ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30.11.06р. | Справа № 31/371-06 |
За позовом: Приватного підприємства „Ісіда”, м. Дніпропетровськ
До: відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-МРХ”, м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Спеціалізованого державного підприємства „Укрспецюст” Міністерства юстиції України, м. Київ
відповідача-3: Державна виконавча служба у Самарському районі м. Дніпропетровська
відповідача-4: Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” в особі філії –Лівобережного відділення №8420 ВАТ „Державний ощадний банк України”
Про визнання недійсними торгів
Суддя Мороз В.Ф.
Представники:
Від позивача | Линник А.О., дов. від 12.01.06 р. |
Від відповідача-1 | Концов Д.В., дов. №17 від 20.10.06 р. |
Від відповідача-2 | Кошова А.О., дов. від 30.01.06 р. |
Від відповідача-3 | Принова С.Г., дов. від 14.04.06 р. |
Від відповідача-4 | Літвінцова Н.Л., дов. від 18.05.06 р. |
СУТЬ СПОРУ:
Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернувся з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів від 21.08.06 р. з реалізації майнового комплексу по виробництву безалкогольних напоїв, який складається з будівлі цеху безалкогольних напоїв (літ. А-2), загальною площею 1 126,0 кв.м., будівлі насосної водозабірної (літ. Б), будівлі насосної (літ. В), споруд (№1-2,1), що належать приватному підприємству „Ісіда”, а також протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації вказаного майнового комплексу від 21.08.2006 р., акту про проведення прилюдних торів від 23.08.06 р. та свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів від 12.09.2006 р.
В обґрунтування позову посилається на порушення вимог нормативних актів при проведенні торгів, які полягають зокрема у тому, що торги проведено не за місцезнаходженням постійно діючого органу чи майна боржника; відповідачами-2 та 3, які не є стороною договору застави майнового комплексу, було самостійно змінено умови реалізації заставленого майна щодо реалізації заставленого майна згідно Закону України „Про заставу”, що був ним передбачений, та проведено її у порядку, передбаченому Законом України „Про іпотеку”; договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, відповідачем-3 укладено з відповідачем-2 без проведення конкурсу з визначенням спеціалізованої організації для проведення реалізації арештованого майна; відповідачем-2 не було опубліковано за 15 днів за місцезнаходженням майна, що реалізується, інформаційне повідомлення про таке майно з додатковими відомостями про нього у двох місцевих друкованих засобах масової інформації, а друковані засоби, в яких було опубліковане повідомлення не включені в каталог друкованих видань України на 2006 р. та не розповсюджуються за місцезнаходженням арештованого майна позивача; позивач дізнався про дату час та місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майнового комплексу не за 15 днів до початку торгів, а 23.08.06 р., тобто на другий день після їх закінчення; майновий комплекс для примусової реалізації було передано на письмове прохання начальника Дніпропетровського обласного управління - філії ВАТ „Державний ощадний банк України”, тоді як стягувачем є ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Лівобережного відділення №8420 ВАТ „Державний ощадний банк України”; майновий комплекс був відчужений у період дії заборони, накладеної Самарським районним судом м. Дніпропетровська щодо заборони Синьковій Н.І. (засновник та ген. директор ПП „Ісіда”) та іншим особам вчиняти дії, пов’язані з відчуженням, ліквідацією ПП „Ісіда”, відчуженням майна, яке належить ПП „Ісіда”; майновий комплекс, проданий на прилюдних торгах по спірній, заниженій згідно експертної оцінки заставленого та арештовано майна більш ніж на 1, 2 млн. грн. ціні, яка оскаржувалась боржником (ПП „Ісіда”) у справі №35/86, а згідно іншої експертної оцінки, проведеної ТОВ Консалтинговий центр „Алеана” ринкова вартість заставленого майнового комплексу станом на 26.12.2005 р. склала 2346100,00 грн.
Відповідачі проти позову заперечують вказуючи на відсутність порушень вимог закону при реалізації цілісного майнового комплексу позивача. Відповідач-1 вказує на те, що Закон України „Про заставу” не може бути застосований при примусовій реалізації предмета іпотеки, оскільки він не регулює відносини, пов’язані з іпотекою. Право вибору спеціалізованої організації для здійснення продажу предмету застави, згідно ст.. 41 Закону України „Про іпотеку” належить Іпотекодержателю, а положення договору щодо реалізації майнового комплексу в порядку, встановленому Законом України „Про заставу”, не є обов’язковими для відповідача-3, який не є його стороною. Публікації були проведені відповідачем-2 у двох друкованих засобах масової інформації з повідомленням про день, час, місце проведення прилюдних торгів, про умови проведення прилюдних торгів та стартову ціну, строк подачі заявок , розмір гарантійного та реєстраційного внесків. Позивач, відповідач-3 та ВАТ „Державний ощадний банк України” були повідомлені про дату час та місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну з реалізації комплексу згідно листа від 18.08.2006 р., який був прийнятий оператором відділення поштового зв’язку у той же день, однак доставлення цього листа позивачу лише 23.08.06 р. сталося не з вини відповідача –2.
Позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ „Прогрес-МРХ” вчиняти дії по подальшому відчуженню майнового комплексу по виробництву безалкогольних напоїв, заборони КП „Дніпропетровське МБТІ” видачі документів як відповідачу-1 так і іншим особам на вказаний майновий комплекс; заборони нотаріусам м. Дніпропетровська видачу свідоцтва на право власності на майновий комплекс. Позивачем подано клопотання про витребування додаткових документів, а також клопотання про зупинення провадження у даній справі згідно п. 2 ч.1 ст. 79 ГПК України та надіслання матеріалів справи за фактом публікації інформаційного повідомлення про дату, час та місце проведення прилюдних торгів у № 25(137) від 04.08.2006 р. та №27 (139) від 11.08.2006 р. „Регіонального рекламно-інформаційного видання ТВ ПОРТ” до слідчих органів для проведення перевірки та прийняття рішення за фактом публікації інформаційного повідомлення про прилюдні торги у зазначеному виданні, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
По справі оголошувалась перерва до 20.11.06 р. та 23.11.06 р.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
У відповідності до протоколу проведення прилюдних торгів від 21.08.2006 р. та акту про проведення прилюдних торгів від 23.08.2006 р. відповідач-1 став переможцем торгів щодо продажу майнового комплексу по виробництву безалкогольних напоїв, який складається з будівлі цеху безалкогольних напоїв (літ.-А-2) площею 1126,0 кв.м, будівля насосної водозабірної (літ. Б), будівля насосної (літ.В), споруди (№1-2,1) та розташований по вул.. Роторна, 2-а у Дніпропетровську. Вказані торги організовані в ході виконавчого провадження з примусової реалізації майна ПП „Ісіда” (позивач) на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №35/86 від 15.07.2005 р. про стягнення з ПП „Ісіда” на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” 799 916,53 грн. боргу по кредиту та 11080,00 грн. пені шляхом звернення стягнення на заставлений відповідно до договору про заставу майнового комплексу (іпотеку) від 26.12.2002 р. зазначений майновий комплекс позивача, розташований по вул.. Роторна, 2-а у Дніпропетровську.
Вказані торги проведено Дніпропетровською філією спеціалізованого державного підприємства „Укрспецюст” на підставі договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів від 02.08.2006 р., укладеному з державною виконавчою службою у Самарському районі м. Дніпропетровська.
Зазначене майно продане відповідачу-1 як переможцю торгів за 1150000,00 грн., які у відповідності до платіжних доручень №178 від 17.08.06 р. та №179 від 22.08.06 р. сплачені останнім. 12.09.2006 р. державним нотаріусом відповідачу-1 видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс по виробництву безалкогольних напоїв, який складається з будівлі цеху безалкогольних напоїв (літ.-А-2) площею 1126,0 кв.м., будівля насосної водозабірної (літ. Б), будівля насосної (літ.В), споруди (№1-2,1) та розташований по вул.. Роторна, 2-а у Дніпропетровську. Таким чином торги з примусової реалізації майна відбулись.
У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Або ж за правилами ч. 3 зазначеної статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно положень ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, наслідком недійсності правочину, за загальним правилом, є застосування до сторін правочину двосторонньої реституції: повернення покупцем отриманого за угодою майна продавцю, а останнім –сплачених покупцем коштів.
Одночасно згідно положень ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому за правилами ч. 2 вказаної статті майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскільки добросовісне придбання згідно ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Отже права особи щодо майна, відчуженого на торгах, у яких вона не приймала участь як продавець майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним правочину, стороною якого та не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого ст.. 216 ЦК України, які стосуються лише його учасників та не можуть поширюватись на права позивача, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави встановлені ст.. 388 ЦК України.
Наведене відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України у справі №13/529пд від 27.09.2005 р., а також постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2006 р. у справі №32/376 (19/197).
Доводи позивача не спростовують викладених вище висновків та не можуть бути підставою для задоволення позову.
З урахуванням викладених вище обставин суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання позивача щодо забезпечення позову. Зважаючи на заявлені позивачем вимоги, відсутні достатні підстави припустити, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, оскільки не йдеться про повернення майна на користь позивача. При цьому умовою застосування заходів до забезпечення, згідно ст.. 66 ГПК України є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у відповідача може зникнути або погіршитись. Тобто для вжиття заходів до забезпечення позову необхідно надання відповідних доказів. Посилання позивача на можливість зникнення майна не є „обґрунтованим” припущенням його зникнення у майбутньому у розумінні ст.. 66 ГПК України. Будь-які докази, що майно може зникнути, про наміри відповідача-1 здійснити його реалізацію позивачем не надані.
Клопотання позивача про витребування додаткових документів задоволенню не підлягає, оскільки матеріалів справи достатньо для вирішення справи по суті та такі документи не можуть вплинути на зазначені висновки суду. Суд також не знаходить достатніх підстав для зупинення провадження у справі для направлення матеріалів справи до слідчих органів, оскільки факт здійснення публікації у Регіональному рекламно-інформаційному виданні „ТВ ПОРТ” не оспорюється сторонами та відповідає матеріалам справи.
Також суд не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України з мотивів розгляду господарським судом справи №6/639-06 за позовом ТОВ „Фотолюкс-Україна” до ТОВ „Прогрес-МРХ”, Спеціалізованого державного підприємства „Укрспецюст” Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби у Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними тих же прилюдних торгів. Учасники судового процесу за процесуальним статусом та складом відрізняються від учасників у даній справі, що не дає достатніх підстав для задоволення такого клопотання.
Не підлягає задоволенню клопотання відповідача-4 про виключення його зі складу відповідачів та залучення його до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки ст.. 24 ГПК України не встановлена можливість виключення відповідача з учасників судового процесу без заміни на іншого. Також не ґрунтується на вимогах Господарського процесуального кодексу України клопотання відповідача-4 про зобов’язання позивача внести на депозитний рахунок державної нотаріальної контори грошових коштів у сумі 802 318,00 грн., як сума що була погашена за рахунок примусової реалізації нерухомого майна.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити.
Суддя В.Ф. Мороз