АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/843/2013 Головуючий у 1 інстанції - Шаховніна М.О.
Доповідач - Шахова О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів - Поливач Л.Д., Усика Г.І.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року
за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено частково та стягнуто на користь банку з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 027 478, 50 грн. та судові витрати в розмірі 3 219 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду в частині стягнення пені у розмірі 59 999, 99 грн. скасувати та ухвалити нове, яким відмовити банку у зазначеній частині позовних вимог.
На обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, зокрема, що позивач не виконав повністю свої зобов'язання за кредитним договором належним чином та не надав ОСОБА_1 в 2008 році транш в розмірі 15 000 доларів США відповідно до п. 2.1. договору, атому на його думку, нарахування пені за прострочку виконання зобов'язання сталося з вини позивача, розмір пені є значно нижчим та виключає відповідальність відповідачки щодо її сплаті.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ПАТ «Родовід Банк» є правонаступником ВАТ «Родовід Банк».
12 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-012.07.2, 10 липня 2007 року укладено Договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, 10 червня 2008 року та 12 листопада 2008 року укладено Договори про внесення змін і 7 вересня 2009 року укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору (а.с. 3-16).
Відповідно до п. 1.1, 1.3 кредитного договору позивач, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 500 тисяч доларів США, строком по 12 лютого 2012 року включно з процентною ставкою 14 процентів річних, а відповідач зобов'язався повернути одержану суму кредитів на рахунок, вказаний в пункті 1.2 цього Договору, не пізніше 12 лютого 2012 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного/депозитного рахунку, згідно п. 4.1 Договору та сплачувати банку нараховані відсотки за користування кредитами до «10»-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 12 лютого 2012 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу Банку або безготівкового перерахування із свого поточного рахунку (п. 4.2 Договору).
Згідно п. 4.5 даного договору встановлено, що позичальник за порушення строків повернення кредитів та /або сплати процентів за користування кредитами, сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3 цього договору, від суми простроченого платежу.
12 лютого 2007 року сторони уклали договір іпотеки, за даним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 122, 80 кв.м. 17-22).
Станом на 15.10.2012 року заборгованість ОСОБА_1 становить 1 094 636 грн. 83 коп. (а.с 86).
19 вересня 2011 року, 15 листопада 2011 року та 21 березня 2012 року позивачем на ім'я відповідачки направлялися листи-вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 23-25).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, в односторонньому порядку порушила умови кредитного договору, і не повернула суму боргу у строк встановлений договором. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені та стягуючи її частково суд виходив з того, що в даному випадку застосовуються спеціальні строки позовної давності, які передбачені п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, так як на момент звернення з позовом, виконання зобов'язання було прострочено понад один рік, тому стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується одним роком перед зверненням зацікавленої особи до суду, і з урахуванням цього та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені до 60 тис. грн.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи є безпідставними на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що нарахування пені за прострочку виконання зобов'язання сталося з вини позивача, оскільки на підтвердження зазначеної обставини належних доказів відповідачкою не подано.
Стосовно доводів про зменшення розміру пені до 42 857,08 грн. ці доводи також не вливають на правильність висновків суду, оскільки з урахуванням обставин справи та у відповідності до вимог закону розмір пені підставно зменшено до 60 000 грн.
З огляду на викладене та відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: