АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1609/8170/12
Номер провадження 22-ц/786/1979/2013
Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В.
Доповідач Дряниця Ю. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді : Дряниця Ю.В.
Суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.
При секретарі: Ткаченко Т.І.
З участю: позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, боргу по аліментах та додаткових витрат на дитину; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення суми по аліментам.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2012 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_3 стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, боргу по аліментах та додаткових витрат на дитину, посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в повному обсязі не надає. Аліменти стягнуті рішенням суду в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. на місць, починаючи з 02.03.2007 року. Станом на 01.09.2012р. заборгованість по виплаті аліментів становить 28 920,90 грн. Оскільки період за який виникла заборгованість становить з 02.03.2007 року по 01.09.2012 року, то сума неустойки складає 8759,48 грн. Окрім того, вказувала, що дочка потребує додаткових витрат на лікування, оскільки потребує постійного обстеження щитовидної залози, на яке позивачкою було витрачено 1583,76 грн. Також, в листопаді 2010 року дочці було встановлено систему брекет для вирівнювання зубів, вартість становить 7500 грн. та ретейпер, вартіть 1000 грн. Для лікування хронічного тонзиліту було витрачено близько 1000 грн. Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів у суму 8 759 грн. 48 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму боргу за аліментами в сумі 28 920 грн. 90 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь в сумі 11 093 грн. 76 коп., що викликані особливими обставинами, обстеженням та лікуванням дитини.
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зменшення суми по аліментам, мотивуючи свій зустрічний позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в нього народився син ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданого Октябрським відділом РАЦС Полтавського МУЮ 02.11.2012 року. На його утриманні знаходиться його цивільна дружина ОСОБА_7, яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років та отримує мінімальну соціальну допомогу у розмірі 130 грн. щомісячно. Він також на даний час є безробітним, має нестабільний мінімальний заробіток. Враховуючи вказані обставини, він не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 700 грн. щомісячно. Просив суд зменшити суму аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з нього аліменти у розмірі 400 грн. із всіх видів заробітку щомісячно до досягнення донькою повноліття, але не менше встановленого законодавством мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, боргу по аліментах та додаткових витрат на дитину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в сумі 1 296 грн. 88 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення суми по аліментам задоволено частково.
Зменшено розмір стягуваних аліментів, стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Хвощівка, Хорольського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер не встановлено, не працює на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 11.04.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду змінити в частині задоволення зустрічного позову та відмови в задоволенні її позову, постановивши нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи неповно з'ясовані та не доведені, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 09 вересня 1995 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. 18 травня 2007 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12.04.2007 року стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого начальником департаменту прямих продаж компанії «Ренесанс Життя» адреса м. Полтава, вул. Котляревського, гюживаючого АДРЕСА_1, ідентифікаційний код не встановлено на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючої АДРЕСА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 700 грн. із всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення нею повноліття, але не менше встановленого законодавством мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.03.2007 року.
Рішення звернуто до виконання, виконавчий лист знаходиться на виконанні в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ.
В зв'язку з неналежним виконанням рішення Київського районного суду м. Полтави від 12.04.2007 року, у відповідача ОСОБА_3 станом на 01.09.2012 року утворилась заборгованість в сумі 28 920 грн. 90 коп., розрахунок даної заборгованості проведено державним виконавцем.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заборгованість була погашена в повному обсязі. Згідно довідки Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 14.11.2012 року за №40555 станом на 01.11.2012 року у ОСОБА_3 заборгованість по аліментам відсутня.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги та зустрічний позов, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, врахувавши всі встановлені фактичні обставини по справі.
Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що заборгованість по аліментам в сумі 28920 грн. була повністю погашена відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції. Як убачається з розрахунку заборгованості, який проведений державним виконавцем відповідач періодично сплачував аліменти та погашав виниклу заборгованість.
За положеннями ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст.196 СК України суд повинен встановити крім факту заборгованості за аліментами, ще й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні.
Аналогічні роз'яснення містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Колегія суддів, враховуючи наявні в справі докази, погоджується з висновками місцевого суду про те, що вина відповідача щодо умисного ухилення від сплати аліментів не доведена.
Частиною 1 статті 185 СК України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і бать ка. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Правильним є висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на дитину. Обґрунтовано суд прийшов до висновку про стягнення коштів затрачених на дослідження та лікування щитовидної залози в сумі 1 296 грн. 88 коп., яка становить половину від понесених позивачем затрат.
Позивачем не надано суду доказів дійсної сплати коштів Приватному підприємству «Пальміра Дент». Також позивачем не надано суду доказів того, що Приватне підприємство «Пальміра Дент» має відповідну ліцензію на зайняття ортодонтичною стоматологією. А тому, місцевим судом обґрунтовано відмовлено в задоволення стягнення цих витрат.
Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Колегія суддів вважає? що відповідачем доведено обставини, якими обґрунтовуються його зустрічні позовні вимоги, а тому зменшення судом розміру аліментів з 700 грн. до 500 грн. щомісячно є співмірним до потреб дитини та таким, що відповідає можливостям відповідача.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку осіб, що беруть участь у справі доводять спростування пред'явлених вимог.
Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким дана відповідна правова оцінка. Оцінка наданих доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена з дотриманням норм, закріплених статтею 212 ЦК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Тлумачення норм матеріального та процесуального права апелянтом проведено поверхово, без повного та системного аналізу норм, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування місцевим судом норм матеріального права не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 11 ЦПК України зміст, аналіз підстав та предмету заявленого позову свідчить про розгляд справи судом першої інстанції з дотриманням принципу диспозитивності.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Дряниця Ю.В.
Судді: Кривчун Т.О.
Чумак О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Дряниця Ю.В.