УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-3901/12 Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н.Ф.

Категорія 53 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.,

з участю секретаря Ямкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 07 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що працював у відповідача різноробочим з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2012 року. Згідно з трудовим договором, заробітна плата йому встановлювалася у розмірі мінімальної заробітної плати. За весь період роботи та при звільненні відповідач не виплачував заробітну плату, за винятком 200.00 грн. щомісячно, крім останнього місяця роботи. Просив стягнути заробітну плату у розмірі 7534.00 грн. з врахуванням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 516.18 грн. компенсації за невикористану відпустку.

У процесі розгляду справи, була подана заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4517.00 грн. станом на 16 січня 2013 року.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 07 березня 2013 року позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по зарплаті та компенсацію за невикористану відпустку у вказаних сумах та 5248.88 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2012 року по 16.01.2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме - позивач отримав заробітну плату у повному обсязі, справа розглянута у відсутність відповідача, задовільняючи позов суд вийшов за межі позовних вимог.

Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач працював у відповідача різноробочим з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2012 року. Згідно з трудовим договором, заробітна плата йому встановлювалася у розмірі мінімальної заробітної плати.

У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з положеннями ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Таким чином позивачу повинно бути нараховано заробітну плату у розмірі 7632.00 грн. (1073 грн. х 2 міс. + 1094 грн. х 3 міс. + 1102 грн. х 2 міс.)

Позивач стверджує, що заробітна плата за винятком 200.00 грн. щомісячно, крім останнього місяця роботи (200грн х 6 міс. = 1200.00 грн), та компенсація за невикористану відпустку відповідачем не виплачувалася.

Дана обставина відповідачем не спростована, будь-яких доказів того, що позивач отримав заробітну плату, суду не надано.

Таким чином позивач недоотримав заробітну плату в сумі 6432.00 грн (7632 грн. - 1200 грн.), а тому висновок суду про обгрунтованість позову в частині стягнення заробітної плати та компенсації за відпустку є правильним.

Оскільки судом допушена помилка при обрахунку суми невиплаченої заробітної плати, рішення в цій частині підлягає зміні.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки вимоги закону щодо своєчасної виплати заробітної плати, відповідачем виконані не були, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість вказаної позовної вимоги.

Обраховуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як позивач так і суд першої інстанції припустилися помилки.

З врахуванням середнього заробітку відповідача 1102.00 грн. (1102 грн. + 1102 грн. / 2 міс.), середній заробіток за період з 01.09.2012 року по 16.01.2013 року становить 4903.90 грн (1102 грн. х 4 міс 9 роб. дн.), а тому рішення у вказаній частині підлягає зміні.

Посилання апелянта на те, що задовільняючи позов, суд вийшов за межі позовних вимог, не можуть бути взяті до уваги, оскільки арифметична помилка позивача при обрахунку їх розміру, не може бути підставою для часткового задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 169 ч.4 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Згідно з положеннями ст. 77 ч.2 ЦПК, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи (а.с. 27, 39-40), в судове засідання 19 лютого 2013 року та 07 березня 2013 року не з»явився, заяв про відкладення слухання справи, а також заяв із зазначенням причин неявки в судове засідання від нього не надходило, у суду першої інстанції були усі підстави для розгляду справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задовільнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 07 березня 2013 року змінити:

- в частині стягнення заробітної плати, зменшивши суму стягнення з 7534.00 грн. до 6432.00 грн.,

- в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши суму стягнення з 5248.88 грн до 4903.90 грн.,

та зменшити загальну суму стягнення з 13299.06 грн. до 11852.08 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді