АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «21 »травня 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Дембіцька О. О.
суддів Черновського О.К., Марчака В.Я.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 березня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_5, росіянин, громадянин України, із вищою освітою, розлучений, приватний підприємець,в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
- визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.1, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України і йому призначене покарання:за ст. 115 ч.1 КК України у виді 11 років позбавлення волі, за ст. 342 ч.2 КК України у виді 1-го року позбавлення волі,за ст. 345 ч.2 КК України у виді 2-х років позбавлення волі
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене ОСОБА_2 покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Запобіжний захід залишений у виді взяття під варту. Строк відбування покарання обчислено з дня затримання- 27 січня 2012 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати за проведення експертиз: дактилоскопічної- 450 грн. 24 коп.,трасологічної-421 грн. 92 коп.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 22 год. у приміщенні квартири АДРЕСА_4, де мешкав із ОСОБА_3, у ході суперечки наніс останній численні удари по голові, шиї та кінцівках,заподіявши тілесні
Справа №11/794/228/13 Головуючий у І інстанції: Вольська-Тонієвич О.В.
Категорія:ст.ст. 115 ч.1, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України Доповідач: Дембіцька О.О.
ушкодження,які не знаходяться у причинному зв»язку із фактом настанням смерті потерпілої. Під час нанесення ОСОБА_2 побоїв ОСОБА_3 у нього виник умисел, направлений на протиправне позбавлення життя останньої. Реалізуючи свій злочинний намір, бажаючи спричинення смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2, діючи умисно, з мотивів, викликаних особистими стосунками з потерпілою,ножем наніс їй з метою заподіяння смерті один удар у передню поверхню грудної клітки у верхній її третині, у яремній ямці, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження ,небезпечні для життя у момент заподіяння, від яких вона померла.
Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року від масивної внутрішньої кровотечі, яка розвинулась як наслідок колото-різаного, проникаючого поранення грудної клітки з ушкодженням правої безіменної вени.
З метою впевненості у досягненні умислу на позбавлення життя потерпілої,ОСОБА_2 вже після моменту настання смерті ОСОБА_3, не менше двохкратною травмуючою дією від стискаючої дії рук (руки) на шию, спричинив останній тілесні ушкодження,які є посмертними.
Крім того, ОСОБА_2 26.01.2012 року приблизно о 22-30 у АДРЕСА_4. після скоєння умисного вбивства ОСОБА_3 вчинив опір працівникам Першотравневого РВ УМВС України у Чернівецькій області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та міліціонеру СПГЗ ВДСО при УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_7,які виконували свої службові обов»язки та прибули за повідомленням про вчинене вбивство.У ході опору ОСОБА_2 розмахував ножем у сторону працівників міліції,а також умисно наніс ОСОБА_7 удар правою рукою в обличчя, чим спричинив легкі тілесні ушкодження.
На вказаний вирок надійшли апеляції від засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 в його інтересах.
У поданій апеляції захисник просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.Посилається на те,що висновки суду,викладені у вироку,не відповідають фактичним обставинам справи,а вирок ґрунтується на припущеннях.Вважає,що суд у вироку не навів доказів,які б із достовірністю підтверджували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3Також апелянт посилається на однобічність і неповноту судового слідства,оскільки не проведена медико-криміналістична експертиза речових доказів,яка районним судом призначалась. Крім того, апелянт вважає,що не доведена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину,передбаченого ст.345 КК України,оскільки показання працівників міліції(потерпілого та свідків) в цій частині є непослідовними та суперечливими.
Засуджений ОСОБА_2.у апеляції на вирок суду першої інстанції посилається на те,не вчиняв убивства ОСОБА_3,а викладені у вироку докази не доводять його винуватості у вчиненні даного злочину.Також вважає необгрунтованим вирок в частині засудження за ст.345 КК України,оскільки тілесних ушкоджень працівнику міліції ОСОБА_7 не заподіював.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали подані ними апеляції, думку прокурора та потерпілої про відсутність підстав для скасування чи зміни вироку,перевіривши матеріали справи та розглянувши наведені в апеляціях доводи,надавши сторонам право на виступ у судових дебатах та засудженому-на останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів,за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
При цьому судова колегія виходить із наступного.
Не визнаючи вину скоєнні злочину,передбаченого ст..ст.115 ч.1 КК України,ОСОБА_2 показав,що 26.01.2012 року приблизно після 21 годині,знаходячись у кімнаті квартири,де мешкав разом із ОСОБА_3,почув із сусідньої кімнати шум. Побачив,що потерпіла лежала на підлозі між кімнатами і стогнала..Він переніс ОСОБА_3 на ліжко,робив штучне дихання.Зрозумівши,що ОСОБА_3 померла,зателефонував її доньці та попросив викликати швидку і працівників міліції.Тілесних ушкоджень,в тому числі удару ножем, потерпілій не завдавав.Наявність на тілі потерпілої значної кількості тілесних ушкоджень пояснює тим,що такі могли утворитись при її падінні.Підстав бажати смерті ОСОБА_3 не мав. Стверджує,що в період приблизно з 20 до 22 години нікого із сторонніх осіб у квартирі не було.
Стосовно обвинувачення за ст.342 ч.2,345 ч.2 КК України ОСОБА_2 показав,що після приїзду працівників міліції чинив їм опір,оскільки не хотів,щоб його затримали.Ніж при цьому взяв у руку,однак відразу кинув.Ударів працівнику міліції не наносив,тому вину за ст.345 ч.2 КК України не визнає.Із обвинуваченням у вчиненні опору працівникам міліції згідний (Т.3, а.с.301-302).
Не дивлячись на часткове визнання засудженим вини у вчиненому,його винуватість підтверджується сукупністю зібраних у справі,перевірених у судовому засіданні та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.
Так,потерпіла ОСОБА_8- мати ОСОБА_3-показала,що ОСОБА_2мешкав з її донькою у квартирі останньої та протягом спільного життя постійно бив її,внаслідок чого були тілесні ушкодження.Неодноразово засуджений застосовував силу і до неї-ОСОБА_8.,штовхав,хапав за одяг,погрожував викинути з балкону.26 січня 2012 року увечері її онука ОСОБА_9відвідувала матір. Близько 22 години до ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив,що ОСОБА_3 померла і необхідно викликати працівників міліції та лікарів.У квартиру доньки їх не пустили.(т.3 а.с.275)
Допитана судом свідок ОСОБА_9-донька потерпілої ОСОБА_3-показала,що 26.01.2012 року увечері відвідувала матір,із якою спільно проживав ОСОБА_2На тілі матері бачила лише синці тижневої давності.Пішла додому близько 20 години.Приблизно о 22 годині зателефонував ОСОБА_2 та повідомив,що мати померла.Засуджений постійно бив її(свідка) матір,наслідком чого були переломи,пошкодження голови,однак остання боялась ОСОБА_2,тому не викликала працівників міліції.(т.3 а.с.276)
Свідок ОСОБА_10 у районному суді показала,що знала померлу протягом значного періоду часу,неодноразово бачила її із тілесними ушкодженнями.ОСОБА_8 розповідала,що доньку б"є співмешканець-ОСОБА_2Улітку 2011 року ОСОБА_8 повідомила,що має намір виїхати із ОСОБА_3 у Росію,оскільки засуджений постійно б"є останню,погрожує ножем,є некерованим.26 січня 2012 року приблизно о 23 год. по телефону ОСОБА_8 повідомила,що ОСОБА_2 убив її доньку.(т.3 а.с.277-278).
У ході допиту у суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 підтвердила,що також неодноразово протягом тривалого періоду часу бачила синці на тілі ОСОБА_3 Донька та мати останньої розповідали,що потерпілу постійно б"є співмешканець ОСОБА_2.(т.3 а.с.278)
Свідок ОСОБА_13показав у районному суді,що 26.01.2012 року біля 15 години знаходився у квартирі,де мешкали ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та вжив із останнім 100г горілки. Приблизно о 22 годині цього ж дня йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив,що ОСОБА_3 померла.За показами свідка,ОСОБА_2 у стані сп"яніння стає агресивним та некерованим.Перед Новим 2012 роком останній розповідав йому,що не задоволений відносинами із ОСОБА_3 і може її вбити,якщо не заспокоїться(т.3 а.с.279-280)
Із оголошених районним судом показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено,що між останніми часто виникали сварки,особливо,коли засуджений був у стані сп"яніння. (Т.2, а.с.68-69, 70-71,т.3 а.с.292).
Зазначені вище показання потерпілої і свідків є послідовними,узгоджуються між собою,а також із дослідженими районним судом показами на досудовому слідстві ОСОБА_2 при допитах як підозрюваного та обвинуваченого (т.3 а.с.38-40,51-53).Із таких встановлено,що останній протягом спільного проживання із ОСОБА_3 у ході конфліктів міг ударити потерпілу.Під час вказаних допитів ОСОБА_2 не заперечував категорично факту нанесення удару ножем потерпілій,вказавши,що цього не пам"ятає.
Як вбачається із висновків судово-медичної експертизи № 122 від 12.03.2012 року,додаткової судово-медичної експертизи №122 від 19.03.2012 та комісійної судово-медичної експертизи №162 від 09.11.2012 року,що були предметом дослідження суду першої інстанції, смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року від масивної внутрішньої кровотечі, яка розвинулась як наслідок колото-різаного, проникаючого поранення грудної клітки з ушкодженням правої безіменної вени(що класифіковане експертами як тяжке тілесне ушкодження,небезпечне для життя)
Глибина ранового каналу(який скерований зверху вниз)- не менш як 4 см від поверхні шкіри.Можливість самостійного нанесення даного тілесного ушкодження самою ОСОБА_3 комісія експертів вважає сумнівним. (Т.2 а.с.80-85, 89-94, т.3 а.с 202-217).
Такі висновки підтвердили допитані районним судом експерти ОСОБА_16,ОСОБА_17,ОСОБА_18.(т.3 а.с.296-297,298-300).
Зі змісту протоколу огляду місця події від 26-27.01.2012 року,дослідженого районним судом,встановлено,що при огляді кімнати АДРЕСА_4,де знаходилось тіло ОСОБА_3.виявлено та вилучено 4 ножі(т.2 а.с.12-26)
Висновком експерта за наслідками експертизи речових доказів №58-МК від 27.03.2012 року встановлено,що виявлене у ОСОБА_3 колено-різане ушкодження (наслідком якого є смерть потерпілої)могло виникнути в результаті дії наданих на дослідження(вилучених при огляді місця події) ножів за №2 та №3,враховуючи їх конструктивні особливості та метричні параметри. При дослідженні ножа №2 отримане випромінювання,схоже на люмінесценцію крові.(Т.2 а.с.122-127).
Як вбачається із висновку комплексної судово-імунологічної,судово-дактилоскопічної та експертизи холодної зброї №69-1,0131-К,0132-К від 21.02.2012 року,на ножі за №2 виявлено кров людини(т.2 а.с.110-117
За таких обставин районний суд обгрунтовано вказав у вироку,що знаряддям злочину є саме ніж під №2.
Із висновку експерта №50 від 23.03.2012 року,яким проводилась цитологічна експертиза зрізів нігтьових пластин ОСОБА_2,встановлено,що у піднігтьовому вмісті лівої руки присутні епітеліальні клітини травматичного походження,не виключено за рахунок попадання частини клітин від ОСОБА_3,враховуючи їх групові властивості.(т.2 а.с.144-145)
Зазначение узгоджується із висновками досліджених судом першої інстанції судово-медичних експертиз,згідно яких на тілі потерпілої виявлені(крім тяжких тілесних) і інші тілесні ушкодження,які виникли незадовго до моменту смерті внаслідок не менш як 37-кратної травмуючої дії твердих тупих предметів,не виключено від ударів кулаками,а також тілесні ушкодження,які заподіяні посмертно внаслідок стискання шиї руками. Отримати такі тілесні ушкодження,як вказали експерти,внаслідок падіння неможливо.
Посилання апелянта на те,що удар ножем був нанесений потерпілій не ним,оскільки на його одязі відсутні сліди крові потерпілої, колегія відкидає,оскільки з висновку комісійної судово-медичної експертизи встановлено,що характер та анатомічна локалізація тяжкого тілесного ушкодження,яке призвело до смерті,не виключає можливості відсутності значної зовнішньої кровотечі.
Судова колегія вважає,що непроведення медико-криміналістичної експертизи речових доказів за постановою суду не свідчить про неповноту судового слідства,як твердить у апеляції захисник,оскільки наявний у справі висновок експертизи речових доказів №58-МК від 27.03.2012 року(Т.2 а.с.122-127),покладений судом у основу вироку, у повній мірі дає відповіді на поставлені перед експертом питання,які мають значення для правильного вирішення даної справи.
Допитана судом першої інстанції експерт ОСОБА_19.підтвердила висновки проведеної нею під час досудового слідства експертизи речових доказів(т.3 а.с.297) .
Посилання апелянта на недопустимість цього доказу,оскільки експерт у висновку посилалась на акт судово-медичного дослідження №122 від 30.01.2012 року,якого не існує,колегія вважає неспроможним. Співставлення змісту наявного у справі акту №122 від 27.01.2012 року(т.2 а.с.38-41) та його виклад експертом ОСОБА_19 у висновку №58-МК від 27.03.2012 року(т.2 а.с.122-127) в частині,що була необхідна експерту для проведення дослідження,дозволяє зробити висновок про їх дослівне співпадіння.Отже,в частині зазначення дати складання акту №122 експертом допущена технічна помилка.
За таких обставин судова колегія вважає,що суд першої інстанції,проаналізувавши досліджені докази,прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3При цьому суд врахував,що знаряддям злочину є ніж,яким засуджений наніс потерпілій удар у життєво важливий орган-грудну клітину у верхній третині у ділянці шиї,що свідчить про умисел на позбавлення життя.Наявність на тілі ОСОБА_3 посмертних тілесних ушкоджень,які утворились внаслідок стискання шиї руками,свідчить про бажання засудженого переконатись у доведеності свого злочинного наміру до кінця,про що вірно зазначено у вироку.Також судом враховано стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом тривалого періоду,що передував 26.01.2012 року,які характеризувались застосуванням засудженим щодо потерпілої насильства та погрозами вбивством .
Враховуючи викладене вище,невизнання ОСОБА_2 винуватості у вбивстві ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно оцінив як обрану лінію захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Стосовно апеляційних вимог в частині доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину за ст.345 ч.2 КК України судова колегія виходить із наступного.
Потерпілий ОСОБА_7- міліціонер СПГЗ ВДСО УМВС України у Чернівецькій області -у районному суді показав,що 26.01.2012 року разом із працівниками Першотравневого РВ УМВС України у Чернівецькій області ОСОБА_4,ОСОБА_6,ОСОБА_5-знаходились у АДРЕСА_4. за повідомленням про вбивство жінки-ОСОБА_9 ОСОБА_2 на пропозицію проїхати у РВ для з"ясування обставин справи вчинив опір,розмахував ножем,рухаючись у сторону працівників міліції.Він(потерпілий) вибив ногою ніж.Під час опору ОСОБА_2 наніс йому удар рукою у обличчя,заподіявши легкі тілесні ушкодження.(т.3 а.с.289-291)
Аналогічні показання дали допитані районним судом свідки-працівники міліції ОСОБА_4,ОСОБА_6,ОСОБА_5.(т.3 а.с.280-282)
Показання потерпілого і свідків є послідовними протягом досудового слідства та у судовому засіданні.
Той факт,що зазначені вище працівники міліції-потерпілий та свідки- ІНФОРМАЦІЯ_2 року перебували у АДРЕСА_4 у зв"язку із виконанням службових обов"язків, підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами,викладеними у вироку та апелянтами не оспорюється.
Із висновку судово-медичного експерта №393 від 06.03.2012 року встановлено,що ОСОБА_7 внаслідок нанесеного ОСОБА_2 удару заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді садна у підочній ділянці справа(а.с.80 т.1)
Посилання апелянтів на неправомірність дій працівників міліції ОСОБА_7,ОСОБА_5,ОСОБА_4,ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_2 26.01.2012 року у АДРЕСА_4 та заподіяння ними останньому тілесних ушкоджень спростовується протоколом огляду на наявність тілесних ушкоджень від 27.01.2012 року(т.3 а.с.32) та висновком судово-медичного експерта №235 від 07.02.2012 року(т.2 а.с.102),із яких вбачається,що тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не виявлено.Ознак злочину у діях працівників міліції не встановлено(постанова від 05.03.2012 на а.с.175-176 т.1).
За таких обставин районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину,передбаченого ст.345 ч.2 КК України.Невизнання ним вини в цій частині суд вірно оцінив як обрану лінію захисту.
Вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ст.342 ч.2 КК України апелянтами не оспорювався,оскільки останній визнав вину у його вчиненні.
За обставин,викладених вище, судова колегія не знаходить підстав для задоволення поданих засудженим та його захисником апеляцій.
При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України,врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів,один із яких є особливо тяжким ,а інші-середньої тяжкості.,дані про особу ОСОБА_2,який в силу ст.89 КК України раніше не судимий,обставини,що пом"якшують покарання,якими суд визнав стан здоров"я,вік та позитивну характеристику ОСОБА_2 по місцю проживання.
Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів,тому підстав для зміни вироку в цій частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України(1960 року),колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 04 березня 2013 року відносно ОСОБА_2- без змін.
Головуючий: О.О.Дембіцька
Судді: О.К.Черновський
В.Я.Марчак