскаржуваній ухвалі від 12.03.2013р., а тому судова колегія залишає її без задоволення, а ухвала суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12.03.2013 року у справі №5020-628/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді О.А.Латинін
Л.М. Заплава