Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 2-294/11

Провадження №22-ц/778/647/13 Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СоцСфера» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: відділ по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради як орган опіки та піклування, про стягнення заборгованості та виселення без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року ТОВ «СоцСфера» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та виселення без надання іншого житлового приміщення, який в ході судового розгляду було уточнено.

У позові зазначалось, що позивач згідно з договором купівлі-продажу № 1544 від 15.05.2007 року є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке здає в найм громадянам та надає їм готельні послуги.

01.01.2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір № 38, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу комплекс готельних послуг, а відповідач зобов'язався сплатити вказані послуги. Строк договору 12 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір може бути розірваний за ініціативою наймодавця у разі систематичного порушення його умов.

У вказаному будинку було розміщено повідомлення про збільшення розмірів орендної плати. Проте, відповідачі відмовились оплачувати надані послуги за новими тарифами, у зв'язку з чим їм було запропоновано звільнити займане приміщення. Однак, відповідачі цього не зробили. В порушення умов договору відповідачі систематично не вносять плату за отримані послуги, тому утворилась заборгованість станом на 18.05.2011 року в розмірі 10 256 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 10 256 грн.; виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2012 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «СоцСфера» заборгованість у розмірі 10 256 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «СоцСфера» судовий збір у розмірі 303 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу №1544 від 15.05.2007 року, укладеного між позивачем та ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод», позивач став власником приміщення гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 яке здає громадянам та надає послуги готельного типу.

Відповідач ОСОБА_3 зі своєю сім'єю проживає в зазначеній кімнаті цього житлового приміщення на підставі договорів найму житлового приміщення, укладеними 07.06.2005 року та 01.08.2005 року з ХРП «АвтоЗАЗ житло» ЗАО «ЗАЗ». Згодом, договори найму житлового приміщення були ним укладені з власником ТОВ «СоцСфера» 01.04.2006 року, 01.10.2006 року, 01.09.2007 року, строк дії якого було продовжено до 30.06.2009 року укладенням додаткової угоди та 01.09.2009 року. Відповідачі фактично мешкають в даній кімнаті, але відмовляються від укладання нового договору найму та сплачують комунальні послуги на свій розсуд. Тому утворилась заборгованість станом на 18.05.2011 року в розмірі 10 256 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги станом на 18.05.2011 року в розмірі 10 256 грн., суд обґрунтовано виходив з розрахунку наданому ТОВ "СоцСфера".

За нормами ст. ст. 810, 815 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона-власник житла передає другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло.

Відповідно до п.5.5 договору найму наймодавець має право збільшити суму плати за наймання приміщення у зв'язку зі зміною економічної кон'юктури, а також цін та тарифів на комунальні послуги, з письмовим попередженням наймача. З врахуванням цього ТОВ «СоцСфера» наказом від 24.12.2008 року № 1550 була встановлена плата за користування житловою площею в цьому приміщенні (3-й поверх) з 01.01.2009 року в розмірі - 520 грн. щомісяця. Вищевказаний наказ ТОВ "СоцСфера" не скасовано та не оскаржено відповідачами.

Крім того, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 позивачем надано апеляційному суду акти з показниками лічильників води за 2009, 2010, 2011 роки, копії рахунків за теплову енергію за ці роки, копії рахунків з показниками лічильників електроенергії за ці роки, копії платіжних доручень, копії договорів з Водоканалом, ВАТ «Запоріжжяобленерго», Концерном «МТМ». Проте, відповідачами та їх представником не надано суду будь-яких розрахунків, якими вони спростовують правильність розміру заборгованості.

Відповідачами також не надано суду доказів про їх звернення до позивача з актом-претензією щодо завищення витрат на користування житловою площею у гуртожитку у відповідності до вимог ст. ст. 18, 20 Закону України "Про житлолово-комунальні послуги".

Згідно з листом №02-29.2/03-1893 від 19.04.2013 року Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України протягом 2012 - січня 2013 року ними розглядалася колективна заява мешканців цього гуртожитку щодо неправомірних дій позивача при нарахуванні мешканцям гуртожитку плати за найм приміщення та за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, за результатами розгляду якої встановлено, що в діях ТОВ «СоцСфера» відсутні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги не вбачається.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «СоцСфера» в частині виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 без жодних правових підстав проживають в житловому приміщенні, тому підлягають виселенню.

Проте, з таким висновком суду погодися не можливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Статтею 11 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За нормами статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст.822 ЦК України, у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачам укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладання договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Згідно з п.8.1 Договору найму по закінченню його дії згідно р.4 або у разі достроково припинення дії Договору згідно з р.10, наймач зобов'язується передати наймодавцю наймане приміщення впродовж п'яти днів з моменту закінчення терміну найма за актом прийому-передачі,який повинен бути підписаний сторонами даного договору, скріплений печаткою та є невід'ємною частиною цього Договору.

Як з'ясовано в судовому засіданні, відповідачі на теперішній час проживають у кімнаті, наданій їм позивачем відповідно до Договору найму від 01.01.2009 року, укладеному строком на 12 місяців. Відповідачі відмовляються від укладання нового договору найму. Проте, позивачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив про здійснення ним дій щодо розірвання договору або дострокового розірвання договору (р.10) у відповідності до вимог діючого законодавства та Договору, а також про попередження відповідачів про відмову від укладання договору на новий строк в передбаченому законом строку, тобто не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму. Наданий позивачем суду першої інстанції акт від 09.02.2009 року про те, що відповідач не бажає продовжувати термін договору найму суперечить вимогам ч.1 ст.822 ЦК України та не свідчить про попередження відповідачів про звільнення житлового приміщення. Надане позивачем повідомлення про виселення відповідачів №143 від 03.0.2012 року направлене позивачам після звернення до суду з позовом про виселення та не містить даних про його отримання відповідачами (а.с.171).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі не звільнили помешкання, договір найму між сторонами слід вважати продовженим кожен рік, а саме до 01.01.2010р., 01.01.2011р. та до 01.01.2012р., у зв'язку з чим відповідачі є такими, що правомірно мешкають у приміщенні, наданим позивачем і підстав для їх виселення немає.

В обґрунтування вимоги щодо виселення відповідачів із займаної ними кімнати без надання іншого житлового приміщення, позивач послався на положення ст.825 ЦК України.

Статтею 825 ЦК України встановлено виключний перелік підстав, коли договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця, зокрема, у разі, невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Однак вимоги про розірвання договору найму позивачем не ставились.

При цьому позивач не звернув уваги, що стаття 826 ЦК України встановлює правові наслідки розірвання договору найма житла, тобто є похідною від статті 825 ЦК України. Враховуючи, що виселення з житла у відповідності до норм ст.826 ЦК України застосовується лише при розірванні договору найму житла, а за обставинами справи фактично договір найму житла діє, то позовні вимоги щодо виселення відповідача без надання іншого житла із заявлених у позові підстав задоволені бути не можуть.

Доводи позивача про те, що відповідачами порушується його право власності, безпідставні. При набутті у 2007 році права власності на спірну нерухомість ТОВ «Соцсфера» було добре обізнана про статус приміщення, яке являлося гуртожитком, його цільове призначення. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

З огляду на зазначене, враховуючи фактичні обставини по справі, колегія суддів вважає, що позивач належними та достатніми доказами не довів обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо виселення відповідачів, а тому на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2012 року у цій справі в частині виселення відповідачів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: