Справа № 212/11212/2012

1/127/272/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2013 м. Вінниці

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

при секретарі Трохимчук Л.С.,

за участю прокурора Ярошенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 згідно виконавчого листа № АЕ-87-2003 від 11.12.2003 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше 24 гривень, щомісячно, починаючи з 02.12.2003 року і до її повноліття. Однак ОСОБА_1, не бажаючи виконувати рішення суду щодо виплати встановлених аліментів на утримання малолітньої доньки, а також не бажаючи виконувати свої обов'язки, передбачені законом щодо утримання своєї малолітньої дитини, почав злісно ухилятися від сплати аліментів, що виражалося в відмові надавати кошти чи інші матеріальні блага на неодноразові прохання колишньої дружини ОСОБА_2, яка потребувала матеріальної допомоги та не мала коштів на нормальне існування, а також ОСОБА_1 усвідомлюючи, що він має сплачувати аліменти на утримання дитини, яка потребує матеріальної допомоги, свідомо не вживав ніяких заходів в пошуках роботи та в пошуках інших заробітків, щоб надати дитині матеріальні кошти для її повноцінного життя та всебічного розвитку. Так, в зв'язку з ухиленням від виплати аліментів ОСОБА_1 неодноразово попереджався державною виконавчою службою Ленінського району м. Вінниці про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, однак ОСОБА_1 продовжував злісно ухилятись від виплати коштів на утримання дитини, в результаті чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів в сумі 22087,82 гривень станом на 28.05.2012 року.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, суду повідомив, наступне. Коли він мав роботу, то сплачував аліменти, але він втратив роботу, у зв'язку з чим у нього не було засобів для існування та коштів на сплату аліментів. В 40 років йому важко знайти роботу, він не має коштів на нормальне існування, відповідно не сплачує аліменти на дитину. Він сам існує за рахунок тимчасових неофіційних заробітків. До дитини він не приходить, оскільки не бажає бачитися з колишньою дружиною.

Потерпіла ОСОБА_2 показання, які вона давала на досудовому слідстві підтримала, суду пояснила наступне. Вона вийшла заміж за ОСОБА_1 в 2001 році. Від шлюбу у 2003 році у них народилась дитина ОСОБА_3, але в 2004 році вони розлучились, і вона змінила прізвище на дівоче «ОСОБА_2». Донька залишилася проживати разом з нею. Її колишній чоловік перестав надавати допомогу на утримання доньки, у зв'язку з цим вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Судом позов було задоволено. Спочатку підсудний сплачував аліменти, але з 2008 року перестав. З того часу не зробив жодної виплати, і вона була вимушена утримувати доньку самостійно. Дитина навчається в школі, відмінниця, в наступному навчальному році вона планує її перевезти у вінницьку школу, тому що в неї робота в Вінниці, а проживає вона в даний час в селі. Все це потребує додаткових коштів, вона змушена всі фінансові проблеми вирішувати самостійно.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5, який повністю підтримав свої показання, які він давав на досудовому слідстві, та суду пояснив наступне. Він працював державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції. В його провадженні перебувала справа ОСОБА_1 Якщо в боржника виникає заборгованість, що сукупно перевищує суму платежів за шість місяців, він має звернутися з поданням про притягнення такого боржника до кримінальної відповідальності до правоохоронних органів. Станом на квітень 2012 р. в ОСОБА_1 утворилася заборгованість в сумі 22087,82 грн. Крім того із заявою про те, що ОСОБА_1 взагалі не сплачує аліменти звернулася стягувач ОСОБА_2 Він направив виклик простим поштовим листом ОСОБА_1, однак ОСОБА_1 не з'явився. В подальшому з періодичністю в три тижня він направляв виклики ОСОБА_1 також безрезультатно. Ним було зроблено вихід за місцем проживання ОСОБА_1, однак двері квартири ніхто не відчинив. Він також виносив постанову про привід, яка виконана не була. В подальшому він перейшов на іншу роботу і справу передав іншому виконавцю.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що він отримав провадження по справі ОСОБА_1 від державного виконавця ОСОБА_5 ОСОБА_1 жодного разу не з'являвся на його виклики, він його взагалі не бачив.

Крім показань підсудного, потерпілої, свідків винуватість ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати аліментів на дитину підтверджується також матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- Поданням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 (а.с. 4), згідно якого державний виконавець ОСОБА_5 звернувся до Ленінського РВ для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від аліментів на дитину, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 злісно ухиляється від сплати аліментів, в нього утворилася заборгованість в загальній сумі 22087,82 грн.;

- Постановою про відкриття виконавчого провадження 03.11.2008 р.(а.с. 6);

- Виконавчим листом, виданим 11.12.2003 р. Літинським районним судом Вінницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7);

- Попередженнями державних виконавців ОСОБА_1 про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.. 164 КК України за злісне ухилення від аліментів (а.с. 9-12);

- Розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2, складеного державним виконавцем ОСОБА_5 (а.с.14), згідно якого загальна сума заборгованості станом на 01.06.12 р. становить 22087,82 грн.;

- Постановою про стягнення аліментів Літинського районного суду Вінницької області від 02.12.2003 р., згідно якої суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини всіх заробітків, але не менше 24 грн. до досягнення повноліття (а.с.27);

- Копією свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.10.2004 р. (а.с.28);

- Копією свідоцтва про народження дитини (а.с.29), згідно якого батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 записаний ОСОБА_1;

- Копією трудової книжки ОСОБА_1, в якій міститься запис про те, що 13.08.2008 р. ОСОБА_1 звільнився з ТОВ «АВІС» за власним бажанням (а.с.52);

- Відповіддю Ленінського районного центру зайнятості відділу ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 16.06.2012 р. (а.с. 55), згідно якої ОСОБА_1 до центру зайнятості в пошуках роботи не звертався.

Аналізуючи всі зібрані докази в їх сукупності суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати аліментів на дитину була доведена на досудовому слідстві та знайшла повне підтвердження в судовому засіданні.

Так згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно Сімейного кодексу України батьки мають утримувати свою дитину, займатися її вихованням, забезпечувати їй повноцінне харчування та гідні умови проживання. Такий обов'язок законом покладається в рівній мірі на обох батьків. Основні права дитини регламентовані також Європейською конвенцією з прав дитини та Конституцією України. Не має значення з ким проживає дитина в разі розлучення батьків, однак утримувати та виховувати її має й батько і матір.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 тривалий час не сплачував аліменти на дитину, розмір яких визначив суд. Як вбачається із показань потерпілої ОСОБА_2 ОСОБА_1 абсолютно не цікавився дитиною, її розвитком та вихованням, не надавав ніяких коштів на її утримання, внаслідок чого утворилася заборгованість понад 20000 грн.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не може знайти роботу спростовуються довідкою з центру зайнятості, згідно якої він за допомогою в пошуку роботи в центр не звертався. ОСОБА_1 не займався пошуком роботи, а навпаки звільнився з роботи. Запис в його трудовій книжці від 23.08.08 р. свідчить про те, що він роботу на ТОВ «АВІС» залишив за власним бажанням. А показання ОСОБА_1 про те, що він сам живе за рахунок тимчасових неофіційних заробітків суд розцінює як небажання ОСОБА_1 мати офіційне джерело доходів, з якого державна виконавча служба мала б можливість в примусовому порядку стягувати аліменти на дитину.

Дії ОСОБА_1 досудовим слідством вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий (а.с. 42), на обліку у Вінницькій обласній психіатричній лікарні ім. акад. Ющенка та у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває (а.с. 45,47), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.43).

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 буде покарання у виді обмеження волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України та ст. 65 КК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: