УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2007 року м. Ужгород
Судова колегія палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
Головуючої - Фазикош Г.В., судців - Дроботі В.В., Кеміня МП., при секретарі - Довбака Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 05 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про часткове скасування договору довічного утримання та свідоцтв про спадщину за законом та про визнання права власності на частину будинковолодіння , -
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив скасувати договір довічного утримання, складений 05.05.2006 року ОСОБА_4 на користь відповідачки в частині 1/2 права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1та визнати за ним право власності на 1/2 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1як за спадкоємцем після смерті ОСОБА_5. В березні 2007 року позивач позовні вимоги збільшив та додатково просив скасувати 1/2 свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Іршавською державною нотаріальною конторою 3 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_4 та зареєстроване в Реєстрі права власності на нерухоме майно витяг №10292474 КП "Іршавськем інвентар бюро" від 04.04.2006 року, скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Іршавською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 03.03.2006 року на сертифікат серії ЗК №0084148 від 30.11.1997 року про право на земельну частку/пай/, виданого на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрованого за №5-6 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку /пай/ в розмірі 1.2 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 85-86).
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були дідом та бабкою позивача. Його батько - ОСОБА_6 був їх єдиним сином. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 За час життя ОСОБА_5та ОСОБА_4 належав жилий будинок в АДРЕСА_1 Крім того, ОСОБА_5належав сертифікат на право на земельну частку(пай) серії ЗК №0084148 та майновий пай в розмірі 1599, 00 як члена КСГП "Світанок" ТзОВ "Світанок".
03 березня 2006 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що належало померлому ОСОБА_5, в т.ч. права на земельну частку(пай) та майновий пай( а.с. 81), а також свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний будинок (а.с. 82).
5 травня 2006 року ОСОБА_4 склала договір довічного утримання на користь відповідачки, відповідно до якого до ОСОБА_3 перейшло право власності на вказане будинковолодіння в цілому. Крім того, 13 вересня 2006 року ОСОБА_4 підписала заповіт, відповідно до якого все свої майно вона заповіла ОСОБА_1( а.с. 92).
Справа № 22ц-1250/07 Номер рядка статистичного звіту:
Головуючий у першій інстанції: Даруда І.А. Доповідач: Фазикош Г.В
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. 04 листопада 2006 року ОСОБА_7. подала до Іршавської нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за ОСОБА_4 за заповітом (а.с. 94), про що було видано відповідні свідоцтва.
Позивач вважає, що свідоцтва про право власності на майно, яке належало ОСОБА_5, були видані ОСОБА_4 неправомірно, оскільки за час свого життя ОСОБА_5. склав заповіт, який було зареєстровано у виконкомі Вільхівської сільської ради за №04 23.02.2002 року, у відповідності до якого все своє майно він заповів своєму внукові позивачу - ОСОБА_2 ( а.с. 29). Позивач вважає, що оскільки після смерті діда він вступив у фактичне володіння спадковим майном, а саме спірним будинковолодінням, то відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року, що діяв на той час, він прийняв спадщину. По цій причині його бабка не мала права розпорядитись цим майном, відповідно і відповідачка ОСОБА_4 одержала це майно неправомірно.
Рішенням від 05 червня 2007 року Іршавський районний суд позов ОСОБА_2 задовольнив повністю.
Відповідачка ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю. Свою позицію мотивує тим, що, на її думку, суд поклав в основу своїх висновків покази свідків, які викликають сумніви. Крім того, відповідачка вважає, що суд присудивши позивачу частину майна, що належала ОСОБА_5, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема не врахував те, що ОСОБА_4 на момент смерті свого чоловіка була непрацездатною, а тому була вправі претендувати на успадкування не менше 2/3 частки, яка належала б їй при спадкуванні за законом. В подальшому позивач не піклувався за своєю бабкою, а тому присудження йому частини майна за дідом є неправильним.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції відповідачка апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. При цьому вона визнала, що позивач мав право на спадщину за дідом, однак вона особисто не бачила, щоб він її фактично прийняв. Крім того, після смерті діда позивач не піклувався за бабкою та не допомагав їй. Представниця відповідачки скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник позивача скаргу не визнав та просив її відхилити. При цьому він пояснив, що позивач вступив у фактичне володіння спадщиною в шестимісячний строк після смерті свого діда, що стверджується показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших. На даний момент позивач дійсно працює на заробітках за межами області, тому особисто брати участь у судових засіданнях не може, однак це не спростовує того факту, що він прийняв спадщини за дідом.
Вислухавши пояснення учасників процесу, суд перевірив законність та обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та прийшов до наступних висновків.
Факт складення ОСОБА_5 заповіту на користь свого внука позивача ОСОБА_2 є доведений матеріалами справи і сторонами не оспорювався. Відтак колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. мало здійснюватись за заповітом відповідно до норм ЦК 1963 року, що діяв на той час.
Факт вчинення позивачем дій, що свідчать про те, що він фактично вступив у володіння спадковим майном, а саме спірним будинковолодінням, у шестимісячний строк після смерті спадкодавця доведений показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 які були належним чином попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 та 385 КК України за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань ( а.с. 45-49 та а.с. 102-111). Апелянтка та її представник клопотань про повторний допит даних свідків в апеляційній інстанції не заявляли. Крім того, на переконання колегії, покази інших свідків,
2
допитаних по справі, не спростовують покази наведених свідків. Так, свідок ОСОБА_11. і підтвердила те, що відповідачка ОСОБА_1 допомогала в останні роки ОСОБА_4 обробляти земельну ділянку та тримала у неї свою худобу, в цей період ОСОБА_11. позивача на земельній ділянці спірного будинковолодіння не бачила, однак вона не заперечила того, що ОСОБА_2 міг допомогати ОСОБА_4 у будинку( а.с. 105). Свідок ОСОБА_12, який є чоловіком відповідачки, підтвердив те, що позивач ОСОБА_2 не опікувався своєю бабкою ОСОБА_4, а тому це робила відповідачка, однак він взагалі нічого не вказав, не визнавав і не заперечував того, що позивач фактично прийняв спадщину за своїм дідом ОСОБА_5. (а.с. 106).
Колегія визнає те, що на момент смерті свого чоловіка ОСОБА_4 досягла пенсійного віку, а тому вона була вправі ставити питання про визнання за нею права на обов'язкову долю у спадщині відповідно до вимог ст. 535 ЦК України 1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини, яка могла скласти 1/6 частину спірного будинку. Однак, це питання ОСОБА_4 на протязі шестимісячного строку, встановленого ст. 549 ЦП України 1963 року, взагалі не порушувала, заяву про прийняття спадщини подала до нотаріальної контори лише у 2006 році, хоча їй було відомо про складений заповіт ще до смерті чоловіка, що підтвердила свідок ОСОБА_13( а.с. 105).
Крім того, колегія враховує, що відповідно до вимог ст. 10 та ст. П ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Відповідно до ст. 60 кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка скористалась своїм правом на визнання за нею обов'язкової долі у спадщині відповідно до передбаченної у законодавстві процедури, тому дане заперечення відповідачки колегія відхиляє.
Що стосується статусу права на земельний пай, яке належало ОСОБА_5на момент смерті та підтверджувалось відповідним сертифікатом, то колегія виходить із того, що це право не входило до спільної сумісної власності подружжя, і спадкодавець розпорядився його юридичною долею на власний розсуд, включивши його до заповіту на ім'я позивача ОСОБА_2 (а.с. 29). Даний заповіт є дійсним і відповідачкою не оспорювався. Оскільки доведеним є факт прийняття спадщини одноосібно позивачем, то колегія вважає, що дане майно також належить ОСОБА_1
За наведених обставин колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а тому її слід відхилити, а рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 303, ч.1 п.1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Іршавського районного суду від 05 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про часткове скасування договору довічного утримання та свідоцтв про спадщину за законом та про визнання права власності на частину будинковолодіння - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України