Справа № 201/218/13 -ц

Провадження № 2/201/461/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року                                           Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:           головуючого судді – Федоріщева С.С.,

          при секретарі – Нижник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Жовтневий районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку та стягнення судових витрат, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою за №54 в будинку №14 по вул. Володі Дубініна в м. Дніпропетровську шляхом знаття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою та зобов’язання Жовтневого районного відділу в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, 14/54, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 травня 1995 року Виконкомом міської Ради народних депутатів згідно розпорядження (наказу) №1/1158-95 від 26 травня 1995року і зареєстрованого в КП «Дніпропетровське міжміське БТІ» за №95п-58, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі з 05 жовтня 2004 року і по теперішній час зареєстрований ОСОБА_2, як чоловік її онуки, але фактично відповідач проживав зі своєю дружиною за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Льотчиків, 32/2, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом та участі в матеріальних витратах та утриманні квартири не приймав. Тому позивач вважає, що наявність реєстрації ОСОБА_2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, 14/54, чинить їй перешкоди в користуванні її приватною власністю.

Позивач та її представник у судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, натомість остання, згідно письмової заяви позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розгляд справи провести без її участі, на підставі документів, наявних в матеріалах справи. Проти розгляду справи в заочному порядку також не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, згідно письмової заяви проти задоволення позову не заперечував, просив розгляд справи провести без його участі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Крім того, враховуючи викладене у заяві прохання представника позивача про розгляд заяви без його участі, суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини. Дійсно, 22 грудня 2001 року онука позивача - ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська актовий запис №1209 (Свідоцтвом про одруження серія І-КИ №145398, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська 22 грудня 2001 року, а.с. 10).

Після реєстрації шлюбу їх сім’я оселилася за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Льотчиків, 32/2, що підтверджується довідкою про склад сім’ї та місце реєстрації від 23 листопада 2012 року (а.с. 7).

У 2004 році Відповідач звернувся до ОСОБА_1 з проханням тимчасово зареєструвати його у її квартирі АДРЕСА_2 без поселення.

З 05 жовтня 2004 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але фактично Відповідач продовжував мешкати за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Льотчиків, 32/2, що підтверджується актом від 30 жовтня 2013 року (а.с. 12).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-9841/2011 від 05 грудня 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 11-12).

Як встановлено вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 з травня 2011 року не проживає однією сім’єю з ОСОБА_3 та подружні стосунки між ними припинені.

Однак, з жовтня 2004 року й до теперішнього часу ОСОБА_2 зареєстрований за адресою – м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубиніна, 14/54, але ніколи не мешкав в квартирі ОСОБА_1 та не приймав ніякої участі у матеріальних витратах по утриманню вказаної квартири.

Судом встановлено, що наявність реєстрації ОСОБА_2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, 14/54, чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою за №54 в будинку №14 по вулиці Володі Дубініна в м. Дніпропетровську, яка належить їй на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 26 травня 1995 року (а.с.8).

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо урегульовані наступним чином:

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року про відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного Кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до статті 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 383 Цивільного Кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Згідно до статті 386 Цивільного Кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 Цивільного Кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позов та усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою №54 у будинку №14 по вул. Володі Дубініна в м. Дніпропетровську, шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою та зобов’язати Жовтневий районний відділ в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, 14/54 урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись в питанні розподілу судових витрат, суд вважає, що на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 114,70 гривень, що підтверджується квитанціями.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Жовтневий районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку та стягнення судових витрат – задовольнити.

1.          Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою №54 в будинку №14 по вулиці Володі Дубініна в м. Дніпропетровську, шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

2.          Зобов’язати Жовтневий районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубиніна, 14/54.

3.          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані з поданням позовної заяви, а саме судовий збір у сумі 114,70 гривень (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя:ОСОБА_4