АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1625/5132/12
Номер провадження 22-ц/786/1824/2013
Головуючий у 1-й інстанції Цібізова С.А.
Доповідач Пікуль В. П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів : Омельченко Л.М., Триголова В.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне", третя особа: Державна територіальна інспекція з питань праці у Полтавській області, про нарахування та виплати доплату до заробітної плати,-
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2012 року позивач звернувся в суд з позовом до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне" (далі ДП "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне"), в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати йому доплату за стаж роботи за 2011 рік та здійснити її виплату, посилаючись на норми Положення про оплату праці працівників, службовців та спеціалістів учгоспу «Ювілений» Полтавського сільськогосподарського інституту, затвердженого 30.03.2001 року.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне", третя особа: Державна територіальна інспекція з питань праці у Полтавській області, про нарахування та виплату доплати до заробітної плати - відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити, посилаючись на прийняття рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказом №18 від 20.06.2000 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу трактористом першого класу у ДП "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне". Наказом №101 від 20.10.2011 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників.
Як вбачається з довідки №497 від 16.12.2011 року та особового рахунку ОСОБА_1 нарахування доплати за стаж роботи у 2011 році йому не проводилось.
Згідно з ст. 2 ЗУ України " Про оплату праці" структуру зарплати становить основна та додаткова зарплата, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо.
Відповідно до ст. ст. 14, 15 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Відповідно до п.4.14 колективного договору ДП "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне" на 2010-2014 роки, прийнятого на зборах трудового колективу 05.02.2010 року, зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації 26.03.2010 року, на підприємстві встановлено доплату за стаж роботи всім категоріям працівників, які відпрацювали більше двох років та виробили 260 днів на рік та працюючим пенсіонерам, які виробили за рік 240 днів. Звільненим до кінця року працівникам за стаж роботи не нараховується.
Згідно з Положенням про оплату праці працівників, службовців та спеціалістів учгоспу «Ювілений» Полтавського сільськогосподарського інституту, затвердженого 30.03.2001 року, трактористам-машиністам встановлюється надбавка за безперервний стаж роботи по спеціальності в даному господарстві у таких розмірах від річного заробітку: від 2 до 5 років - 8%; від 5 до 10 років - 10%; від 10 до 15 років - 13%; понад 15 років - 16%. Надбавку за стаж роботи нараховують на весь заробіток тракториста-машиніста, отриманий ним протягом року за виконану роботу і вироблену продукцію, включаючи надбавку за класність, підвищену оплату на збирання врожаю, оплату за виконання господарських, ремонтних та будівельних робіт, надбавки за шкідливі умови праці.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення доплати до заробітної плати за стаж роботи, суд, посилаючись на ст. 11 ЦПК України, вірно виходив з того, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження цих вимог, при цьому, посилання ОСОБА_1 на Положення про оплату праці працівників, службовців та спеціалістів учгоспу «Ювілений» не заслуговують на увагу, оскільки вказаним Положенням встановлено розміри надбавок за безперервний стаж роботи на підприємстві, натомість, порядок і умови (відпрацювання необхідної кількості днів протягом року), за яких здійснюються виплати доплати за стаж роботи передбачено безпосередньо колективним договором.
Разом з цим, із змісту рішення суду вбачається, що суд дійшовши до вірного висновку щодо безпідставності позовних вимог, також вказав про пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначивши, що питання про поновлення строків звернення до суду не ставилося, тобто вказав як одну із підстав відмови у позові - пропуск строку звернення до суду.
Проте, колегія суддів, не погоджується з висновком суду про пропуск позивачем встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку для звернення до суду із зазначеним позовом, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У частині 2 цієї статті визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, ч.2 ст. 233 КЗпП України є спеціальною нормою, яка передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці, що має місце у даних правовідносинах, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як уже зазначалося, структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, тощо.
Оскільки позивач ставив питання про стягнення доплати за стаж роботи, яка є складовою частиною заробітної плати, він має право звернутися у суд із позовом без обмеження будь-яким строком.
Окрім того, виходячи із правових позиція викладений у п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України N 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» та у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (з послідуючими змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», у разі, якщо суд приходить до висновку щодо безпідставності позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову з цих підстав, а не у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
За таких обставин, в цій частині рішення місцевого суду підлягає зміні, шляхом виключення із мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне" про нарахування та виплату доплату до заробітної плати.
У іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавского районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року - змінити.
Виключити з рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року посилання на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду, як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Ювілейне", третя особа: Державна територіальна інспекція з питань праці у Полтавській області, про нарахування та виплати доплату до заробітної плати.
У іншій частині рішення - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: В.П. Пікуль
Судді: Л.М. Омельченко
В.М. Триголов
З оригіналом згідно
суддя В.П. Пікуль