Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Оніпко О.В., Рожина Ю.М.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 14 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 14 березня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

У поданій апеляційній скарзі позивач покликалася на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

На її обгрунтування зазначала, що спільне життя з відповідачем не склалося з вини відповідача, який зловживає спиртними напоями, безпричинно влаштовує сварки, ображає її нецензурними словами у присутності неповнолітньої дитини, що негативно на неї впливає. Моральної та матеріальної підтримки останнім часом не надає. Вказує, що шлюбні відносини між ними припинились понад три місяці тому. Вважає, що подальше спільне життя та збереження сім'ї суперечить їх інтересам.

З цих міркувань просила скасувати рішення Здолбунівського районного суду від 14 березня 2013 року, ухваливши нове - про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що конфлікти в сім'ї мають тимчасовий і непослідовний характер, обставини зловживання відповідачем спиртними напоями в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для розірвання шлюбу не вбачається.

Проте з такими висновками не можна погодитися.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 січня 1995 року. Протягом останніх п'яти місяців не підтримують сімейні стосунки. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За змістом ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як убачається, позивач наполягає на розірванні шлюбу, вважаючи, що примирення неможливе, відновлювати сімейно-шлюбні відносини не має наміру.

Відповідно до положень ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3 та 4 ст. 56 цього Кодексу передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини, а примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом .

Тому сім'ю неможливо зберегти без доброї на те волі сторін, а подальше сумісне життя подружжя та збереження їх шлюбу суперечило б інтересам як позивача, так і ОСОБА_2.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

На підставі ст.ст. 104, 105, 112 СК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України. Ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112 СК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 14 березня 2013 року скасувати.

Шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 27 січня 1995 року, актовий запис № 86, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвати.

Дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити з матір'ю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: