КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 5011-39/15622-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: Бризинська-Колпакова О.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2013р.

у справі №5011-39/15622-2012 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Хімікат»

про стягнення 191 369,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімікат» (далі-відовідач) 191 369,68 грн. на підставі Договору № 1630184 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.1998 р., з яких: 167 570,34 грн. основного боргу, 6 392,33 грн. пені, 8 462,10 грн. інфляційної складової боргу та 8 944,91 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору № 1630184 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.1998 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.11.2010 р. по 01.10.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за наведеним договором.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.02.2013р. у справі №5011-39/15622-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 25.02.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.10.1998р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011р. у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом "Хімікат", як абонентом, був укладений Договір № 1630184 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Проаналізувавши умови Договору судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Дана норма кореспондується зі ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

У відповідності до п.2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до даного Договору.

Абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 Договору).

Крім того, абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору (п.2.3.2 Договору).

Аналіз змісту умов Договору свідчить, що умови та порядок оплати за теплову енергію, що споживається, безпосередньо в Договорі сторонами визначені не були, при цьому даний Договір містить посилання з цього приводу на Додаток № 4 до Договору.

Фактично в матеріалах справи наявна копія Додатку № 4 до Договору ("Порядок розрахунків за теплову енергію"), подана позивачем (т.1 а.с. 24 ), та копія Додатку № 4 до Договору ("Порядок розрахунків за теплову енергію"), подана відповідачем (т.1 а.с.92), з яких вбачається, що даний додаток до Договору підписаний та засвідчений печаткою в односторонньому порядку лише з боку позивача, тоді як з боку відповідача даний додаток не підписаний.

Звертаючись з позовом до суду позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 1630184 від 01.10.1998 р., у останнього за період з 01.11.2010 р. по 01.10.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 167 570,34 грн. (основний борг), що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що нарахування відповідачу за теплову енергію в спірний період здійснювались позивачем на підставі умов, визначених пунктами 2, 3 Додатку № 4 до Договору, а саме: згідно пунктом 2 Додатку № 4 визначено, що абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: Меліоративна, буд 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; відповідно до п. 3 Додатку № 4 встановлено, що сплату за вказаними в п. 2 даного Додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 поточного місяця.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що Додаток № 4 до Договору не підписаний відповідачем, підставним є висновок про те, що порядок розрахунків за даним Договором, а рівно строк (термін) виконання відповідачем обов'язку стосовно оплати за поставлену позивачем теплову енергію, сторонами не встановлений.

При цьому, судова колегія враховує визначений статтею 181 Господарського кодексу України загальний порядок укладення господарських договорів. Так, згідно частини 1 наведеної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, а згідно частини 3 наведеної статті визначено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на примірнику Додатку № 4 до Договору ("Порядок розрахунків за теплову енергію"), поданого відповідачем (т.1 а.с. 92), наявна приписка, виконана невідомою особою: "Примітка: п. 3.5 - не приймається", проте навіть за наявності цієї приписки, Додаток № 4 до Договору фактично з боку відповідача не підписаний та не скріплений його печаткою. А таке, в свою чергу, свідчить про незгоду відповідача з умовами даного додатку до Договору та про недосягнення сторонами згоди з приводу підписання даного додатку до Договору. До того ж, відповідач в процесі розгляді справи підтвердив, що Додаток № 4 до Договору не був підписаний відповідачем у запропонованій позивачем редакції при укладенні Договору, а також не був підписаний і в подальшому.

За огляду на наведене, судова колегія критично оцінює доводи позивача стосовно чинності Додатку № 4 до Договору. Так, саме лише зазначення у тексті Договору (пункт 9.8) про те, що "Додатки до Договору № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ….. є невід'ємною частиною цього Договору.", не може підтверджувати те, що дані додатки є невід'ємною частиною Договору навіть в тому випадку, коли вони, наприклад, взагалі не були складені, не були підписані, тощо.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк (термін) виконання відповідачем обов'язку стосовно оплати за поставлену позивачем теплову енергію умовами Договору № 1630184 від 01.10.1998 р. та додатків до нього не був встановлений.

В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою (-ами) про сплату спірної заборгованості в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Претензія №048-72-13289 від 07.10.2011р. про сплату заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію за Договором, яка була подано лише в апеляційній інстанції, судовою колегією в розумінні ст.101 ГПК України не приймається до уваги, як доказ на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, оскільки позивач не довів неможливість її подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що дана справа в суді першої інстанції розглядалася тривали час.

У відповідності до ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості відповідача за спожиту в період з 01.11.2010 р. по 01.10.2012 р. теплову енергію на підставі саме Договору № 1630184 від 01.10.1998 р. та додатків до нього, якими строк (термін) виконання відповідачем обов'язку по оплаті фактично не встановлений, а докази звернення до відповідача в порядку частини другої статті 530 ЦК України позивачем до справи не додані, то у судової колегії відсутні підстави вважати, що станом на час розгляду судом першої інстанції справи по суті позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем зобов'язання за Договором № 1630184 від 01.10.1998 р. та додатками до нього, а рівно факт прострочення відповідачем сплати спірної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача належних та достатніх обґрунтувань своїх вимог, а тому в позові належить відмовити.

Крім того, судова колегія зазначає, що доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази стосовно тарифів, які застосовувались позивачем для нарахування оплати за постачання теплової енергії у гарячій воді в спірний період, судом не досліджувались на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи за встановлених судом обставин недоведеності порушення відповідачем зобов'язання за Договором.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року у справі №5011-39/15622-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року у справі №5011-39/15622-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-39/15622-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 23.05.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.