АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/793/398/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 185 ч. 2, ст. 263 ч. 2 КК України Бащенко С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Безверхого І.В.,
суддів Попельнюха Р.О., Літвінцева В.М.,
за участю прокурора Свищ Л.А.,
потерпілого ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянула кримінальну справу за апеляцією із змінами прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_4, на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.01.2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 263 КК України на один рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_4 визначено покарання три роки позбавлення волі.
Із засудженого ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5800,00 грн.
Із засудженого ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4000,00 грн.
Із засудженого ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 27790,04 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн., а всього 28790,04 грн.
Із засудженого ОСОБА_4 стягнуто судові витрати за проведення експертиз на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області в сумі 529 грн. 20 коп.
Вирішена доля речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що він, повторно, 08.08.2012 року, близько 03.00 год., перебуваючи біля буд. № 54 по вул. 30-років Перемоги в м. Черкаси та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вибиття скла в автомобілі «PEUGEOT», держномер НОМЕР_1 таємно, умисно, з корисливих спонукань викрав з салону вказаного автомобіля підвісний мотор «PARSUN Т 9.8 ВМ» вартістю 11000 грн., мотор «PARSUN Р 2,6 ВМS» вартістю 3000 грн., ехолот «Маrk-5х» вартістю 2000 грн., гумовий надувний човен «Ваrk 360» вартістю 3500 грн. та гумовий надувний човен «Ваrk 310» вартістю 2500 грн., які належать ОСОБА_6 та з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, заподіявши останньому матеріальних збитків на загальну суму 22000 грн.
Він же, повторно, 17.08.2012 року, близько 14.00 год., перебуваючи біля будинку № 37 по вул. Сумгаїтській в м. Черкаси та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом злому замка дверки автомобіля ЗАЗ «Таврія», держномер НОМЕР_2 таємно, умисно, з корисливих спонукань викрав з салону вказаного автомобіля автомагнітолу торгової марки «SUD-360» вартістю 150 грн. та ноутбук «Acer» вартістю 2500 грн., які належать ОСОБА_3 та з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, заподіявши останньому матеріальних збитків на загальну суму 2650 грн.
Він же, повторно, 02.09.2012 року, близько 15.00 год., перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, де тимчасово винаймав кімнату та мав вільний доступ до усіх кімнат будинку, скориставшись відсутністю власниці будинку ОСОБА_5, умисно, таємно, з корисливих мотивів викрав ікону із зображенням «Ісуса Христа», вартістю 2500 грн. та три картини загальною вартістю 3300 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, заподіявши останній матеріальних збитків на загальну суму 5800 грн.
Він же, 08.09.2012 року, близько 14.50 год. біля будинку АДРЕСА_1, був зупинений працівниками міліції, в якого в під"їзді № 1 буд. АДРЕСА_1 близько 15.00 год. в ході особистого огляду, з добровільної згоди останнього, в присутності двох понятих було виявлено та вилучено металевий предмет з дерев"яним руків"ям, який згідно висновку експерта № 1/970 від 19.09.2012 року є холодною зброєю колючої дії, стилетом, який виготовлений саморобним способом із використанням трьохгранного терпуга.
Не заперечуючи доведеності вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, першопочатково подав апеляцію в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати внаслідок м"якості та неправильного застосування кримінального закону.
При цьому вказує, що при призначенні покарання місцевим судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_4 скоїв умисні злочини, передбачені ст.ст. 185 ч. 2, 263 ч.2 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до середньої та невеликої тяжкості.
Також, судом не в повній мірі були враховані характеризуючі дані ОСОБА_4, оскільки він ніде не працював, злочинним шляхом бажав поліпшити своє матеріальне становище, що свідчить про стійку направленість його злочинного умислу на скоєння злочинів корисливого характеру та неприйняття останнім загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві.
Просить винести новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК України два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В послідуючих змінах до апеляції прокурор, посилаючись на істотне порушення місцевим судом вимог кримінально-процесуального закону, а саме порушення самої процедури розгляду справи із застосуванням положень ч.3 ст. 299 КПК України 1960 року (з наведенням відповідних аргументів) просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В поданій засудженим ОСОБА_4 апеляції останній ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового, яким просить призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що по за увагою суду залишились позитивно характеризуючі його особу дані, зокрема довідка із СІЗО, оскільки за час перебування під вартою він усвідомив вчинені ним діяння та провину і став на шлях виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого зміни до апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляції із змінами прокурора та просив задоволити подану ним апеляцію, думку потерпілого ОСОБА_3, який покладався на розсуд суду, дослідивши і перевіривши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора в її зміненому вигляді підлягає до задоволення, а апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_4 задоволенню не підлягають виходячи з наступних підстав.
Так, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті та досліджені в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає із матеріалів справи, а зокрема, протоколу судового засідання та вироку місцевого суду, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи по суті дотримані не були.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при розгляді її по суті мало місце істотне порушення норм КПК України судом першої інстанції.
У відповідності до ст. 299 ч. 3 КПК України 1960 року, розгляд справи по суті проводився в спрощеному порядку. При цьому був допитаний підсудний та досліджені характеризуючі матеріали справи, які характеризують особу засудженого ОСОБА_4 Однак при цьому не було зазначено в протоколі судового засідання які саме характеризуючі дані судом було досліджено та на яких аркушах справи вони знаходяться (див. а.с. 244), що дають всі підстави апеляційній інстанції сумніватися в тому чи на самому ділі місцевий суд досліджував взагалі матеріали справи, які характеризують особу засудженого.
Також, як слідує з матеріалів справи (а.с. 243-244) відповідно до протоколу судового засідання підсудному на той час ОСОБА_4 головуючим по справі були роз"яснені вимоги ст. 299 КПК України 1960 року, яка визначає обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, а не вимоги ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року. Як вбачається із змісту ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Проте в порушення вищезазначених вимог закону, судом першої інстанції взагалі не вияснялося питання з приводу заявлених потерпілими ОСОБА_5 (а.с. 58), ОСОБА_3 (а.с. 135), ОСОБА_6 (а.с. 150) в ході проведення досудового слідства цивільних позовів (а.с. 244), не вияснялося питання в частині того, чи визнає ОСОБА_4 вказані позови потерпілих по справі, його відношення до них, а також у самих потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не вияснялося питання в частині відшкодування матеріальної шкоди та її розміру, що на думку колегії суддів є істотним порушенням місцевим судом кримінально-процесуального закону при розгляді справи по суті, що в свою чергу тягне безумовне скасування вироку суду першої інстанції з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Також, за змістом ч.5 ст. 299 КПК України 1960 року, коли справа розглядається в спрощеному порядку підсудний повинен обов"язково давати показання, якщо він тільки не відмовляється від дачі показань, оскільки виходячи саме з них, суд може переконатися в добровільності та істинності його позиції щодо визнання чи невизнання ним своєї вини та фактичних обставин справи в інкримінованих йому злочинах.
Показання підсудного повинні бути занесені до протоколу судового засідання та обов"язково наведені у вироку.
Але, всупереч вимогам ч.5 ст. 299 КПК України 1960 року в ході судового слідства місцевим судом не було проведено належним чином допиту підсудного ОСОБА_4 стосовно пред"явленого останньому обвинувачення, суд обмежився лише поверховим його допитом в частині визнання чи невизнання ним вини, а не встановленням дійсних обставин справи та мотивів скоєння інкримінованих йому злочинів, хоча у вироку суд першої інстанції посилається на його покази як на доказ його вини у вчиненні даних злочинів.
При цьому, необхідно зазначити, що викладені у вироку суду (а.с. 247) покази засудженого ОСОБА_4 не відповідають його показам, які він давав в ході судового слідства в суді першої інстанції, викладеним у протоколі судового засідання (а.с. 244). Вказані порушення є істотними, а тому вирок місцевого суду підлягає до скасування з послідуючим направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, але в іншому його складі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок місцевого суду скасувати із-за істотного порушення судом першої інстанції норм кримінально-процесуального закону (самої процедури розгляду справи із застосуванням положень ч.3 ст. 299 КПК України 1960 року), а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначену вище неповноту судового слідства, дати належну оцінку доказам у справі і прийняти рішення, яке відповідало б вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в зміненому її вигляді - задовольнити.
В задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_4 - відмовити.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2013 року відносно ОСОБА_4 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.
Головуючий
Судді