ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5011-43/12206-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім", смт. Калинівка Броварського району Київської області

на постановувід 12.03.2013 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 5011-43/12206-2012 господарського суду м. Києва

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак", м. Київ

провизнання банкрутом

розпорядник майнаарбітражний керуючий Лінкевич О.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Белтім"Никоноров Є.В., довір.,

ТОВ "Інтерполімерпак "Фіцулін О.О., довір.,

ПАТ "Перший інвестиційний банк"Западнюк М.А., довір.,

ПАТ "АК Промінвестбанк"Рожок В.В., довір.,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Лінкевич О.М., паспорт,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-43/12206-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" (далі - Боржник) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" (далі-Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року (суддя - М.В. Пасько) визнано кредиторів Боржника з відповідними сумами грошових вимог, у тому числі вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" у розмірі 2 831 887 грн. 70 коп. Також затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 11 004 319 грн. 25 коп. тощо.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року, доповнивши її резолютивну частину визначенням черговості вимог кредиторів та виокремленням вимог зі сплати штрафних санкцій.

Крім цього, не погодившись із цією ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року в частині визнання кредитором ТОВ "Белтім" та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів.

Також, частково не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Перший Інвестиційний Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року в частині затвердження у реєстрі вимог кредиторів кредиторських вимог ТОВ "Белтім" та винести ухвалу, якою визнати заявлені кредиторські вимоги вказаного кредитора до Боржника із урахуванням строків позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Верховець А.А., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишено без задоволення, апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" задоволені частково: ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року скасовано в частині визнання кредитором боржника ТОВ "Белтім" на суму вимог в розмірі 2 831 887 грн. 70 коп., в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Белтім" у визнанні кредитором Боржника на суму 2 831 887 грн. 70 коп. Також ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року скасовано в частині затвердження реєстру вимог кредиторів на загальну суму 11 004 319 грн. 25 коп., прийнято в цій частині нове рішення, яким затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника на загальну суму 8 172 431 грн. 55 коп., з яких 5 249 823 грн. 87 коп. - вимоги першої черги задоволення, 2 702 965 грн. 11 коп. - вимоги четвертої черги задоволення, 219 642 грн. 57 коп. - вимоги шостої черги задоволення; а в решті ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням апеляційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім" звернулося до Вищого господарського суду України з двома ідентичними касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю "Белтім" у визнанні кредитором Боржника, а ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року залишити без змін.

Касаційні скарги мотивовані порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 14 Закону про банкрутство, ст.ст. 257, 264, 536, 549, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника, Боржника, визнаних кредиторів у справі та розпорядника майна Боржника, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, колегія суддів виходить з того, що предметом касаційного оскарження та перегляду є кредиторські вимоги ТОВ "Белтім", заявлені до Боржника у даній справі.

Задовольняючи кредиторські вимоги згідно поданого у справі реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимоги ТОВ "Белтім" до Боржника, місцевий суд встановив, що заявлені вимоги є обґрунтованими, підтверджені доказами у справі та визнані Боржником, а тому підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника.

Скасовуючи це рішення в частині вимог ТОВ "Белтім", відмовляючи вказаному кредиторові у визнанні його кредиторських вимог до Боржника, та змінюючи черговість задоволення вимог у справі, апеляційний суд вказав, що частина вимог ПАТ "Промінвестбанку" складає неустойку, а тому підлягає задоволенню у шосту, а не у першу чергу. Відносно вимог ТОВ "Белтім" апеляційний суд вказав, що стосовно вимог про нарахування пені та процентів за користування чужими коштами пропущений строк позовної давності на момент звернення із цими вимогами. Що ж до нарахованої суми інфляційних втрат, то кредитор не виконав вимоги процесуального законодавства щодо надання обґрунтованого розрахунку цих втрат, оскільки зроблені нарахування є такими, що визначені поза вимог, встановленого нормами ст. 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки ці висновки зроблені із невірним застосуванням норм Закону про банкрутство, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, колегія суддів зазначає, що висновок про пропуск ТОВ "Белтім" строку позовної давності щодо заявлених ним у даній справі кредиторських вимог до Боржника на суму 2 831 887 грн. 70 коп. (які складають суми пені, процентів за користування чужими коштами та інфляційних нарахувань) був зроблений апеляційним судом без врахування того, що відповідно до доданих до заяви із кредиторськими вимогами документів ТОВ "Белтім" ще в жовтні 2011 року (тобто до порушення ухвалою від 06.09.2012 року даної справи про банкрутство) зверталось до господарського суду із цими ж вимогами до Боржника (щодо того ж складу та розміру) в порядку позовного провадження, яке було порушено ухвалою від 31.10.2011 року, не закінчено та з цього приводу до цього часу не прийнято судом жодного рішення (додаток до справи № 2, а.с. 102-110).

Відповідно ж до приписів частин 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім цього слід зазначити, що апеляційний суд за власною ініціативою змінив кваліфікацію суми боргу в частині визначених ТОВ "Белтім" та нарахованих Боржнику процентів за користування останнім чужими коштами, кваліфікувавши цю суму вимог, як неустойка, порядок застосування та нарахування якої визначено нормами ст. 549 ЦК України.

Між тим, в оскаржуваній постанові апеляційний суд, встановлюючи та досліджуючи обставини справи та підстави для нарахування ТОВ "Белтім" спірної суми вимог, встановив, що умовами укладених між ТОВ "Белтім" та Боржником договорів поставки в розділі "відповідальність сторін" за порушення строків оплати товару передбачена відповідальність як у вигляді нарахування пені, так і у вигляді нарахування процентів за користування чужими коштами у розмірі 0,1 % (договір від 08.02.2008 року) та в розмірі 36 % (договір від 01.01.2011 року) від вартості неоплаченого товару до моменту його оплати постачальнику (ТОВ "Белтім").

Отже, застосування до відповідної частини заявлених ТОВ "Белтім" вимог до Боржника у вигляді процентів за користування чужими коштами положень ст. 549 ЦК України є неправомірним, оскільки у цьому випадку слід застосовувати приписи ст. 536 цього ж кодексу, на які послався заявник кредиторських вимог.

До того ж згаданими умовами договору, як також вказав апеляційний суд, був передбачений обов'язок Боржника сплачувати вказані суми, як пені, так і процентів до моменту здійснення оплати товару, що також узгоджується із приписами норм ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України. Спеціальний же (обмежений) строк позовної давності (ст. 258 ЦК України) до вимог про нарахування та стягнення сум процентів за користування чужими коштами діючим законодавством не передбачений.

До викладеного, стосовно періоду, за який здійснюється нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, слід додати наступне. Виходячи з приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (на які також послався апеляційний суд) за загальним правилом період нарахування штрафних санкцій (до яких відноситься і пеня - ст. 230 цього ж кодексу) за прострочення виконання зобов'язання, обмежується шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За цими ж нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України таке правило не застосовується, якщо інше встановлено законом або договором.

Таким чином, оскільки у згаданих вище договорах сторони узгодили нарахування пені до моменту здійснення фактичної оплати, той не підлягає застосуванню визначені норми щодо обмеженого шестимісячного періоду нарахування сум пені.

Вищевикладене спростовує висновки апеляційного суду про необґрунтованість та незаконність заявлених ТОВ "Белтім" до Боржника кредиторських вимог, які складають нараховані суми пені, процентів за користування чужими коштами та інфляційних нарахувань. Протилежні ж висновки суду першої інстанції з цього приводу, навпаки, є правомірними та такими, що відповідають наведеним нормам законодавства.

За таких обставин та виходячи із повноважень касаційної інстанції, передбачених нормами п. 6 ст.1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду в частині відмови ТОВ "Белтім" у визнанні його кредитором на заявлену суму вимог до Боржника підлягає скасуванню, як незаконна, а ухвала місцевого суду в цій частині - залишенню в силі, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 257, 258, 264, 536, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. у справі № 5011-43/12206-2012 в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю "Белтім" у визнанні його кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" на суму 2 831 887 грн. 70 коп. скасувати.

3. Ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року в частині визнання кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім" із включенням до реєстру вимог кредиторів залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 22.05.2013 року.