Справа № 2514/5274/12 провадження № 11/795/236/2013 Головуючий у І інстанції Пантелієнко В.Г.

Категорія - ст. 185 ч. 1 КК України. Доповідач Мельниченко Ю. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМельниченка Ю. В.

суддів - Баглая І.П., Лазоренка М.І.

з участю прокурора - Гапєєвої Н.П.

засудженої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2013 року -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, із вищою освітою, одружена, на утриманні має неповнолітню дитину, приватний підприємець, раніше судима Ніжинським міськрайонним судом 17 листопада 2010 року за ст.ст. 364 ч. 1, 366 ч. 1, 191 ч. 2, 191 ч. 3, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника на 1 рік 6 місяців з випробуванням з іспитовим строком на 1рік, згідно постанови Ніжинського міськрайонного суду від 29 листопада 2011 року звільнена від відбування основної міри покарання, та знята з обліку кримінально виконавчої інспекції 05 червня 2012 року у зв'язку із закінченням додаткової міри покарання,

- засуджена за ст. 185 ч. 1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Стягнуто із засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 6 957 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 грн. моральної шкоди та 312 грн. витрат понесених по оплаті судово-товарознавчої експертизи, а всього 10 269 грн.

Вироком суду ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що 08 травня 2012 року, близько 11 години, прибула на вул. Орджонікідзе,1а в м. Ніжині, де використовуючи спецтехніку КП ВУКГ, а саме: автокран, під керуванням водія ОСОБА_4 та вантажний автомобіль «ЗІЛ-130» під керуванням водія ОСОБА_5, які не усвідомлювали факту викрадення майна ОСОБА_2 і не могли дати йому належної оцінки, таємно викрала металевий контейнер вартістю 5 000 грн., в якому знаходилась торгівельна палатка вартістю 700 грн., розкладний металевий стіл для здійснення торгівлі довжиною 2 м, вартістю 180 грн., 5 пар взуття жіночого з шкірозамінника вартістю 95 грн. за одну пару загальною вартістю 475 грн., розкладний металевий стіл для здійснення торгівлі довжиною 2,5 м. вартістю 276 грн., сидіння переднє від автомобіля «Москвич» вартістю 200 грн., 4 дерев'яні підтовариники вартістю 30 грн. за один загальною вартістю 120 грн., що належало ОСОБА_3, після чого з місця вчинення злочину зникла завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 6 957 грн.

В апеляції, засуджена ОСОБА_2 просить повторно дослідити докази, винести окрему ухвалу про проведення додаткової або повторної експертизи визначення остаточної вартості майна та скасувати вирок суду, а справу провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого злочину. В підтвердження доводів апеляції посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи та істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що її вина у вчиненні злочину не доведена доказами, що містяться в матеріалах справи. Посилається на те, що судом не було взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, а покладено в основу вироку показання потерпілого та свідків, які є зацікавленими особами по даній справі. На думку апелянта, фототаблиця, яка має місце в матеріалах справи виконана з порушенням та при наявності збереженого майна, процедура впізнання його по фотокартках носить неналежний процесуальний та сумнівний характер. Також, ставить під сумнів висновок судово-товарознавчої експертизи щодо вартості викраденого майна. Крім того, не погоджується з вироком суду в частині вирішення цивільного позову.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію і просила її задовольнити з наведених підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженої вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а подану апеляцію безпідставною, дослідивши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

Твердження засудженої ОСОБА_2 про те, що вона не вчиняла злочин, за який засуджена, те, що вирок суду ґрунтується на припущеннях, а висновки суду, які викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дослідив всі докази і, давши їм оцінку, обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого, свідків, висновок судово-товарознавчої експертизи, пояснення експерта в судовому засіданні та інші докази по справі.

Так, як на досудовому слідстві так і в засіданні суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_3 в деталях вказував на обставини, при яких у 2004 році він придбав у ОСОБА_6 контейнер для зайняття торгівельною діяльністю, встановивши його на торгівельному майданчику по вул. Орджонікідзе в м. Ніжині. До 08 травня 2012 року він регулярно здійснював торгівлю з власного контейнера продаючи чоловіче та жіноче взуття та цього ж дня йому стало відомо що даний контейнер транспортували в інше місце з метою збуту, оскільки контейнер знаходився на території підприємства з прийому металу і готувався до різання на металобрухт, так як в ньому було зрізано замок, а також відсутнє все торгівельне обладнання, яким він користувався, товар, пошкоджена електропроводка, та розбите скло, що було в дерев'яній рамі.

Будучи допитаною на досудовому слідстві та в судовому засіданні суду першої інстанції, свідок ОСОБА_6 вказувала, що у 2004 році продала металевий контейнер світлого кольору у добротному стані, переобладнаний під торговий кіоск ОСОБА_3 за 6 000 грн., який останній перевіз на комунальний ринок м. Ніжина по вул. Орджонікідзе, з якого до 2012 року здійснював торгівлю.

З протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання слідує, що в ході проведення даної слідчої дії, викрадений контейнер серед трьох інших ОСОБА_6 впізнала як той, що належав їй і в подальшому був проданий потерпілому ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 117-119).

На досудовому слідстві та в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 зазначала, що в 2004 році ОСОБА_6 продала металевий контейнер переобладнаний під торговий кіоск невідомому чоловіку.

З протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання слідує, що в ході проведення даної слідчої дії, викрадений контейнер серед трьох інших ОСОБА_7 впізнала як той, що належав ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 122-125).

Свідок ОСОБА_8 дала пояснення аналогічні свідку ОСОБА_7 та в ході проведення впізнання також, викрадений контейнер серед трьох інших впізнала як той, що належав ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 127-130).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що здійснював торгівлю на території торгівельного майданчика по вул. Орджонікідзе,1а в м. Ніжині поруч з ОСОБА_3, який довгий час користувався контейнером, зберігав у ньому речі. В ньому була торгівельна палатка, якою ОСОБА_3 часто користувався, залишки неходового взуття, 2 металеві столи, крісло автомобільне.

Свідок ОСОБА_10 дала аналогічні показання свідка ОСОБА_11

Належність відповідних речей, які знаходились у контейнері який за вказівкою ОСОБА_2 було доставлено до пункту прийому металобрухту, на які упевнено вказують свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили будучи допитаними як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Із показань свідка ОСОБА_4 будучи допитаного в судовому засіданні вбачається, що останній працює автокранівщиком в КП ВУКГ м. Ніжина. 08 травня 2012 року, близько 10 години, за направленням працівника екології він приїхав на вул. Орджонікідзе в м. Ніжині, де за вказівкою раніше невідомої йому жінки автокраном здійснив погрузку металевого контейнера на причіп автомобіля «ЗІЛ».

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що працює головним енергетиком в КП ВУКГ м. Ніжина. 08 травня 2012 року на прохання ОСОБА_2 направив автомобіль та автокран підприємства на вул. Орджонікідзе в м. Ніжині де було погружено металевий контейнер на який вказала ОСОБА_2, та доставлено до пункту прийому металобрухту.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що працює водієм вантажного автомобіля в КП ВУКГ м. Ніжина. 08 травня 2012 року, близько 10 години, за вказівкою ОСОБА_14 він поїхав на вул. Орджонікідзе в м. Ніжині, де за вказівкою раніше невідомої йому жінки було здійснено погрузку металевого контейнера на причіп автомобіля «ЗІЛ», який він відвіз в пункт прийому металобрухту по вул. Корчагіна в м. Ніжині.

Такі показання потерпілого та свідків є послідовними, конкретними в силу їх об'єктивності, а тому на думку колегії суддів суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, які були досліджені в суді.

Так, протоколом огляду місця події від 08 травня 2012 року з доданою до нього ілюстрованою таблицею (т. 1а.с. 16-19) доводиться, що на території ТОВ «МЕТАЛ-КОМ» було виявлено належний ОСОБА_3 металевий контейнер білого кольору без належних потерпілому речей.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № НОМЕР_1 ОСОБА_3 є підприємцем без створення юридичної особи та згідно довідки ДКП «Комунальний ринок» від 24 вересня 2004 року останньому надано дозвіл на ввезення одного торгового контейнера на територію ДКП «Комунальний ринок» по вул. Орджонікідзе (т. 1 а.с 45).

Договором оренди торгового місця НОМЕР_2 від 01 жовтня 2007 року передбачено, що ДКП «Комунальний ринок» передало, а ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування індивідуально визначений об'єкт «торгове місце» НОМЕР_2, яке розташоване на території ДКП «Комунальний ринок» вул. Орджонікідзе і знаходиться на балансі орендодавця (т.1 а.с 46).

З огляду на вищевикладене, твердження засудженої ОСОБА_2 щодо належності їй даного металевого контейнера позбавлені підстав.

Висновком судово-товарознавчої експертизи № С-213 від 13 вересня 2012 року (а.с 144) підтверджується вартість викраденого майна станом на 08 травня 2012 року, а саме: металевого контейнера - 5 000 грн.; палатки торгівельної - 700 грн.; п'яти пар босоніжок - 475 грн.; металевого розкладного столу для торгівлі довжиною 2 м. - 186 грн.; металевого розкладного столу для торгівлі довжиною 2,5 м. - 276 грн.; сидіння переднього від автомобіля «Москвич-412» - 200 грн.; чотирьох дерев'яних підтоварників - 120 грн. Залишкова вартість викраденого майна з урахуванням відсотку зношування станом на 08 травня 2012 року становить 6 957 грн.

Об'єктивність даних висновків судово-товарознавчої експертизи, підтвердив в засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_15

Висновки, викладені в експертизі, на думку колегії суддів належним чином аргументовані і будь-яких сумнівів не викликають, а тому даний висновок експертизи щодо вартості викраденого майна судом першої інстанції було покладено в основу вироку, з чим погоджується і апеляційний суд. Слід відмітити і те, що судово-товарознавчу експертизу було проведено досвідченими експертами, стаж роботи ОСОБА_15 складає за спеціальністю 29 років, стаж роботи експертом 26 років, стаж роботи ОСОБА_16 складає за спеціальністю 29 років, стаж роботи експертом 10 років.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильного дійшов до висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями таємно викрала майно належне потерпілому ОСОБА_3 і правильно кваліфікував її дії за ст. 185 ч. 1 КК України, а її доводи викладені в апеляції розцінює, як захисну версію з метою уникнення від кримінальної відповідальності, за вчинення зазначеного діяння.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженій ОСОБА_2, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив його враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи засудженої та всіх обставин справи.

Призначене засудженій ОСОБА_2 покарання є достатнім і необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вірно задовольнив частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 стосовно відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням моральних страждань потерпілого, та визначив розмір відшкодування з урахуванням ступеня вини засудженої, у зв'язку з чим доводи апеляції засудженої в цій частині позбавлені підстав.

Судом правильно вирішено питання і в частині стягнення із засудженої на користь потерпілого матеріальної шкоди, про що зазначено у вироку суду.

Вирок суду є законним, обґрунтованим і справедливим, скасуванню він не підлягає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженої судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України (в редакції 1960 року), п.п. 11,15, розділу ХІ „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ:

І.П. Баглай Ю.В. Мельниченко М.І. Лазоренко