Справа №: 343/449/13-ц

Провадження №: 2/0343/231/13

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Керніцького І. І.,

секретаря - Оленюк Т.В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Долинська районна державна нотаріальна контора про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину спадкового будинковолодіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач-відповідач ОСОБА_3 просить суд постановити рішення, яким виселити ОСОБА_2 з житлового приміщення - будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла; стягнути з відповідача на її користь 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3726 гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_3, являється єдиним власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 Її право власності на вказаний будинок підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 11.08.2011 року та витягом про державну реєстрацію прав № 31234639 від 08.09.2011 року. Вказаний будинок вона успадкувала після смерті матері. Однак в будинку, що вона успадкувала, зареєстрований та проживає її племінник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, що проживає у її будинку, чинить перешкоди в користуванні успадкованим майном, не допускає позивачку до будинку, погрожуючи фізичною розправою, та крім цього, завдає її майну шкоду. Вона неодноразово зверталась до нього з проханням надати її можливість користуватися та розпоряджатися будинком, однак, безпідставно мотивуючи, що будинок його, він позивачку проганяє, що супроводжується приниженням, нецензурною лайкою та погрозами в її сторону. Через таку грубу та несправедливу поведінку відповідача вона відчуває великі душевні страждання, вона постійно хвилюється за власне майно, адже не має можливості його зберегти. Відповідач порушує її право на приватну власність, не дає позивачці можливості нею володіти, користуватись та розпоряджатись. Цим її заподіяно відповідачем моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі п'ять тисяч гривень. Крім цього ОСОБА_2 заподіяв їй матеріальну шкоду в розмірі 3726,00 грн. (три тисячі сімсот двадцять шість гривень). Заподіяння шкоди полягає в тому, що відповідач завдає шкоду її майну. Для того, щоб отримати прибуток викрадає з позивачки домоволодіння та продає речі, які належать її. Зокрема він викрав: 8 металевих труб довжиною по 4 метри кожна, загальна вартість яких складає 624,00 гривні; водяний насос для викачування води з криниці вартістю 200,00 гривень; металева труба малого діаметру, що була опорою для телевізійної антени, довжиною 6 метрів і вартістю 138,00 гривень; телевізійний консольний кабель довжиною 10 метрів, вартістю 20,00 гривень; 3 листи алюмінієвої бляхи товщиною 2 мм та площею 2 метри квадратні кожен, загальною вартістю 852,00 гривні; азбестові каналізаційні труби діаметром 150 мм в кількості 8 штук загальною вартістю 1528,00 гривень; вартість вказаного майна, що було викрадено, вказано на підставі ринкових цін, підтверджених письмовими доказами, долученими до позовної заяви. Також відповідач заподіяв шкоду криниці, яка була оцінена в ОБТІ при проведенні поточної інвентаризації вартістю 1364,00 гривень. Завдана шкода полягає в тому, що відповідач зняв з криниці вал, корбу, трос та відро. Оскільки криниця пошкоджена частково, для її відновлення необхідно 364,00 гривні. Крім цього, ОСОБА_2 заподіяв іншу шкоду майну ОСОБА_1 Вартість її на даний час вона встановити не може, тому, що відповідач коли викрадав металеві труби (8 шт. по 4 метри), які слугували опорою для перекриття стайні, частково зруйнував стіни при вийманні вказаних труб і яка вартість відновлення перекриття стайні та стін позивачці невідомі, адже на даний час не може оцінити ступінь завданих пошкоджень і тільки знає, що приміщення стайні стало аварійним. Про те, що літна кухня, стодола та стайня знаходяться в непридатному стані підтверджує акт обстеження матеріально-побутових умов та сімейних обставин від 09.06.2012 року. Також відповідач завдає шкоду її будинку. І знову ж таки, оцінити її не може, через те, що ОСОБА_2 не допускає її до будинку. Згідно ч. 1 ст. 1166 майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Оскільки матеріальна шкода заподіяна неправомірними діями відповідача, то така шкода має бути відшкодована ним. Про те, що відповідач дійсно проживає в її будинку та не допускає її до нього свідчать акти обстеження матеріально-побутових умов та сімейних обставин від 09.06.2012 року та від 23.12.2012 року. 11.12.2008 року вона зверталась до начальника Долинського РВ УМВС з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_2 За результатами розгляду її заяви було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.12.2008 р. та притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 1732 КУпАП. Однак відповідач не змінив своєї поведінки і надалі її ображав, принижував та погрожував розправою. В зв'язку з цим 15.05.2012 року вона зверталась із заявою до органів місцевого самоврядування про те, що ОСОБА_2 не допускає її до її будинку, не дає можливості ним користуватись, заподіює шкоду моєму майну та розкрадає майно, що належить її і просила вплинути на нього та посприяти у відновленні її порушених прав. Однак, ОСОБА_2, будучи запрошеним, на засідання виконавчого комітету не з'явився, в зв'язку з чим заяву було направлено до Долинського РВ УМВС. 25.05.2012 року особисто знову зверталась до начальника Долинського РВ УМВС із заявою про те, що ОСОБА_2 продовжує свою неправомірну поведінку та розкрадає майно, що належить її. Однак правоохоронні органи не виявили в діях відповідача ознак злочину, та винесли постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та вкотре порекомендували її звернутися до суду в порядку приватного судочинства. Враховуючи наведене та на підставі ст. 116 Житлового кодексу вважає, що відповідач, систематично заподіює шкоду її майну, а також систематично порушує правила соціалістичного співжиття робить неможливим для неї проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Відповідно до ст.116 ч.1 ЖК України виселенню підлягають особи, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 р. за № 2, при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 позову не визнав, звернувся до суду просить суд постановити рішення, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_1 11.08.2011 року державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі № 1004, спадкова справа № 287/2010 та визнати за ним право власності на ? будинковолодінні АДРЕСА_1, що належало померлій ОСОБА_4.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 звернулась з позовом до суду про виселення його, ОСОБА_2, з житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Після отримання копії позовної заяви, дізнався, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину від 11.08.2011 року виданого державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори. Дане свідоцтво про право на спадщину за законом є частково незаконним по слідуючих підставах. Він, ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Яворів, Долинського району. Його мати, ОСОБА_5, збудувала житловий будинок в АДРЕСА_2, де були прописані та проживали мама, ОСОБА_5, він, ОСОБА_2, та сестра ОСОБА_6. Мати, ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_6, про що свідчить свідоцтво про смерть. Після смерті матері вони з сестрою були неповнолітніми, за ними доглядали дідусь ОСОБА_7 і бабця ОСОБА_4, і вони перейшли проживати до будинку останніх в АДРЕСА_1 де його було приписано 12.02.2001 року. Після смерті діда в будинку залишились проживати бабця ОСОБА_4 та він, ОСОБА_2, які прийняли в спадщину частину будинковолодіння, що належали діду. Однак спадщину після смерті діда оформила бабця ОСОБА_4 і цілий будинок належав їй. Бабця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_8. Після смерті бабці він залишився проживати в будинку і прийняв спадщину після

її смерті. Однак з невідомих йому причин, державний нотаріус Долинської районної нотаріальної контори, свідоцтво про право на спадщину за законом видав після смерті бабці її дочці ОСОБА_1 на житловий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1. Спадкова справа № 287/2010, зареєстровано в реєстрі за № 1004. Згідно ст. 1268 ч. З ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Внуки і правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Його матері, ОСОБА_5, належала б половина спадкового майна після смерті бабці ОСОБА_4 Отже ? частина будинковолодіння після смерті бабці належить йому ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала, зіславшись на вищевикладені обставини, просила позов задоволити. Зустрічного позову не визнала.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позову ОСОБА_1 не визнав, зазначив, що будь-якої шкоди майну позивача він не заподіював, а тому і не має підстав для її відшкодування. Поданий ним позов про визнання права власності на спадкове будинковолодінні підтримав.

Третя особа - державний нотаріус Долинського районного нотарільного округу ОСОБА_8 суду пояснила, що вона видавала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке є предметом оскарження. Після смерті ОСОБА_4 до неї у встановлений законом строк звернулася ОСОБА_3 з заявою при прийняття спадщини. Інші спадкоємці відмовились від прийняття спадщини. В спадковій справі були відсутні відомості про те, що наявний ще один спадкоємець - ОСОБА_2, який проживав в спадковому будинковолодінні на час смерті спадкодавця та прийняв спадщину. В такому випадку вона не видавала б свідоцтво, оскільки це порушує його права як спадкоємця.

Суд, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 слід задоволити частково, виходячи з наступного.

Зокрема, позов ОСОБА_2 слід задоволити частково, з урахуванням наступних обставин.

Як вбачається з диспозиції ч.1 ст. 1266 Цивільного кодексу України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом РАЦС Долинського районного управління юстиції ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_4, після смерті останньої відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на будинковолодіння, право власності на яке бажає визнати позивач. Даних про те, що за життя спадкодавець вчинила заповіт на користь інших осіб в судовому засіданні не здобуто.

Відповідно до довідки № 02-24/261 від 16.04.2013 року, виданої виконавчим комітетом Яворівської сільської ради, в померлої ОСОБА_4 було четверо дітей: ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_5.

Згідно ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Вказані особи відповідно є спадкоємцями першої черги за законом на спадкове майно, яке відкрилося після смерті спадкодавця ОСОБА_4

Оскільки в померлої ОСОБА_4 було четверо дітей, ОСОБА_5 могла б успадкувати ? належного спадкодавцю майна.

Проте, ОСОБА_5 (мати позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого відділом РАЦС Долинського районного управління юстиції.

Факт родинних відносин відповідача-позивача ОСОБА_2 з померлою ОСОБА_5 підтверджує копія свідоцтва про його народження народження, видана виконкомом Солуківської сільської ради Долинського р/в ЗАГС Івано-Франківської області, серії НОМЕР_3 від 05.02.1983 року, згідно якої ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7, його матір'ю зазначена ОСОБА_5.

Як вбачається з довідки № 02-24/107 від 28.02.2012 року, виданої виконавчим комітетом Яворівської сільської ради, що згідно з записом в погосподарській книзі № 5-6 Солуківської сільської ради за 1991- 1995 роки під особовим рахунком за НОМЕР_5 були зареєстровані: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 - дідусь; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 - бабуся; а під № 877 в будинку (на квартирі) були зареєстровані: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4- мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5-сестра; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після смерті матері опікувався дітьми ОСОБА_7 (рішення виконкому №43 від 14.02.1992 року). Позбавлено батьківських прав батька дітей ОСОБА_13 (рішення Долинського районного суду від 30.01.1995 року). Згідно з записом в погосподарській книзі № 3 Яворівської сільської ради за 1996- 2000 роки під особовим рахунком за НОМЕР_4 в будинку були зареєстровані: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5-голова сім'ї (прибула з навчання м.Івано-Франківська 23.02.1998 р.); ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рік побудови житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2, згідно запису погосподарської книги - 1998 рік. Рішення сесії від 08.04.1997 року приват. 0, 25 га-для обслуговування ж/б і 0.04 га -для ведення ОПГ за ОСОБА_6. Згідно з записом в погосподарській книзі № 3 Яворівської сільської ради за 2001-2005 роки під особовим рахунком за № 235 в будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 були зареєстровані: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5,- сестра, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був перепрописаний 12.02.2001 року в житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, де був головою господарства його дідусь ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9

11.08.2011 року державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на будинковолодінні АДРЕСА_1 Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового дерев'яного будинку, житловою площею 30,5 кв. м., загальною площею 58,7 кв.м., л.А, з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня л. Б, погріб л. В, стайня л. Г, вбиральня л. Д, шопа л. Е, стодола л. Є, криниця 1, що знаходиться в АДРЕСА_1

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який повністю проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до вимог ст. 392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки відповідач-позивач ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживав та продовжує в даний час проживати у спадковому будинковолодінні, він вважається таким, що прийняв спадщину, яка належала б за законом його померлій матері ОСОБА_5, тобто ? частку зазначеного будинковолодіння, а тому позов в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім.'я ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадкове будинковолодінні, цей позов слід задоволити частково, в межіх ? частки будинковолодінні.

Згідно ст.. 316 ЦК України Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Визнаючи за позивачем право власності на чистину будинковолодінні по АДРЕСА_1, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення в повному об'ємі.

При цьому суд виходить з тих міркувань, що ОСОБА_2 як спадкоємець, який прийняв спадщину є власником спадкового майна, а тому не може бути визнаний таким, що втратив право на проживання в житловому приміщенні, частина якого належить йому на праві приватної власності.

Не підлягає також до задоволення і позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, оскільки в даному випадку неможливо встановити, чиє саме майно було пошкоджено, що відповідно виключає і право позивача на відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст.ст. 316, 392, 1261, 1266, 1268 Цивільного кодексу України, керуючись ст..ст. 208, 209, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Долинська районна державна нотаріальна контора про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину спадкового будинковолодіння задоволити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_1 11.08.2011 року державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі № 1004, спадкова справа № 287/2010.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, яке належало померлій ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з часу його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні підчас проголошення судового рішення можуть оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку на протязі десяти днів з часу отримання копії цього рішення.

Суддя:

"Повний тест рішення суду виготовлено 23.05.2013 року. Оригінал рішення знаходиться в метріалах справи"

Суддя