АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22ц/796/6717/2013
Головуючий у 1 інстанції - Петренко Н.О.
Доповідач - Кирилюк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України про встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року, -
встановила:
26.11.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила: встановити факт, що диплом спеціаліста, серія НОМЕР_1, реєстраційний номер 31061, виданий Приазовським державним технічним університетом 04 липня 1994 року на прізвище - ОСОБА_1, належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт, що атестат доцента, серія НОМЕР_2, виданий рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України 21 червня 2007 року на прізвище - ОСОБА_1, належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт, що диплом кандидата наук, серія НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією України 12 травня 2004 року на прізвище - ОСОБА_1, належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свою заяву мотивувала тим, що встановити належність вказаних документів іншим способом неможливо, оскільки паспорт громадянина СРСР, на підставі якого було видано диплом спеціаліста НОМЕР_1, реєстраційний номер 31061, замінений на паспорт громадянина України, в якому її прізвище значиться «ОСОБА_1». Встановлення факту належності вказаних документів необхідне їй для виконання роботи за спеціальністю та подальшої наукової діяльності.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року ОСОБА_1 в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні заявниця та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, допитавши свідка ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.3 ст. 256 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Оцінивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заявника не підлягають розгляду в порядку окремого провадження та є такими, що не підлягають задоволенню.
Вказані висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
За положеннями частин 1, 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Згідно зі статтями 234, 235 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Вища атестаційна комісія та Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України не відносяться до органів державної реєстрації актів цивільного стану, а тому висновок суду про неможливість розгляду даної заяви в порядку окремого провадження з посиланням на ч.3 ст. 256 ЦПК України є неправильним.
Не відповідає дійсним обставинам справи й висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, які б підтвердили приналежність диплому спеціаліста , атестата доцента та диплома кандидата наук заявнику.
Так, заявницею надано паспорт серії НОМЕР_4 від 31 жовтня 1998 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у місті Томськ, Росія.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, останнє видано на ім'я «ОСОБА_1», що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Томськ, Томської області, РСФСР.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_6, 1996 рокународження, остання є дочкою ОСОБА_1.
Згідно копії про укладення шлюбу НОМЕР_7, 07 жовтня 1995 року зареєстровано укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у місті Томськ (а.с.7).
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_8, виданої на ім'я «ОСОБА_1», ІНФОРМАЦІЯ_1, остання має вищу освіту. Першим записом в трудовій книжці є дані про навчання в Приазовському державному технічному університеті в період з 01 вересня 1989 року по 15 червня 1994 року. Даний запис був внесений в трудову книжку на підставі Диплома серії НОМЕР_1.
Згідно експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/587-с від 04 жовтня 2012 року, українські записи прізвища ОСОБА_1 (паспорт, запис ОСОБА_1), ОСОБА_1 (диплом кандидата наук, запис у непрямому відмінку ОСОБА_1; атестат доцента, запис у непрямому відмінку ОСОБА_1; диплом спеціаліста, запис ОСОБА_1) та російський запис ОСОБА_1 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_1) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.
Розбіжності в документах зумовлені неправомірним застосуванням етимологічного принципу при українсько-російському та російсько-українському перетворенні та подальшою хибною реконструкцією прізвища під впливом російської вимоги та написання, що є типовими девіаціями в умовах українсько-російської двомовності (а.с.14).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що згідно ч.1 ст.235 ЦПК України під час розгляду справ окремого проводження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
В судовому засіданні апеляційним судом допитано в якості свідка ОСОБА_4, професора кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Остання суду пояснила, що знає ОСОБА_1 з 1992 року. Разом з заявницею вони навчались у Приазовському державному технічному університеті м. Маріуполь. По закінченню навчання, в червні 1994 року, заявниця отримала диплом спеціаліста. В подальшому, з 1999 р. по 2002 р. вони разом навчались в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. В 2004 році вона була присутня на прилюдному захисті заявницею дисертації. Останній було присуджено науковий ступінь кандидата філософських наук. В 2007 році ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента кафедри філософії та культурології.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту, який просить встановити заявниця, та про необхідність задоволення поданої заяви, оскільки від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення її особистих та майнових прав. Встановлення даного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для зміни або скасування рішення суду.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що диплом спеціаліста, серія НОМЕР_1, реєстраційний номер 31061, виданий Приазовським державним технічним університетом 04 липня 1994 року на прізвище - ОСОБА_1, належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити факт, що атестат доцента, серія НОМЕР_2, виданий рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України 21 червня 2007 року на прізвище - ОСОБА_1, належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити факт, що диплом кандидата наук, серія НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією України 12 травня 2004 року на прізвище - ОСОБА_1, належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: