Справа № 1715/19178/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Кучиної Н.Г.
при секретарі - Цимбалюк А.І.
з участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання попереднього договору недійсним.
В СТ А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання попереднього договору недійсним. В обґрунтуванні позову посилається на те, що у вересні 2011 року між позивачем та ОСОБА_5 була розмова про можливість купівлі однієї з чотирьох квартир, у АДРЕСА_1 що належить продавцю ОСОБА_5 Сторони домовилися про купівлю квартири НОМЕР_1, яку ОСОБА_5, пообіцяв продати за 87 тис. доларів США. Сторони домовилися, що купівля квартири відбудеться за умови, коли котедж буде зданий в експлуатацію, зареєстрований в БТІ та при наявності відповідних правовстановлюючих документів, крім того позивач в позовній заяві стверджує, що ОСОБА_5, надасть останній копії правовстановлюючих документів на квартиру НОМЕР_1 в котеджі для отримання позивачем в банку іпотечного кредиту під квартиру, на що відповідач ОСОБА_5 надав згоду, при умові, що позивач попередньо сплатить аванс в розмірі 10 тис. доларів США, а решту суми, після отримання кредиту та при укладенні договору купівлі-продажу квартири.
14 вересня 2011 року позивач надала відповідачу ОСОБА_6, під розписку 10 тис. доларів США, які доручила останній сплатити ОСОБА_5 як аванс за квартиру НОМЕР_1, а саме за купівлю у нього квартири АДРЕСА_1 та при майбутньому укладенні договору купівлі- продажу квартири.
Однак, як позивачу стало відомо пізніше, що 12 жовтня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи неправомірно, без відома і згоди позивача, та без її участі, як покупця, уклали попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 що належить продавцю ОСОБА_5 Позивач вважає, що вказаний правочин є недійсним, оскільки позивач попередній договір не підписувала і не укладала, підпис в кінці договору від імені покупця «ОСОБА_3.» вчинений не позивачем, а відповідачем ОСОБА_6 Передбачених законом повноважень на укладення і підписання попереднього договору позивач не надавала, рахує, що укладання договору здійснено відповідачами з порушенням вимог закону і її прав та законних інтересів. Вказує, що ОСОБА_5 переконав ОСОБА_6, що краще було б купити не квартиру НОМЕР_1, а квартиру НОМЕР_2 (крайню зліва), яка хоч і дорожча, але набагато комфортніша ніж квартира НОМЕР_1. ОСОБА_6 попавши під його вплив, проявивши поспішність і непродуманість, не порадившись, та без відома і згоди та участі позивача, без нотаріального посвідчення уклала і підписала, від імені останньої попередній договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_2 за 100 тис. доларів США.
Просить суд визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 жовтня 2011 року між продавцем ОСОБА_5 та покупцем, позивачкою ОСОБА_3, і підписаний від імені покупця - відповідачем ОСОБА_6 та зобов'язати відповідача ОСОБА_5 сплатити позивачу ОСОБА_3 в десятиденний строк після вступу рішення у даній справі в законну силу 79 тис.930 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятисот тридцять) гривень в рахунок повернення коштів, одержаних ним за вказаним договором як гарантійну (аванс) суму.
Позивач та представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, рахують позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, просили суд, позов задоволити в повному обсязі, визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 12 жовтня 2011 року та зобов'язати ОСОБА_5 сплатити кошти в сумі 79 тис.930 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятисот тридцять) гривень в рахунок повернення коштів, одержаних ним за вказаним договором як гарантійну (аванс) суму.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, рахують їх такими, що не підлягають до задоволення, просили в позові відмовити у зв'язку з необґрунтованості вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З оглянутого в судовому засіданні попереднього договору вбачається, що 12 жовтня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3, уклали попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 що належить продавцю ОСОБА_5
Позивач в судовому засіданні вказала, і сторонами по справі не оспорювалося та не заперечувалося, що позивач ОСОБА_3 попередній договір не підписувала і не укладала, підпис в кінці договору від імені покупця «ОСОБА_3.» вчинений не позивачем, а відповідачем ОСОБА_6, також встановлено, що передбачених законом повноважень на укладення і підписання попереднього договору позивач не надавала, рахує, що укладання договору здійснено відповідачами без її згоди.
Відповідно до ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Оскільки ст. 657 ЦК України встановлена письмова форма договору купівлі-продажу нерухомого майна, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, суд вважає, що і попередній договір про укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Зважаючи на дані вимоги закону, суд вважає, що договір від 12 жовтня 2011 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, укладений без дотримання форми, яка встановлена законом для даної категорії договорів.
Враховуючи те, що даний договір укладений з порушенням норм закону він є нікчемний і тому додаткового визнання його недійсним не потребує.
Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд вважає, що відсутні підстави для тлумачення нікчемного правочину, а тому позовні вимоги позивача за позовом, в цій частині, є безпідставними.
Крім того, зміст договору повинен відповідати волевиявленню сторін та з дотриманням умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Між тим, у спірному договорі не містяться всі його істотні умови, а саме: не зазначено площу вказаної квартири та не зазначено характеристики квартири, відповідно до будівельних норм, та вимог Закону, щодо реєстрації нерухомого майна.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року роз'яснив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
На переконання суду договір 12.10.2011 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, по своїй правовій природі більше подібний до договору авансу.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 підтвердила, що передала своїй дочці ОСОБА_6 10 тисяч доларів США , і остання написала їй розписку. Особисто вона ніяких коштів ОСОБА_5 не передавала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що 12 жовтня 2011 року вона разом із ОСОБА_6 їздила до ОСОБА_5 з метою домовитись про купівлю квартири. Ій відомо, що ОСОБА_6 брала з собою кошти, однак вона не бачила чи передавала остання кошти ОСОБА_5
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки, позивач в своїх позовних вимогах не ставив питання про встановлення факту передачі коштів, суд не вправі оцінювати дані обставини.
Крім того, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача ОСОБА_5 сплатити позивачу ОСОБА_3 в десятиденний строк після вступу рішення у даній справі в законну силу 79 тис.930 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятисот тридцять) гривень в рахунок повернення коштів, одержаних ним за вказаним договором як гарантійну (аванс) суму, в силу ст.16 ЦК України є некоректною, оскільки законом не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як зобов'язання вчинити дію.
За таких обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 220, 635, 657 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 224, 225, 226, 233 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання попереднього договору недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина