ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"29" квітня 2013 р. Справа № 911/142/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОВІТ АГРО», ідентифікаційний код юридичної особи: 34429213, місцезнаходження: 04071, м. Київ, провулок Електриків, буд. 5, кв. 18 (надалі «Кредитор» / «ініціюючий кредитор»),

до боржника, - ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД», ідентифікаційний код юридичної особи: 04529944, місцезнаходження: 07541, Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, буд. 12,

про банкрутство,

Учасники провадження у справі про банкрутство:

Розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Коптєва А.Є., яка діє на підставі ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АД № 077597 від 19 листопада 2012 року, ухвали господарського суду Київської області від 18.01.13 р. у цій справі;

Кредитор 1, - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (ідентифікаційний код юридичної особи: 19364259, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А) (надалі за текстом: «Кредитор 1»);

Кредитор 2, - товариство з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод», місцезнаходження: 07541, Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, буд. 12, ідентифікаційний код: 34068920 (надалі за текстом: «Кредитор 2»);

Заявник 3, - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс», ідентифікаційний код: 37588027, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10, (надалі за текстом: «Заявник 3»), -

за участю представників учасників провадження:

від Ініціюючого кредитора: - Овсієнко Р.М., який діє на підставі довіреності від 21.01.11 року б/№;

від Боржника: - Златкін Є.М., який діє на підставі довіреності від 04.10.11 р. б/№;

від Кредитора 1, - начальник відділу по стягненню заборгованості управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту Орендівський В.І., який діє на підставі довіреності № 3123 від 01.10.12 р.;

від Кредитора 2, - не з'явився;

від Заявника 3, - не з'явився;

розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Коптєва А.Є., яка діє на підставі ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії АД № 077597 від 19 листопада 2012 року, ухвали господарського суду Київської області від 18.01.13 р. у цій справі, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа за заявою №11/01-1 від 11 січня 2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОВІТ АГРО», ідентифікаційний код юридичної особи: 34429213, місцезнаходження: 04071, м. Київ, провулок Електриків, буд. 5, кв. 18 (надалі «Ініціюючий кредитор») про порушення справи про банкрутство боржника, - ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД», ідентифікаційний код юридичної особи: 04529944, місцезнаходження: 07541, Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, буд. 12 (надалі за текстом: «Боржник»), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 14 січня 2013 року, якою розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 18 січня 2013 року; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 12 Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 січня 2013 року визнано безспірні грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОВІТ АГРО» в сумі 2 001 321,29 грн. введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Коптєву А.Є. розпорядником майна Боржника; зобов'язано ініціюючого кредитора протягом п'яти днів з дати отримання цієї ухвали подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України» чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази; визнано вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 64 513,58 грн. пені.; зобов'язано розпорядника майна Боржника до 13 березня 2013 року подати до суду реєстр грошових вимог кредиторів, дані щодо розгляду заяв кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 15 квітня 2013 року, вирішено інші процедурні питання у справі.

Відповідно до матеріалів справи, в газеті «Урядовий кур'єр» № 47 (4933) від 13 березня 2013 року було опубліковано оголошення про порушення судом провадження у справі про банкрутство Боржника.

03 квітня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс», ідентифікаційний код: 37588027, місцезнаходження: 03115 (згідно заяви: 03062), м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10 (надалі за текстом «Заявник 3») надійшла заява про визнання кредиторських вимог від 02 квітня 2013 року №2/04-1 (вх. № 8800 від 03 квітня 2013 року).

Ухвалою господарського суду Київської області від 04 квітня 2013 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс» про визнання кредиторських вимог №2/04-1 від 02 квітня 2013 року прийнято до розгляду, розгляд якої призначено на 15 квітня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

15 квітня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський комбікормовий завод» надійшли пояснення від 12 квітня 2013 року №12/04-02 (вх. № 9616 від 15 квітня 2013 року) з доданими документами, у яких Боржник вказує, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс» визнаються Боржником повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс» про визнання кредиторських вимог №2/04-1 від 02 квітня 2013 року відкладено на 29 квітня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

В судове засідання 29 квітня 2013 року з'явились представники Ініціюючого кредитора, Боржника, публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та розпорядник майна Боржника, які вимоги ухвал суду від 04 квітня 2013 року та від 15 квітня 2013 року частково виконали. Представники Заявника 3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 4? Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом: «Закон про банкрутство»), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 п.п. 2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 (надалі за текстом: «Рекомендації»), у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 4? ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Судом встановлено, що публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника здійснено в газеті «Урядовий Кур'єр» №47 (4933) від 13 березня 2013 року.

Провадження знаходиться в процедурі розпорядження майном боржника на стадії попереднього засідання.

Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 14 січня 2013 року, відповідно, до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство та у відповідності до п. 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., що набрала чинності з 19.01.13 року), під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство, що діяв станом на дату порушення провадження у справі (ост. зміни від 04.11.12 р.).

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 п.п. 2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону Україну «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно абз. 1-4 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 п. 46 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

В п. 47 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» вказано, що за змістом абзацу другого частини шостої статті 14 Закону кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак вимоги цієї категорії кредиторів незалежно від їх звернення із заявою встановлюються розпорядником майна згідно з даними обліку боржника, а також за даними державного реєстру застав.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 14 вказаного Закону, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Частиною 48 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передбачено, що боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково. Про визнання чи відмову у визнанні вимог кожного кредитора судом виноситься ухвала.

Частиною 1 п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Згідно з п. 74 зазначеної Постанови, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу про розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначає дату проведення зборів кредиторів. За змістом припису частини другої статті 14 Закону цією ж ухвалою господарський суд затверджує реєстр вимог кредиторів.

Станом на 29 квітня 2013 року розпорядником майна Боржника - арбітражним керуючим Коптєвою А.Є. не подано до суду реєстр вимог кредиторів Боржника в зв'язку з тим, що станом на 29.04.2013 року Боржником не завершено розгляд вимог кредиторів, внаслідок чого розпорядник майна Боржника - арбітражний керуючий Коптєвою А.Є. позбавлена можливості скласти реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий зобов'язаний: аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках. Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 13 зазначеного Закону, розпорядник майна має право: звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів; розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

Керуючись нормами абз. 2 ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство, ч.ч. 8, 9 ст. 13 зазначеного Закону, на підставі наявних доказів у справі, в тому числі на підставі наданих на підставі проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника розпорядником майна у справі відомостей та пояснень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 червня 2004 року №05-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Заслухавши представників учасників провадження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що наявних в справі доказів, документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про визнання чи відхилення вимог Заявника 3, повністю чи частково.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що визнані судом в даному судовому засіданні.

Детально дослідивши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс» про визнання кредиторських вимог від 02 квітня 2013 року №2/04-1 з доданими документами, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

В заяві про визнання кредиторських вимог від 02 квітня 2013 року №2/04-1, товариством з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс» заявлено вимоги до Боржника, а саме: визнати та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс» в розмірі 473 418,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 00 коп.).

Як вказує Заявник 3, заявлені вимоги до Боржника виникли на підставі договору підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР, укладеного між Заявником 3 та Боржником. Заявник 3 при поданні заяви про визнання кредиторських вимог від 02 квітня 2013 року №2/04-1 поніс витрати на сплату судового збору в сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.). Судом встановлено, що Заявником 3 подано заяву до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство. Заборгованість виникла, як вказує Заявник, в зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за договором підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 16 червня 2011 року між Заявником 3 та Боржником укладено договір підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР, згідно п. 1.1. якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик повний обсяг робіт за договірною ціною, відповідно до умов даного договору, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельно-монтажний майданчик, прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх у повному обсязі.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 837 передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено що, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судом, на виконання умов договору підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР, з дотриманням вимог 882 Цивільного кодексу України, Заявником 3 та Боржником підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року №1, згідно якого Замовник 3 виконав, а Боржник прийняв обсяг робіт з ремонту обладнання зерносушильного комплексу ДСП-50 на загальну суму 473 418,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 00 коп.).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують належне виконання Боржником зобов'язань за договором підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР щодо оплати виконаних Заявником 3 робіт з ремонту обладнання зерносушильного комплексу ДСП-50 на загальну суму 473 418,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 00 коп.).

Судом встановлено, що станом на поточну дату, за Боржником наявна заборгованість за договором підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР у розмірі 473 418,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 00 коп.).

Як вказує Боржник у поясненнях від 12 квітня 2013 року №12/04-02, заборгованість за договором підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР у розмірі 473 418,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 00 коп.) Боржником не погашалась та вимоги Заявника 3 Боржником визнаються у повному обсязі.

Також Заявник 3 у заяві про визнання кредиторських вимог від 02 квітня 2013 року №2/04-1 просить суд покласти на Боржника господарські витрати по сплаті судового збору в сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) за подання даної заяви.

Таким чином, суд з врахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визнає обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи №911/142/13-г, грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс», ідентифікаційний код: 37588027, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10, у вигляді основного боргу за договором підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР у сумі 473 418,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 00 коп.), які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, та судового збору сплаченого Заявником 3 за подання заяви про визнання кредиторських вимог від 02 квітня 2013 року №2/04-1 у справі №911/142/13-г у сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого вказані суми визнаються судом та підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно п.п. 8.14. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до частини 2 статті 14 Закону (в редакції Закону від 07.03.2002 N 3088-III) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

В абз. 3 п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до матеріалів справи, публікацію оголошення про порушення провадження у цій справі здійснено в газеті «Урядовий кур'єр» № 47 (4933) від 13 березня 2013 року. Граничний строк для подачі заяв з конкурсними вимогами кредиторів становить 12 квітня 2013 року.

Частиною 1 п. 49 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Частинами 1, 2 п. 74 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку.

Абзацами 1, 4 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, заслухавши представників учасників провадження, суд приходить до висновку, що наявних в справі доказів, документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про визнання чи відхилення вимог Заявника 3, повністю чи частково, а також достатньо для наступного прийняття рішення про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що вище визнані судом в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., що набрала чинності 04 листопада 2012 року), Розділом Х Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ред., що набрала чинності 19 січня 2013 року), ст. ст. 22, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 41, 43, 49, 54, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги - товариства з обмеженою відповідальністю «Інтайм Сервіс», ідентифікаційний код: 37588027, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Хмельницька, буд. 10, як кредитора Боржника - ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БЕРЕЗАНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД», ідентифікаційний код юридичної особи: 04529944, місцезнаходження: 07541, Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, буд. 12, у сумі 473 418,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 00 коп.) заборгованості за договором підряду від 16 червня 2011 року №1606-РР, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, судового збору сплаченого за подання заяви про визнання кредиторських вимог від 02 квітня 2013 року №2/04-1 у справі №911/142/13-г у сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

2. Копію ухвали надіслати: учасникам провадження у справі.

Суддя Скутельник П.Ф.