ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.06 р. Справа № 26/251а
Постановлена у нарадчий кімнаті 02 листопада 2006 р. о 14 год. 50 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О. .
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/251а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-транс” (м. Донецьк)
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк)
про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2005 р. № 00831612340/0/33117/10/23-313 та № 33119/10/17-213, від 30.01.2006 р. № 0003612340/1/1227/10/23-313, від 22.03.2006 р. № 3968/10/23-313, від 20.03.2006 р. № 0003141740/2/3742/10/17-213, від 31.12.2005 р. № 0002242341/0 та податкового повідомлення від 30.01.2006 р. № 0003141740/1/1222/1-/17-213
Товариство з обмеженою відповідальністю „Маз-транс” (м. Донецьк) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк), далі за текстом “ДПІ”, скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2006 р. № 00831612340/0/33117/10/23-313, від 30.01.2006 р. № 0003612340/1/1227/10/23-313, від 22.03.2006 р. № 3968/10/23-313, від 20.03.2006 р. № 0003141740/2/3742/10/17-213, 13.12.2006 р. № 33119/10/17-213 та податкового повідомлення № 0003141740/1/1222/1-/17-213, якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб, а також застосовані фінансові санкції.
Заявою від 02.11.2006 р. позивач поточнив номера спірних рішень у зв’язку з тим, що помилки були припущені внаслідок нерозбірливості цифр у номерах рішень. Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2006 р. № 0003612340/0/33117/10/23-313 та № 33119/10/17-21310.2005 р., від 30.01.2006 р. № 0003612340/1/1227/10/23-313, від 22.03.2006 р. № 3968/10/23-313, від 20.03.2006 р. № 0003141740/2/3742/10/17-213 та податкове повідомлення від 30.01.2006 р. № 0003141740/1/1222/10/172В, якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб, а також застосовані фінансові санкції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним
ДПІ визначила позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток оскільки вважає, що позивач неправомірно, у порушення п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, включив до складу валових витрат витрати на відрядження засновників товариства.
Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат відносяться витрати на відрядження осіб, які є членами керівних органів платника податку. Посилання ДПІ на те, що учасники товариства не перебувають у трудових відносинах з платником податку безпідставно оскільки закон містить посилання на те, що до валових витрат відносяться не тільки витрати на відрядження осіб, які перебувають у трудових відносинах, але й витрати осіб які є членами керівних органів платника податку.
Стосовно нарахування податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян, ДПІ послалася на те що позивачем порушені вимоги ст..ст.11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”. Ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” визначає поняття доходів фізичної особи. Витрати на відрядження засновників товариства не можуть вважатися компенсацією за виконану роботу, тощо. Зазначені витрати не належать до жодної з наведених у ст.. 11 категорій. Відповідно до п. 9.10.1 ст. 9 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” об’єктом оподаткування є неповернута у встановлений строк сума добових, виданих платнику податку для відрядження, яка перевищує суму витрат платника податку, розраховану згідно з п.п 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.
Під час перевірки було встановлено порушення п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат суми добових сплачених засновникам, які не знаходяться у трудових відносинах з платником податку. Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат можуть бути віднесені витрати на відрядження тільки працівників платників податків. Кабінетом Міністрів України на виконання вимог цього пункту прийнято постанову від 23.04.1999 р. № 633, якою встановлені норми відшкодування витрат на відрядження тільки для працівників підприємств, установ та організацій. Ст.. 121 КЗОТ України гарантії компенсації витрат при службових відрядженнях також встановлені тільки для працівників підприємств. Відповідно до ст.. 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” об’єктом оподаткування громадян є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, одержаний з різних джерел. Перелік доходів, які є об’єктом оподаткування, встановлений ст.. 11 наведеного декрету не є вичерпним. Оскільки граничні норми встановлені тільки для працівників підприємства, то компенсаційні виплати у вигляді добових, які сплачувались засновникам підприємства, включаються до сукупного доходу з якого утримується прибутковий податок. Недодержання вимог нормативних актів, які регулюють порядок прийняття рішення, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття, тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не є підставою для визнання його недійсним.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Маз-транс” (м. Донецьк), є суб’єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видано виконкомом Донецької міської ради 24.01.2000 р. про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 266 120 0000 005392, код ЄДРПОУ 30711276, організаційно-правова форма – товариство з обмеженою відповідальністю.
ДПІ здійснила планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за наслідками якої складено Акт від 23.11.2005 р. № 627/23-3/30711276 „Про результати комплексної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-транс”, код за ЄДРПОУ 30711276, за період з 01.07.2003 р. по 31.03.2005 р.”.
За наслідками перевірки, ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0003612340/0/33117/10/23-313, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8500 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 4250 грн., у загальній сумі 12750 грн. Згідно пояснень представників ДПІ, наданих під час судового розгляду, дане рішення має саме такий номер.
Також 13.12.2005 р. ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 33119/10/17-213(№0003141740/0), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб у сумі 5294 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 10588 грн. у загальній сумі 15882 грн. У даному рішенні зазначено, що воно прийнято на підставі акту перевірки № /23-1/30711276 від 10.05 р. Доказів існування такого акту суду не надано.
За наслідками оскарження наведених повідомлень рішень в адміністративному порядку, на підставі рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька про результати розгляду скарги від 29.12.2005 р. № 3475/10/25-013, ДПІ направила позивачу 30.01.2006 р. податкове повідомлення-рішення № 0003612340/1/1227/10/23-313, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8500 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 4250 грн., у загальній сумі 12750 грн., а також податкове повідомлення № 1222/10/17-213 (0003141740/1), яким на підставі акту перевірки від 23.11.2005 р. № 627/23-3/30711276 позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб у сумі 5294 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 10588 грн., у загальній сумі 15882 грн.
Рішенням ДПА у Донецькій області про результати розгляду повторної скарги від 15.03.2006 р. № 3561/10/25-013, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 33119/10/17-213(№0003141740/0) скасовано у частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 401 грн. 68 коп. та фінансових санкцій у сумі 803 грн. 36 коп., а податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0003612340/0/33117/10/23-313 залишено без змін.
На підставі цього рішення, ДПІ направила позивачу 20.03.2006 р. № 3742/10/17-213 (000314740/2), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб у сумі 4892 грн. 32 коп. та застосовані фінансові санкції у сумі 9784 грн. 64 коп. у загальній сумі 14676 грн. 96 коп.; 22.03.2006 р. податкове повідомлення-рішення № 3968/10/23-313, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8500 грн. та фінансових санкцій у сумі 4250 грн. у загальній сумі 12750 грн.
Стосовно податку на прибуток.
Згідно акту перевірки підставою для нарахування податку на прибуток стало наступне.
На думку ДПІ, позивач припустив порушення п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме у 4 кварталі 2003 року та у 2004 році безпідставно включив до складу валових витрат суми добових виплачених засновникам підприємства Мартинчук В.В. та Задорожному В.В., які не перебувають у трудових відносинах з цим підприємством.
Також було встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У 2004 році підприємством було видано під звіт робітнику підприємства Садовничик О.І. кошти у сумі 520 грн., підтверджуючи документи про використання коштів на момент перевірки у повному обсязі не надані: при закупівлі товарів є рахунок-фактура, але не має товарних або фіскальних чеків.
ДПІ не надано до матеріалів справи розрахунку нарахованого податкового зобов’язання із зазначенням сум податку нарахованого по кожному порушенню, але під час судового розгляду представники ДПІ пояснили, що по другому порушенню нараховано 159 грн.
П. 5.4. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлені особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.
Зокрема п.п. 5.4.8. встановлено, що до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
З наведеної норми вбачається, що до валових витрат можуть бути віднесені витрати на відрядження як осіб, які перебувають у трудових відносинах так й осіб, які є членами керівних органів.
Як було встановлено, організаційно-правовою формою позивача є товариство з обмеженою відповідальністю.
Згідно змін до статуту, прийнятих загальними зборами товариства 02.11.2000 р., зареєстровані рішенням виконкому Київської районної ради м. Донецька від 13.11.2000 р. № 720, учасниками товариства у 2003 та 2004 роках були Задорожний Д.В. та Мартинчук В.В.
Відповідно до статуту товариства, затвердженого загальними зборами 04.01.2000 р.(протокол №1), зареєстровано рішенням виконкому Київської районної ради м. Донецька від 24.01.2000 р. № 48, вищим органом управління товариством є збори учасників товариства, які складаються з учасників товариства. Розділом 6 статуту визначена компетенція зборів учасників товариства.
Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Відповідно до ст.. 58 даного закону вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено поняття керівних органів підприємства.
Огляд чинного законодавства свідчить про те, що у інших податкових законах поняття керівних органів підприємства також не наведено.
В Законі України «Про господарські товариства» вживається поняття органів управління товариством, які у товариствах з обмеженою відповідальність складаються з вищого органу товариства – зборів учасників товариства, виконавчих органів – директор (дирекція, тощо) та контрольні – ревізійна комісія.
У діючих у з 01.01.2004 року Господарському та Цивільному кодексах України також вживається лише термін органи управління товариством (підприємством). Поняття керівних органів також не наведено.
П.п. 4.4.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
До матеріалів справи позивачем додані документи, зокрема накази та посвідчення на відрядження, звіти про використання коштів, документи щодо придбання машин, укладені договори, тощо, які підтверджують, що відрядження учасників товариства Задорожного Д.В. та Мартинчука В.В. пов’язані з господарською діяльністю позивача. Представники ДПІ під час судового розгляду цей факт не спростовували.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно віднесені до валових витрат витрати на відрядження учасників товариства Задорожного Д.В. та Мартинчука В.В.
Під час судового розгляду представники позивача визнали факт порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо віднесення до валових витрат не підтверджених належними документами (кошти у сумі 520 грн. видані під звіт робітнику підприємства Садовничик О.І.), погодився з висновками податкового органу, а також не надав документів, які спростовують ці висновки.
За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 0003612340/0/33117/10/23-313, від 30.01.2006 р. № 0003612340/1/1227/10/23-313, від 22.03.2006 р. № 3968/10/23-313, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8500 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 4250 грн., у загальній сумі 12750 грн., підлягають скасуванню у частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8441 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 4170 грн. 50 коп., відповідно позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
Позовні вимоги у частині скасування зазначених повідомлень-рішень у частині визначення податкового зобов’язання у сумі 159 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 79 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають.
Стосовно прибуткового податку з громадян та податку на доходи фізичних осіб.
В акті перевірки відображено наступне.
У 2004 році підприємством видано під звіт робітнику підприємства Садовничик О.І. кошти у сумі 520 грн., підтверджуючи документи про використання коштів на момент перевірки у повному обсязі не надані: при закупівлі товарів є рахунок-фактура, але не має товарних або фіскальних чеків, податок з доходів фізичних осіб не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету чим було порушено п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Сума податку по цьому порушенню складає 77 грн. 70 коп.
П.п. 9.10.3. п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на який послалася ДПІ в акті перевірки, встановлено наступне. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.
П.п. 9.10.2. передбачено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.
Як вбачається з наведеного в акті, позивач не припускав порушень зазначених пунктів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
У спірних повідомленнях-рішеннях, при визначенні податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб ДПІ послалася на п.п. 9.10.1 «а» п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
П. 9.10. встановлений порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк . Зокрема п.п. 9.10.1. визначено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:
а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Як вбачається з наведеного в акті, позивач також не припускав порушень п.п. 9.10.1 «а» п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 передбачено наступне.
За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.(п. 1.3.)
Працівники податкового органу у разі виявлення розбіжностей зобов’язані чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень (п.п. 2.3.2.)
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). (п.п. 2.3.4.)
Таким чином, ДПІ нечітко викладено зміст порушення та не наведена норма, яка порушена позивачем.
За таких обставин в частині визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 77 грн. 70 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 155 грн. 40 коп. спірні рішення не можуть вважатися законним.
В акті перевірки також відображено, що підприємством у 2003 році було видано під звіт готівку на відрядження засновникам підприємства Мартинчук В.В. та Задорожному В.В., які не перебувають у трудових відносинах з цим підприємством, у сумі 10630 грн. прибутковий податок не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету чим було порушено ст..ст. 11,12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». У 2004 році цім особам було видано під звіт 20682 грн. та також не утримано податок на доходи фізичних осіб чим порушено п.п. 9.10.1 «а» п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Як встановлено судом, кошти видані учасникам товариства Мартинчуку В.В. та Задорожному Д.В. під звіт на відрядження були витрачені цими особами на відрядження, пов’язані з господарською діяльність позивача, відповідно не можуть вважатися оподатковуваним доходом цих осіб, відповідно податок з таких сум не утримується.
Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 33119/10/17-213(№0003141740/0), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб сумі 5294 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 10588 грн. у загальній сумі 15882 грн. підлягає скасуванню у частині визначення податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб у сумі 4892 грн. 32 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 9784 грн. 64 коп. у загальній сумі 14676 грн. 96 коп., а податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 р. № 3742/10/17-213 (000314740/2), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб у сумі 4892 грн. 32 коп. та застосовані фінансові санкції у сумі 9784 грн. 64 коп. у загальній сумі 14676 грн. 96 коп. підлягає скасуванню у повному обсязі. Позовні вимоги у наведеній частині підлягають задоволенню.
Як зазначалось, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 р. № 33119/10/17-213(№0003141740/0) було скасовано рішенням ДПА у Донецькій області у частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 401 грн. 68 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 803 грн. 36 коп.
З огляду на зазначене позовні вимоги про скасування даного податкового повідомлення-рішення у наведеній частині не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення № 1222/10/17-213 (0003141740/1).
Відповідно до п.п. 6.4.1. п. 6.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Як встановлено, попереднє рішення стосовно податку на доходи фізичних осіб було частково скасовано, за наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПА у Донецькій області, за наслідками цього позивачу було направлено нове податкове повідомлення-рішення із зазначенням нової суми податкового зобов’язання та фінансових санкцій. Таким чином, зазначене податкове повідомлення вважається відкликаним.
Згідно зі ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються з судового збору, а також витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 20 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 07.08.2006 р. № 3148.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 84 коп. присуджуються позивачу, а витрати у сумі 16 грн. 56 коп. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.
Враховуючи викладене та, керуючись Цивільними та Господарським кодексами України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про господарськи товариства», Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205,
ст. ст. 2, 7–12, 69-72, 86, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк):
від 13.12.2005 р. № 0003612340/0/33117/10/23-313,
від 30.01.2006 р. № 0003612340/1/1227/10/23-313,
від 22.03.2006 р. № 3968/10/23-313, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8500 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 4250 грн., у загальній сумі 12750 грн., у частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8441 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 4170 грн. 50 коп.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк):
від 13.12.2005 р. № 33119/10/17-213(№0003141740/0), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб сумі 5294 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 10588 грн. у загальній сумі 15882 грн. у частині визначення податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб у сумі 4892 грн. 32 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 9784 грн. 64 коп. у загальній сумі 14676 грн. 96 коп.;
податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 р. № 3742/10/17-213 (000314740/2), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян, податку з доходів фізичних осіб у сумі 4892 грн. 32 коп. та застосовані фінансові санкції у сумі 9784 грн. 64 коп. у загальній сумі 14676 грн. 96 коп.
У задоволенні позову у частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (м. Донецьк):
від 13.12.2005 р. № 0003612340/0/33117/10/23-313, від 30.01.2006 р. № 0003612340/1/1227/10/23-313, від 22.03.2006 р. № 3968/10/23-313 у частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 159 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 79 грн. 50 коп.;
від 13.12.2005 р. № 33119/10/17-213(№0003141740/0) у частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 401 грн. 68 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 803 грн. 36 коп.
та податкового повідомлення № 1222/10/17-213 (0003141740/1) відмовити.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маз-транс” (м. Донецьк) витрати по сплаті судового збору у сумі 16 грн. 56 коп.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 07 листопада 2006 р.
Суддя Наумова К Г.