Справа № 102/716/13-а

Провадження № 2-а/102/19/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2013 р. Армянський міський суд АР Крим в складі:

головуючої - судді Ісроілової В.У.,

при секретарі - Недуга Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи тим, що 11.04.2013 р. винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2091 грн. за порушення ст. 165-1 ч. 5 КУпАП. Із зазначеною постановою не згодна, вважає, що її притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. При винесенні постанови начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську не звернуто увагу на те, що несплата сталася у зв'язку зі скрутним майновим станом підприємства та накладенням арешту на розрахункові рахунки підприємства, по-друге, вважає, що вона не може нести відповідальність за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тим, що така відповідальність не передбачена посадовою інструкцією головного бухгалтера. На підставі викладеного вважає, що відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 165-1 ч.5 КУпАП. На підставі викладеного просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, дала пояснення відповідно з вищезазначеним, позов просила задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити, пояснила, що постанова є законною і підстави для її скасування відсутні.

Судовим розглядом встановлено, що постановою начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську від 11.04.2013 р., ОСОБА_1, як особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-1 ч. 3 КУпАП, притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 165-1 ч.5 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2091 грн. 00 коп. у зв'язку з несплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 р., кінцевий строк подання сплати до 20.02.2013 р. у розмірі 48923 грн. 60 коп. та несплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 р., кінцевий строк подання сплати до 20.03.2013 р. у розмірі 25882 грн. 78 коп.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_1 є головним бухгалтером Відкритого акціонерного товариства

«Красноперекопський завод залізобетонних виробів».

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила та визнала, що постановами начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську від 28.03.2012 р. та 19.09.2012 р. вона притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-1 ч. 5 КУпАП, також не заперечувала те, що не проведено сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 р. та за лютий 2013 р.

Ст. 26 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено відповідальність посадових осіб платників єдиного внеску.

Постановою начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за несплату сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 р. та за лютий 2013 р., як особу, яку протягом року притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-1 ч. 5 КУпАП.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивачки на те, що посадова інструкція головного бухгалтера не передбачає відповідальності за несплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.3 посадової інструкції головного бухгалтера ВАТ «Красноперекопський завод залізобетонних виробів» на головного бухгалтера покладено обов'язок щодо забезпечення правильного нарахування і своєчасного перечислення платежів до державного бюджету, внесків на державне соціальне страхування, також з інструкції вбачається що є її обов'язком, а не правом.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивачки на те, що несплата виникла у зв'язку з накладенням арешту на рахунки підприємства, з наступних підстав.

Статтями 6, 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати, сплачувати єдиний внесок, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, виконується в першу чергу перед усіма іншими зобов'язаннями (крім виплати заробітної плати (доходів)). Окрім цього, цим Законом передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Вказані обставини в їх сукупності, свідчать про те, що відповідно до ст. 251 КУпАП встановлені наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що встановлено протоколом про адміністративне правопорушення і суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, були усі підстави і достатні докази порушення ОСОБА_1 ст. 165-1 ч.5 КУпАП. Також судом звернуто увагу на те, що при розгляді протоколу враховані вимоги ст.ст. 33, 36 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції, не є максимальним та накладено з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та ступеню вини.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, іхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Судом не встановлені докази, які підтверджують порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку відповідача як при складанні протоколу так і при винесенні постанови, отже, відсутні підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі ст. 165-1 ч.5 КУпАП, керуючись ст.ст.11,94,98,99,159-163,167, 171-2 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: