ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року № 149005/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Носа С.П.

суддів: Дяковича В.П., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

встановив:

08 серпня 2011 року Шевченківським районним судом м. Львова зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 2006 року по серпень 2011 року (після уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 08 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Оскільки, позивач, відноситься до соціальної групи «діти війни», то з огляду на викладене слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 08 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не було внесено змін, а тому кошти на виплату передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищень були відсутні. Крім того вказано, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Враховуючи те, що від усіх осіб, які беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи за їх участю до суду не надходило, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому ненарахування та невиплата відповідачем підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року є безпідставною.

Враховуючи вказане положення суд апеляційної інстанції вважає за потрібне наголосити, що нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід здійснювати в період з 22 травня 2008 року.

Однак, у відповідності до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи, не вбачається підстав для поновлення позивачу строку на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до 07 лютого 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, просить здійснювати виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 2006 року по серпень 2011 року (після уточнення позовних вимог).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Підвищення до пенсії та додаткова пенсія, які є додатковими виплатами особі, яка визнана такою, що має на них право, нерозривно пов'язані з виплатою пенсії і також мають не визначений у часі граничний термін виплати.

Тому, суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення нарахування і виплати зазначених платежів, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з дня опублікування такої в Урядовому кур'єрі, 2011, 07, 23.07.2011 № 133 - 23 липня 2011 року.

Оскільки даною постановою змінено розміри належних позивачу виплат, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії за період з 08.02.2011 року по 22.07.2011 року включно у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, оскільки правових підстав для такої невиплати не має.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог слід скасувати та залишити без розгляду, а в решті позовних вимог - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 158-163, 195, 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2011 року в справі 2а-1463/11 в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 07 лютого 2011 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги за період з 01 січня 2006 року по 07 лютого 2011 року - залишити без розгляду.

В решті позовних вимог постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя : Нос С.П.

Судді :Дякович В.П.

Рибачук А.І.