Справа № 2-274/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2008 року. Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Чебикіна В.П.
при секретарі Власенко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська
цивільну справу за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” до ОСОБА_1
“Про стягнення грошових коштів”,-
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2007 року позивач - Відкрите акціонерне товариство
“Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” звернулося до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, відповідач ОСОБА_1 після звільнення з роботи
не розрахувався за товарно-матеріальні цінності , які знаходилися у нього на
відповідальному зберіганні, вартість непереданого ним майна становить 4205
грн.83 коп. Розмір шкоди, заподіяної підприємству позивача розрахованого
відповідно до п.2 “Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі,
знищення (псування) матеріальних цінностей” затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року становить суму 10 089 грн.20 коп.
Розмір шкоди, заподіяної підприємству недостачею та неповерненням товарно-
матеріальних цінностей, становить суму 15 970,06 грн. Крім вказаної суми (15
970,06 грн.) позивач просив стягнути з відповідача на його користь сплачений
судовий збір - 159 грн.71 коп. та витрати на інформаційне технічне забезпечення
розгляду справи - 30 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги
у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, та пояснив, що термінал
“Самсунг” Е-700” був списаний на підставі протоколу №20 засідання дирекції ВАТ
ЕК “Дніпрообленерго” від 13 березня 2007 року, термінали “Нокія 7200” та “Нокія
89101” були передані генеральному директору ВАТ ЕК “Дніпрообленерго” Данелюку В.
І., копія відповідного листа він додає. Про непередані товарно-матеріальні
цінності : КРТ 184*129*45 встановлена у кімнаті АДРЕСА_1, “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” , з
якої причини Заводовський М.І. не прийняв її йому (відповідачу) невідомо. Карти
пам'яті для М3820 він (відповідач) взагалі не отримував, тому, що вони були
використані для ремонту цифрових телефонних апаратів .Цим питанням займався
головний технолог по зв'язку ОСОБА_2, копія накладної з цього приводу
мається.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін ,
показання свідків, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працював у Відкритому акціонерному товаристві Енергопостачальна
компанія “Дніпрообленерго” інженером зв'язку з 02.08.1999 року по 15.05.2007
року (а.с. 8-9).
Під час роботи на ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” йому були передані на
відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності , серед яких: термінали
“Нокія” 7200 вартістю 1027,60 гн., “Нокія” 89101 вартістю 964 грн.15 коп.,
“Самсунг” Е-700 вартістю 410 грн.56 коп., про що свідчать акти приймання-
передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) від 30.12.2004 року
(термінал “Самсунг” Е-700) від грудня 2004 року (термінал “Нокія” 89101), від
грудня 2004 року (термінал “Нокія” 7200), підписані відповідачем(а.с.10-12).
Згідно з наказом по підприємству позивача № 464-Б/27 від
27.09.2006 року була проведена інвентаризація наявних товарно-матеріальних
цінностей. За її результатами, станом на 01.11.2006 року була виявлена
недостача товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися на відповідальному
зберіганні у відповідача ОСОБА_1, а саме: терміналів “Нокія” 7200 вартістю
1027,60 грн., “Нокія” 89101 вартістю 964,15 грн., “Самсунг” Е-700 вартістю
410,56 грн., прийнятих ним під розпис на відповідальне зберігання, відповідно
до вищевказаних актів приймання-передачі основних засобів. Вартість майна,
нестача якого була виявлена за результатами проведення інвентаризації,
становить 2402 ,31 грн.(а.с.13-18). З результатами проведення інвентаризації та
з бухгалтерською довідкою, складеною після її проведення, ОСОБА_1 був
ознайомлений 15.05.2007 року, зробив власноручний припис, що з нестачею
незгоден, відшкодовувати шкоду не має наміру (а.с.19). 23.07.2007 року на
адресу відповідача позивачем була направлена вимога про відшкодування
заподіяної шкоди, у якій Компанія вимагала від ОСОБА_1 у семиденний строк
сплатити 5 880,86 грн. Вказану вимогу відповідач отримав власноручно 31.07.2007
року (а.с.20-21).
Крім того, перед звільненням з роботи, відповідач відповідно до
актів прийомки-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 14.05.2007 року
та №2 від 14.05.2007 року, передав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 товарно-
матеріальні цінності, окрім КРТ 184*129*45 (1 шт. ціною за одиницю 45,83 грн.)
та карт пам'яті для М382 (10 шт. ціною за одиницю 416,00 грн.), які були надані
йому для виконання службових обов'язків, що підтверджується витягом з відомості
залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 30.03.2007 року, яка
підписана ОСОБА_1 Таким чином, вартість непереданого ОСОБА_1 майна
становить 4 205,83 грн.
Позивач у грудні 2007 року, вважаючи, що відповідач не
відшкодував вказану шкоду, звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.
Суд вважає, що в судовому засіданні доводи представника
позивача в обґрунтування позовних вимог свого підтвердження не знайшли , разом
з тим доводи відповідача про те, що він не спричинив шкоди позивачу знайшли
своє підтвердження в судовому засіданні.
Так, з листа директора департаменту інформаційних технологій
ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” на ім'я головного бухгалтера підприємства позивача
вбачається, що 22.01.2008 року відповідачем ОСОБА_1 були повернуті
наступні матеріальні цінності, які на момент його звільнення вважалися
нестачею: 1. Карта пам'яті цифрових терміналів - 10 шт.; 2. КРТ 184*129*45 - 1
шт. У листі малося прохання зарахувати повернуті матеріальні цінності на
підзвіт начальника ССДТУ ОСОБА_5 (а.с.59)
Крім того, з листа директора відділу телекомунікацій ТОВ
фірма “Трименс, ЛТД” від 16.01.2008 року на ім'я начальника ССДТУ ОСОБА_5
вбачається , що карти пам'яті у кількості 10 шт. були використані для заміни
аналогійних мікросхем які вийшли з робочого стану. Мікросхеми які прийшли у
негідність передані до ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” щодо списання. (а.с.69).
Згідно витягу з протоколу №20 засідання дирекції ВАТ “ЕК
“Дніпрообленерго” від 13.03.2007 року та додатку №2 до вказаного протоколу,
мобільний телефон “Самсунг Е700 , головному бухгалтеру давалася вказівка про
необхідність списання вказаного мобільного телефону з причини його крадіжки (а.
с.39-40).
15.08.2007 р. відповідач у письмовій формі звернувся до
колишнього генерального директора підприємства позивача ОСОБА_6 з
проханням підтвердити факт отримання від нього (відповідача) двох мобільних
терміналів Нокія 89101 , Нокія 7200 (а.с.42). 20.08.2007 р. ОСОБА_6
надав відповідь відповідачу про те, що він не заперечує проти того, що отримав
від нього (ОСОБА_1) для службового користування два мобільних термінала
Нокія 89101, Нокія 7200. Вказані мобільні термінали були викрадені із
службового автомобіля на авто зупинці по вул. Ломаній. Факт крадіжки може
підтвердити водій ОСОБА_7 (а.с.49).
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив факт
крадіжки вказаних мобільних терміналів. Свідок ОСОБА_2 показав, що карти
пам'яті до цього часу знаходяться в телефонних апаратах, це така маленька
мікросхема, яку можливо тільки випаяти.
Відповідно до ст.1166 ЦК України відповідальність за
спричинення майнової шкоди виникає у разі допущення неправомірних дій чи
бездіяльності фізичної особи, тобто на підставі її вини.
Суд вважає, що в даному випадку дії відповідача при
користуванні та розпорядженні товарно-матеріальними цінностями, які знаходилися
на його відповідальному зберіганні є правомірними, всі цінності за винятком
трьох мобільних терміналів (“Самсунг Е700, Нокія 89101, Нокія 7200)
знаходяться на підприємстві позивача, та потребують списання відповідно до
протоколу №20 засідання дирекції ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” від 13.03.2007 року
та додатку №2 до вказаного протоколу. До крадіжки трьох мобільних терміналів
відповідач не є причетним, тому притягти його до цивільної відповідальності
за відсутність вказаних мобільних терміналів неможливо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у позові ВАТ “ЕК
“Дніпрообленерго” потрібно відмовити, так як положення ст.134 КЗпП України, на
яку посилається позивач, на діі відповідача не розповсюджуються.
Керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58,
59, 60, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, ст.134 КЗпП
України, суд -
В И Р І Ш И В :
Відкритому акціонерному товариству “Енергопостачальна
компанія“Дніпрообленерго” у позові до ОСОБА_1про стягнення
з нього на користь позивача грошових коштів у розмірі 15 970 грн.06 коп.,
судового збору - 159 грн.71 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи - 30 грн., а усього - 16 159 грн.77 коп. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до
апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом
подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: В.П.Чебикін