Копія

Справа №2-78/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко В.А.

Номер провадження 22-ц/788/394/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О.

Категорія - 49

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на заочне рішення Лебединського районного суду Сумської області від 8 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 8 листопада 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено: визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лебедин Сумської області, постановлено стягувати з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку на утримання дитини ОСОБА_6, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття, починаючи стягнення з 13 січня 2012 року та сплачувати їх матері ОСОБА_5 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 При цьому мотивує свої вимоги тим, що суд належним чином не встановив причини неявки відповідача до експертної установи, і ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що відповідач будучи двічі належним чином повідомлений про час та місце проведення експертизи не з'явився для відібрання зразків крові, показання свідків та фотографії не є належними і допустимими доказами, які б переконливо свідчили про біологічне походження дитини позивачки саме від відповідача.

Заслухавши пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7, а також представника прокуратури Сумської області Воробей Л.В., які вважали рішення місцевого суду правильним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з ч.1 ст.308 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви, сторони не перебували, ані у зареєстрованому шлюбі, ані у цивільному, а лише з 2006 по 2008 роки зустрічалися.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, його матір'ю записано ОСОБА_5, а батьком ОСОБА_3 (а.с.4). Позивачка вказувала, що відомості про батька дитини до свідоцтва було внесено з її слів. Сторони визнають, що немає заяви відповідача до державного органу реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства відносно сина ОСОБА_6.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду.

Згідно з ч.2 ст.128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду першої інстанції про визнання батьківства відповідача відносно сина ОСОБА_6, який народився у позивачки 19 серпня 2007 року, та про стягнення аліментів відповідає вказаним вимогам ст.ст.126, 128, 180-183 Сімейного кодексу України, оскільки позивачка довела факт походження дитини від відповідача, який будучи батьком дитини, не надає добровільно коштів на її утримання. Колегія суддів знаходить таке рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Необґрунтованими виглядають доводи апеляційної скарги про недоведеність позову. До постановлення рішення дана справа у місцевому суді знаходилася на розгляді 11 місяців. Відповідач мав реальну можливість надати суду свої заперечення проти позову, однак у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували вимоги позивачки. В той же час, остання надала суду достатні докази в обґрунтування свого позову. Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам, у тому числі поясненням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які підтвердили наявність між сторонами у 2006-2011 р.р. елементів сімейних стосунків, участь відповідача у святкуванні народження і хрестин сина ОСОБА_6, саме відповідач забирав дитину з пологового будинку, медичній документації позивачки під час вагітності і пологів, фотокарткам із зображенням сторін та ОСОБА_6 у сімейній обстановці.

Судом першої інстанції призначалася судово-медична експертиза спірного батьківства. Позивачка з дитиною з ОСОБА_16 двічі з'явилася у медичну установу у м. Києві 21 червня та 23 серпня 2012 року, однак відбір крові і проведення експертизи не відбулося із-за неявки відповідача. Приїзди позивачки з дитиною підтверджуються довідками Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи на а.с.54, 73.

Оскільки під час апеляційного перегляду даної цивільної справи відповідач погодився з'явитися до експертної установи, апеляційний суд ухвалою від 19 лютого 2013 року призначив у справі біологічну (генетичну) експертизу спірного батьківства і надав сторонам можливість підтвердити або спростувати доводи позовної заяви. Провадження у справі зупинялося. 8 травня 2013 року у апеляційному суді отриманий висновок експерта вказаної експертної установи, з якої вбачається, що у періоді з 12 по 26 квітня 2013 року досліджені аналізи крові сторін та ОСОБА_6 і зроблений висновок про те, що вірогідність підтвердження батьківства відповідача відносно сина ОСОБА_6 складає 99,99 %, тобто, практично доведено. Висновок експертизи є на а.с.209-212. Тому колегія суддів не вважає достатнім для задоволення апеляційної скарги відповідача його доводи про наявність у нього певних вад у здоров'ї, які начеб то ускладнюють його здатність до запліднення жінки.

Свої витрати на проведення експертизи позивачка довела письмово (а.с.54-73), а тому місцевий суд обґрунтовано у відповідності зі ст.ст.85, 88 ЦПК України стягнув ці витрати з відповідача на користь позивачки, оскільки її позов судом задоволений.

У апеляційному суді позивачка заявила клопотання про стягнення з відповідача її витрат по оплаті судової медичної експертизи 3158 грн. 40 коп.

Колегія суддів знаходить, що така заява підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 85, 88 ЦПК України, так як ці витрати були необхідними, підтверджуються документально, а позов задоволений.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 8 листопада 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3458 (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. судових витрат на проведення судової медичної експертизи.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно:

Суддя В.О. Маслов