Справа № 109/2134/2013-ц
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 травня 2013 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Шевченко І.В.,
при секретарі Лунгу Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
в с т а н о в и в :
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, що стягнуті на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 2002 року по 2007 рік перебував у шлюбі з відповідачкою, від якого вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 23 серпня 2004 року з позивача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але, враховуючи, що позивач у 2009 році одружився, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року в нього народився син ОСОБА_4, просить знизити розмір аліментів, що стягуються на утримання дочки, до 1/6 частини від заробітку.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги та пояснила, що з часу припинення шлюбних відносин між сторонами, відповідачка забороняла батькові бачитися та спілкуватися з дитиною, не заважаючи на рішення органу опіки й суду. На теперішній час позивач сплачує аліменти у розмірі 629 грн, з квітня 2013 року - 698 грн, має заборгованість за березень-квітень 2013 року. Просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що ніколи не забороняла батькові бачитися з дочкою, яка влітку 2012 року була у м. Харкові, але ОСОБА_1 навіть не забажав бачитися з дитиною, сам ухиляється від спілкування з нею. Зараз дочка навчається у музичній школі, відвідує художній кружок, влітку потребує оздоровлення, що вимагає додаткових витрат. Позивач працює неофіційно, проживає у м. Харкові. Просила у позові відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши письмові докази, матеріали цивільної справи № 2-2653/04, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи установлено, що позивач ОСОБА_1 (а.с. 4) перебував з відповідачкою у шлюбі (а.с.6), являється батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3 цивільної справи № 2-2653/04).
Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 23 серпня 2004 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця до повноліття дочки, починаючи з 14.05.2004 року. Рішення набрало законної сили (а.с. 8).
У відповідності до копій свідоцтв, позивач у серпні 2009 року одружився з ОСОБА_7 (а.с. 9) та ІНФОРМАЦІЯ_2 року в них народився син ОСОБА_4 (а.с. 7).
Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
Судом установлено, що з позивача у 2004 році рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів. Після постановлення даного рішення позивач у 2009 році одружився, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року в нього народився син ОСОБА_4.
Таким чином, судом установлено, що сімейний стан позивача після стягнення з нього аліментів дійсно змінився. Проте, суд не знаходить підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо перебування дружини та дитини на його утриманні, про наявність/відсутність постійного місця роботи чи перебування на обліку у центрі зайнятості та розміру доходів.
З пояснень представника позивача вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у м.Красноперекопську, але фактично проживає у м. Харкові, де займається виробництвом сільськогосподарської продукції, про рівень його доходів суду не надано жодних пояснень.
Також, відмовляючи в позові, суд враховує той факт, що зареєстрованим місцем проживання позивача є м.Красноперекопськ АР Крим, та з урахуванням середньостатистичного заробітку саме за м.Красноперекопськом позивачу нараховується розмір аліментів, що стягуються на утримання дочки, хоча фактично він проживає у м. Харкові, де рівень доходів значно вищий, ніж у м.Красноперекопську.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в позові.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що пояснення представника позивача щодо чинення перешкод з боку позивачки у спілкуванні батька з дочкою ОСОБА_3, не мають правового значення для розгляду даної справи.
У відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст.192 СК України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя І.В.Шевченко