УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "29" листопада 2006 р. Справа № 16/3148
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Гансецького В.П.
при секретарі Байдала І.Г.
за участю представників сторін
від позивача Гуменюк І.О., дов. №249/Г/10 від 06.04.06р.;
від відповідача Мельничук А.В., дов. №553 від 27.11.06р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м.Житомир)
до 25-го гарнізонного Будинку офіцерів (м.Житомир)
про стягнення 167,50 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на користь державного бюджету в особі ДПІ у м.Житомирі 167,50 грн. боргу по сплаті фінансових санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Представник позивача позов підтримала.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти заявленого позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.33,34).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в справі докази, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідач - 25-й гарнізонний Будинок офіцерів зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у м.Житомирі.
Відповідно до п.3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.91 року, відповідач зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно даних позивача, відповідач на день вирішення спору має борг перед бюджетом в сумі 167,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, застосованих до нього за неподання розрахунку по даному податку за 2003 рік, що підтверджується довідкою №322/17-0116/09891006 від 28.11.03р.(а.с.7,8), корінцем податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 12.12.03р.(а.с.6), розрахунком позивача (а.с.9), зведеним розрахунком (а.с.5), довідками позивача №820/19-0 від 23.08.06р., б/н від 07.11.06р.(а.с.4,46), підписаним позивачем актом звіряння розрахунків від 03.11.06р. (а.с.47).
Як зазначено позивачем, заявлена сума заборгованості є узгодженою.
Згідно з п.6.2. ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем були направлені відповідачу дві податкові вимоги - №1/2 від 10.01.06р. та №2/150 від 18.02.06р.(а.с.11,12), які відповідачем залишені без задоволення.
Згідно з пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 - ІІІ від 21.12.2000р., активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідач, заперечуючи проти позову посилається на Закон України "Про збройні сили України", відповідно до ст.14 якого, на думку відповідача, він звільняється від сплати будь-яких податків.
Відповідач також вважає, що при вирішенні даного спору слід застосувати пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, відповідно до якого, - у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Господарський суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” платниками цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об’єкт оподаткування.
Згідно ст.39 Закону України “Про власність” майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено ч.2 ст.14 Закону України “Про Збройні Сили України”, належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що оскільки платниками вищевказаного податку є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в т.ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття “власні транспортні засоби” наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про систему оподаткування”, якою визначено ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування, не можуть встановлюватися податкові правовідносини або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Цей Закон є спеціальним законом про оподаткування. В той же час, як випливає з преамбули, Закон України “Про Збройні сили України” не є законом про оподаткування.
Згідно ст. 14 Закону України “Про Збройні сили України” Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Оскільки Закон України “Про збройні сили” не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про систему оподаткування” пільга визначена у ст.14 Закону України “Про Збройні сили України” не може поширюватись на відповідача.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про Збройні сили України” Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк після набрання чинності цим Законом зобов’язано подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону.
Враховуючи, що Закон України “Про систему оподаткування” є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню в даному випадку, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 16.03.05р. у справі № 10/699, застосування позивачем до відповідача штрафу за неподання розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2003 рік визнано правомірним.
Відповідач доказів погашення податкового боргу не надав.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - 167,50 грн. боргу по сплаті фінансових санкцій з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Судові витрати з відповідача стягненню не підлягають відповідно до ч.4 ст.94 КАС України.
На підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 - ІІІ від 21.12.2000р., Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.91р., керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з 25-го гарнізонного Будинку офіцерів, м.Житомир, вул.Пушкінська,20, ідентифікаційний код 09891006:
- на користь державного бюджету України в особі державної податкової інспекції у м.Житомирі, 10014, м.Житомир, площа Перемоги,2, (р/р 3521009000857 в УДК в Житомирській області, МФО 811039) - 167,50 грн. боргу по сплаті фінансових санкцій з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гансецький В.П.
Дата виготовлення постановив повному обсязі 29.11.06р.
Віддрукувати: 3 прим.:
1 - у справу,
2,3 - сторонам.