АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22 -ц/796/1571/2013 року Головуючий у 1-й інстанції: Бабко В.В.

Доповідач: Чобіток А.О.

Ухвала

Іменем України

14 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - судді Чобіток А.О..

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а:

В вересні 2012 року ОСОБА_1 пред»явив позов до відповідача, в якому просив стягнути на його користь 64000 грн. основного боргу за договором позики, інфляційні витрати в сумі 3008 грн., три проценти річних від простроченої суми позики в сумі 3030, 44 грн.. При цьому зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув його брат ОСОБА_3, який за час життя позичив ОСОБА_2 кошти, які відповідач не повернув, а оскільки позивач прийняв спадщину після смерті брата, змушений був звернутися з даним позовом до суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким висновком суду першої інстанції, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді , пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_3, факт смерті якого підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.12.2009 року за № НОМЕР_1. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.08.2010 року, спадкоємцем померлого є його брат ОСОБА_1 позивач у справі.

Пред»явивши позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1 вказував на те, що за час життя його брат позичив відповідачу кошти, які відповідач не повернув, а оскільки позивач прийняв спадщину після смерті брата, то кошти ОСОБА_2 повинен повернути саме йому як спадкоємцю.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування договорів позики або розписки між його братом та відповідачем.

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зазначаючи про те, що між його братом та відповідачем існували боргові правовідносини, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених вимог.

Посилання на те, що відповідачем визнано факт отримання коштів від його померлого брата, не є допустимим доказом, оскільки відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, також на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,проте зазначених документів позивачем не надано .

Крім того, вказана обставина в силу ст.. 60 ЦПК України не звільняє позивача від обов»язку доведення позовних вимог з наданням доказів у відповідності до норм процесуального права, оскільки визнання обставини, яку повинна доказувати інша сторона, не означає згоду того, хто цю обставину визнав, із запропонованою оцінкою цієї обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнавав лише ту обставину, що за отримання вказаних коштів він надавав покійному ОСОБА_3 транспортні послуги та поставляв товар , а тому норма ст.. 61 ЦПК України, на яку послався ОСОБА_1, застосуванню не підлягає.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, а рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави до скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -