Справа № 208/2447/2012 Провадження № 22-ц/772/1132/2013Головуючий в суді першої інстанції:Янків Т.П.

Категорія: 27Доповідач: Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів: Міхасішин І.В., Стадник І.В.,

при секретарі: Яблонській І.Л.,

за участю апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04.03.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 16.04.2008 року між ТОВ « Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому було надано кредитні кошти на споживчі цілі в сумі 180 тис.грн, з процентною ставкою 16% річних за весь час фактичного користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.04.2013 року. В свою чергу ОСОБА_4 16.04.2008 року уклав договір поруки, згідно якого виступив поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_3, що виникають з вищезазначених кредитних договорів.

30.06.2010 року між ТОВ « Укрпромбанк», АТ « Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ « Укрпромбанку» на користь « АТ» Дельта Банк».

У зв'язку з простроченням сплати кредиту виникла заборгованість, яка станом на 21.03.2012 року складала борг в сумі 158 231 грн.27 коп., які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, а також судові витрати.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 04.03.2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 158 231, 27 гривень, а також судові витрати.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в позові ПАТ « Дельта Банк» відмовити, посилаючись на неврахування судом першої інстанції тих обставин, що договір про передачу активів від 30.06.10 року не відповідає вимогам ст.513 ЦК України та є нікчемним; що зміна кредитора в зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну умов кредитного договору в частині реквізитів для повернення коштів; що позивачем не доведений факт переходу до нього права вимоги по кредитним зобов'язанням відповідачів, а також відсутність доказу на підтвердження розміру заборгованості.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що 16.04.2008 року між ТОВ « Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 747/ФК-08, згідно умов якого, останньому було надано кредит на споживчі цілі в сумі 180 тис.грн. з процентною ставкою 16 % річних за весь час фактичного користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.04.2013 року./а.с.7-13/

16.04.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» ( Кредитор) з однієї сторони, ОСОБА_4 ( Поручитель) з другої сторони та ОСОБА_3( Боржник) з третьої сторони укладено договір поруки № 747-2-002/ZФпор-08 за умовами якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 747-002/ФК-08 від 16.04.2008 року./а.с.14 - 15/

17.04.2008 року, відповідно заяви на видачу готівки №3000/12 здійснено операцію на видачу готівки в сумі 180 тис. грн. ОСОБА_3 /а.с.21/

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» , АТ « Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ « Украпромбанку» на користь АТ « Дельта Банк». За умовами даного договору АТ « Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 747/ФК-08 від 16.04.2008 року. /а.с.28-33,36/

Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору, станом на 21.03.2012 року виникла заборгованість на суму 158 231,27 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 128 517 грн., сума заборгованості за відсотками 29 714 грн.27 коп.

Погодившись з позицією позивача, районний суд вірно встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами ст.ст. 526,530,612,1054 ЦК України та на підставі ст.ст. 512-517,554,625,629 ЦК України п.4.1 Договору про передачу Активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року, п.6.2 Кредитного договору та п.1 договору Поруки стягнув суму заборгованості в розмірі 158 231,27 грн. солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме на користь ПАТ « Дельта Банк».

Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що договір про передачу активів від 30.06.10 року не відповідає формі кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ « Укрпромбанк», а тому у відповідності до вимог ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним , з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Дана стаття встановлює вимоги щодо форми правочину, яким опосередковується заміна кредитора у зобов'язанні, які полягають в необхідності надати такій заміні просту письмову або відповідно нотаріальну форму, якщо правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, також повинний вчинятись у відповідній формі.

З матеріалів справи вбачається, що договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, як і кредитний договір укладені в письмовій формі, а отже не порушують вимоги вищезазначеної статті.

Щодо тієї обставини, що зміна кредитора в зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну вказаних умов кредитного договору в частині реквізитів для повернення коштів, колегія суддів також вважає її безпідставною з огляду на норми ч.2 ст.516 ЦК України, відповідно до яких, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Апелянт ні в суді першої, ані апеляційної інстанції не довів той факт, що після зміни кредитора здійснював платежі первісному кредиторові.

Посилання апелянта про те , що позивачем не надано належних доказів повідомлення боржника про передачу ТОВ « Укрпромбанк» ПАТ « Дельта Банк» прав вимоги способом, встановленим п.4.8 договору про передачу активів від 30.06.10р., спростовується наявністю в матеріалах справи копії списку № 6490-310-239 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням від 09.07.10 року та спільним листом Дельта Банк та Укрпромбанк, адресованого ОСОБА_3 від 05.07.10року./а.с.123-124/.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з умов укладених договорів, які порушені відповідачами - допущено прострочення сплати кредиту та відсотків, а тому і стягнув суму заборгованості, а також пеню.

Відповідачі, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, не довели у судових засіданнях, що заборгованість становить інша сума ніж нарахована банком.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а відтак не дають підстав для висновку про незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04.03.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Голота Л.О.

(підпис) Міхасішин І.В.

Судді: (підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Вінницької області Голота Л.О.