Справа №784/1924/13 21.05.2013 21.05.2013 21.05.2013
Провадження №22-ц/784/1764/13 Головуючий у 1-й інстанції Кологрива Т.М.
Категорія 10 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
21 травня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Белевері В.А.,,
за участю: відповідачки - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2013 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - садівничо-огороднє товариство «Протон» ( даті - СОТ «Протон») про встановлення земельного сервітуту,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - СОТ»Протон» про встановлення земельного сервітуту.
Позивач зазначав, що з 1983 року він був членом СОТ «Протон» та мав у користуванні земельну ділянку НОМЕР_1 по вул.№13 площею 0.06 га для ведення садівничо-огороднього господарства, на якій згодом побудував садовий будинок.
Після розірвання у 1991 році шлюбу з ОСОБА_4 він одружився з ОСОБА_2 14 серпня 2003 року шлюб з останньою було розірвано.
01 вересня 2003 року він звернувся до голови товариства із заявою про переоформлення належної йому земельної ділянки на ОСОБА_2
Посилаючись на те, що він не претендує на повернення земельної ділянки, а лише на повернення садового будинку, який він збудував ще до реєстрації шлюбу з відповідачкою, позивач просив встановити земельний сервітут, а саме - право користування чужою земельною ділянкою НОМЕР_1, що знаходиться по вул.№13 в СОТ «Протон», шляхом проїзду ( за необхідністю) транспортним засобом по існуючому проїзду від вулиці №13 та проходу від сусідньої ділянки НОМЕР_2 до садового будинку, який знаходиться на вказаній ділянці.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Згідно зі ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За приписами пунктів "а" та "б" ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Згідно із чч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що садівничо-огороднє товариство «Протон» є громадською організацією добровільного об`єднання громадян, створене при ВП «ЮУ АЕС», якому в постійне колективне користування надано земельну ділянку площею 57 га на території Іванівської селищної ради відповідно до рішення Арбузинської районної державної адміністрації №146 від 02 квітня 1988 року.
Відповідно до статуту СОТ «Протон» його членам надаються садові ділянки розміром не більше 0.12 га. На цих ділянках мають право будувати літні садові будинки, площею 50 кв.м. і господарські споруди, але із дотриманням установлених правил.
До вересня 2003 року ОСОБА_3 був членом СОТ «Протон» і мав у користуванні земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0.06 га, розташовану по вул. №13.
За його заявою вказана земельна ділянка у вересні 2003 року була переоформлена на ОСОБА_2, яка є членом СОТ „Протон". Позивач не є членом СОТ „Протон". Земельною ділянкою у даному товаристві не користується.
Спірний садовий будинок, який позивач вважає своєю власністю, після передачі в користування земельної ділянки відповідачці перейшов у її користування. Право власності позивача на садовий будинок правовстановлюючими документами не підтверджено, отже відсутні передбачені ст.ст.401,402,404 ЦК України, ст.ст.98-100 ЗК України підстави для встановлення земельного сервітуту.
З врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3
Проживання однією сім'єю з особою, яка є членом даного товариства та користувачем суміжної земельної ділянки, на що посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, не є підставою для встановлення земельного сервітуту щодо користування земельною ділянкою відповідачки, оскільки суперечить вимогам ст.ст.401,404 ЦК України та ст.100 ЗК України. А за такого його доводи в цій частині є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, садовий будинок на земельній ділянці НОМЕР_1 є самовільно збудованим. Право власності на таку будівлю особою, яка здійснила його будівництво, не набувається. Тому, посилання апелянта на встановлення земельного сервітуту для користування цим будинком як його власністю, є безпідставними.
Приймаючи до уваги, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: