Справа № 212/982/12
Провадження №11/772/431/2013 Категорія: 37
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковбаса Ю.П.
Доповідач :Спринчук В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді Спринчука В.В.,
суддів Кривошеї І.А., Мішеніної С.В.,
при секретарі Луполі М.А.,
з участю прокурора Миколайчука Д.Г.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці 23 травня 2013 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Гайду С.В. на вирок Ленінського районного суду міста Вінниці від 03 липня 2012 року, яким
ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,
засуджений за ч.4 ст.296 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вирішена доля речових доказів.
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду, 18.10.2011 року приблизно о 17.50 год. ОСОБА_3, знаходячись на зупинці громадського транспорту, яка розташована поблизу ресторану «кум бари», що по вул.. І.Богуна, 2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадських порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих в суспільстві норм моралі та правил поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_5 та безпричинно, із хуліганських спонукань, умисно наніс йому два удари правою рукою у грудну клітину, а потім схопив ОСОБА_5 своєю лівою рукою за його потилицю та пригнув голову до свого тулуба. Після цього ОСОБА_3 витяг із-за пояса штанів пристрій для відстрілу гумових куль, який знаходився у зарядженому стані і не перебував на запобіжнику та приставив його до скроні голови ОСОБА_5, створивши таким чином реальну загрозу життю і здоров'ю останнього. Потім потримавши ОСОБА_5 за голову декілька секунд, відштовхнув його та одночасно із цим, піднявши пістолет вгору, здійснив один постріл у повітря.
В своїй апеляції прокурор просить вирок скасувати в зв'язку із м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки мотивуючи це тим, що при обранні міри покарання суд не в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину та особу винного, ОСОБА_3 вину у вчиненому злочині визнав частково, вчинив умисний, тяжкий злочин проти громадського порядку, в стані алкогольного сп'яніння із застосуванням вогнепальної зброї, у вчиненому не розкаявся, висував різні версії вчиненого, намагаючись ввести слідство та суд в оману та уникнути таким чином відповідальності за скоєне.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, посилаючись на обставини викладені в ній, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які просили її відхилити, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення частково.
Відповідно до вимог ст.365 КПК 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляції.
Апеляційний суд не перевіряє висновки суду щодо кваліфікації дій засудженого, оскільки вирок суду в цій частині ніким не оскаржується.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на доказах, які повно і всебічно перевірені в судовому засіданні, зокрема, показаннях потерпілого, свідків та інших доказів, які суд першої інстанції дослідив в сукупності та дав вірну юридично-правову оцінку діям засудженого, визначив кваліфікацію його протиправних дій за ч.4 ст.296 КК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції вказують на те, що ОСОБА_3 вчиняючи хуліганські дії за допомогою пристрою для відстрілу гумових куль (вогнепальна зброя), який знаходився у зарядженому стані і не перебував на запобіжнику, приставивши його до скроні потерпілого ОСОБА_5 створив реальну загрозу для життя і здоров'я останнього, чим вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України, що узгоджується із роз'ясненнями, які містяться в п.11 Постанови Пленуму ВСУ №10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство».
Вирок Ленінського районного суду міста Вінниці від 03 липня 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання, слід скасувати та постановити новий вирок.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, щопом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.
ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин (ст. 12 КК України), в стані алкогольного сп'яніння, що вказує на наявність обставини що обтяжує покарання, вину у вчиненому визнав частково, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (вчинення насильства в сім'ї, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та інш.), тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак з огляду на позитивну характеристику з місця проживання, хворобливий стан здоров'я, здійснення догляду за престарілою бабусею ОСОБА_6, відсутність претензій з боку потерпілого колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_3 у мінімальній мірі, передбаченій санкцією ч.4 ст.296 КК України.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням належним чином це не мотивував, чим проігнорував роз'яснення Пленуму ВСУ, які містяться в п.9 постанови №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини скоєного (в стані алкогольного сп'яніння із застосуванням вогнепальної зброї), за відсутності каяття, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання).
Наявність малолітніх дітей, поганий стан здоров'я засудженого, догляд за престарілою бабусею не завадили скоєнню ним злочину, і не спростовують висновки суду про необхідність реального відбування покарання засудженим, яке передбачає ізоляцію його від суспільства.
Крім того, слід зазначити, як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 заперечував фактичні обставини справи, висував різні версії щодо перебігу події, вказав на те, що конфлікт з потерпілим виник з вини останнього, засуджений лише захищався, зброю до скроні ОСОБА_5 він не приставляв, хоча така та інші версії висунуті ним щодо події повністю спростовуються сукупністю доказів, досліджених в суді першої інстанції, що свідчить про відсутність каяття засудженого у вчиненому, і розцінюється судом як намагання уникнути відповідальності за скоєне.
Керуючись п.11 розділу 11 Перехідних положень КПК України, ст.ст. 362, 366, 372, 378 КПК 1960 року колегія суддів, -
з а с у д и л а :
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду міста Вінниці від 03 липня 2012 року відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначення покарання.
За ч.4 ст.296 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Вінницької області протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Судді:
Копія вірна.