АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1609/10971/12
Номер провадження 22-ц/786/1960/2013
Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В.
Доповідач Пікуль В. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів : Бондаревської С.М., Триголова В.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Полтавський районний центр земельного кадастру" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський районний центр земельного кадастру" про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства (далі КП) "Полтавський районний центр земельного кадастру", в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2819, 26 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11 570, 50 грн., а всього 14 389, 76 грн., посилаючись на те, що при звільненні з КП "Полтавський районний центр земельного кадастру" з нею не було проведено повного розрахунку та не було виплачено заробітну плату в повному обсязі.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції 18.01.2013 року позивач збільшила свої вимоги та остаточно просила стягнути на її користь 43 316, 01 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський районний центр земельного кадастру" про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку задоволені.
Стягнуто з Комунального підприємства "Полтавський районний центр земельного кадастру" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 2819,26 грн., 40 496, 75 грн. середнього заробітку, а всього - 43 316, 01 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства "Полтавський районний центр земельного кадастру" на користь держави судовий збір в розмірі 433, 16 грн.
Із рішеннями суду не погодилося КП "Полтавський районний центр земельного кадастру", яке подало апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на прийняття його із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до підпункту „л", п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року із змінами, цей порядок застосовується і при обчисленні середнього заробітку у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (п.п. 20, 21), установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №23 «К» від 27.07.2009 року ОСОБА_1 прийнята на посаду головного бухгалтера у КП "Полтавський районний центр земельного кадастру". Наказом №30 «К» від 30.11.2010 року позивачка була звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.
В день звільнення відповідач не провів з ОСОБА_1 розрахунок при звільненні, зокрема, не виплатив заробітну плату. Таким чином, утворилася заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачкою, яка не виплачена і до дня розгляду справи в суді.
Відповідно до повідомлення Територіальної державної інспекції праці у Полтавськй області, повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації від 23.01.2012 року на час проведення перевірки у КП "Полтавський районний центр земельного кадастру" 31.01.2011 року інспектором праці встановлено заборгованість з виплати ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 2023 грн. Актом перевірки від 17.01.2012 року державним інспектором праці було зафіксовано заборговану заробітну плату позивачки станом на 01.01.2011 року в сумі 4003, 69 грн., згідно звіту аудиторської перевірки від 16.06.2011 року.
Згідно акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Полтавський області №16-01-76/17 від 24.01.2012 року встановлено, що на протязі 2011 року було частково погашено заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 на суму 1 184, 43 грн. (в тому числі, згідно заяви позивачки від 22.07.2011 року з заробітної плати було утримано 534, 43 грн. за виготовлення документів КП "Полтавський районний центр земельного кадастру"). Станом на 17.01.2012 року заборгованість по заробітній платі становила 2819, 26 грн.
За результатами перевірки складено припис №№16-01-76/17-13 від 24.01.2012 року, який керівником КП "Полтавський районний центр земельного кадастру" не виконаний.
Враховуючи, що відповідачем були порушені вимоги ст. 116 КЗпП України в частині невиплати заборгованості по заробітній платі, а також те, що з моменту звільнення по день вирішення справи судом, відповідач повністю не розрахувався по заробітній платі з позивачкою, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 2819,26 грн. заборгованості по заробітній платі, окрім того, з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8.02.1995 року №100, місцевий суд вірно встановив фактичний розмір середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати в сумі 69 783 грн. за весь час затримки по день вирішення справи судом, тобто з 01.12.2010 року до 15.04.2013 року включно. Але вірно взявши до уваги обставини справи, розмір заявлених позовних вимог, а також роз'яснення Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року, суд правильно прийшов до висновку, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути з відповідача 40 496, 75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у КП "Полтавський районний центр земельного кадастру" відсутня будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1, а її позов є необґрунтованим, оскільки заявлена позивачкою заборгованість виникла внаслідок необґрунтованого нарахування їй доплат та надбавок до заробітної плати, що було зафіксовано перевіркою Полтавської міжрайонної фінансової інспекції, окрім того, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10.01.2013 року встановлено наявність шкоди, завданої діями ОСОБА_1 КП "Полтавський районний центр земельного кадастру" на суму 2433, 56 грн.
Проте, такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам по справі, прийнявши до уваги, зокрема, акти перевірки територіальної інспекції праці, а наявність заподіяної працівником підприємству шкоди не є підставою для невиплати йому заробітної плати при звільненні, оскільки відшкодування шкоди вирішується у іншому встановленому для цього порядку.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що взаємозалік стягнутої за рішенням суду шкоди та суми заборгованості по заробітній платі є неможливим, так як питання про стягнення із позивачки коштів (шкоди) було предметом позову в рамках іншої цивільної справи.
За вказаних обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полтавський районний центр земельного кадастру" - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: В.П. Пікуль
Судді: С.М. Бондаревська
В.М.Триголов
З оригіналом згідно
суддя В.П. Пікуль