11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 травня 2013 року Справа № 812/3977/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Тихонова І.В.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
за участю представників
позивача: Герасименка О.В. (дов. № 6070/09 від 07.05.2013),
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
25 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції, у якому позивачем заявлено такі вимоги:
- визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції - незаконною;
- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції виконати вимогу про сплату боргу від 05.04.2012 № 190.1 про стягнення недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на користь управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 11.04.2013 головним спеціалістом відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області, згідно ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 33508590 та станом його примусового виконання.
Під час ознайомлення встановлено таке.
На виконання вимоги УПФУ від 05.04.2012 № Ф 190.1 про стягнення з ОСОБА_2, на користь УПФУ в Старобільському районі Луганської області недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4010,30 грн., 21.07.2012 відкрито виконавче провадження.
Державний виконавець своєю бездіяльністю порушив строки проведення виконавчих дій з виконання вимоги про сплату боргу, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
У порушення норм ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не вжив заходів примусового виконання рішення неупереджено, своєчасно та повно. У виконавчому провадженні наявні лише: постанова про відкриття виконавчого провадження; заява про примусове виконання вимоги УПФУ в Старобільському районі; запит до ДПА від 27.12.2012 за, у відповіді на який зазначено що у боржник не перебуває на обліку в органах ДПС; запит до МРЕВ від 26.12.2013, відповідь на який отримано 18.01.2013 (транспортні засоби за боржником не зареєстровані); запит до відділу земельних ресурсів від 26.12.2012, у відповіді від 28.01.2013 року на який зазначено що земельних ділянок на імя боржника не зареєстровано; виклик до ВДВС від 17.10.2012, за яким боржник прибув до ВДВС та написав зобов'язання щодо явки до УПФУ та складання графіку погашення заборгованності; постанова про накладення арешту на мойно боржника № 33508590 від 06.12.2012 року (накладено арешт на рухоме і нерухоме майно боржника); запити до ГУПФУ від 06.12.2012 щодо перебування боржника на обліку в регіональній базі даних, запит до районного управління ПФУ було передано 10.01.2013, відповідь на який надано відповідь 24.01.2013 (на обліку як отримувач будь-якої допомоги боржник не знаходиться).
З посиланням на положення ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» позивач зазначає, що державний виконавець не в повній мірі та не в повному обсязі скористався наданими йому правами та покладеними на нього обов'язками.
На підставі вищевикладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29 квітня 2013 року відкрито провадження у справі за вказаним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Одночасно з відкриттям провадження у справі ухвалою суду від 29 квітня 2013 року зобов'язано відповідача надати у судове засідання, у разі заперечення проти позову, заперечення на адміністративний позов, а також всі матеріали, що були взяті ним до уваги при допущенні бездіяльності, з приводу якої подано позов, а також виконавче провадження № 33508590 для огляду у судовому засіданні та його копію для приєднання до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, представник позивача повідомив суду, що бездіяльність відповідача виразилась у такому: запит до БТІ з метою отримання інформації щодо наявності у боржника нерухомого майна відповідачем не направлявся; державним виконавцем не вжито заходів щодо повторного направлення запиту; державним виконавцем не вжито заходів щодо примусового входження в житло боржника; постанову про привід боржника до ВДВС через органи внутрішніх справ не винесено; звернень до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням не відбувалось.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення. Обов'язок щодо надання до суду письмових заперечень проти позову та матеріалів виконавчого провадження на час слухання справи представником відповідача не виконаний.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення.
З огляду на положення ст.ст.122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із ст.17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження відповідно до ч.3 ст.11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото - і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Відповідно до ст.27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень згідно із ст.32 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у ВДВС Старобільського РУЮ знаходиться виконавче провадження № 33508590 з примусового виконання вимоги № Ф 190.1 виданої 05.04.2012 УПФУ в Старобільському районі Луганської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в Старобільському районі Луганської області недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4010,30 грн.
З протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження № 33508590 (а.с.7 вбачається, що матеріалах виконавчого провадження наявні:
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2012 (а.с.6);
- заява про примусове виконання вимоги УПФУ в Старобільському районі (а.с.5);
- запит до ДПА від 27.12.2012 за, у відповіді на який зазначено що у боржник не перебуває на обліку в органах ДПС;
- запит до МРЕВ від 26.12.2013, відповідь на який отримано 18.01.2013 (транспортні засоби за боржником не зареєстровані);
- запит до відділу земельних ресурсів від 26.12.2012, у відповіді від 28.01.2013 року на який зазначено що земельних ділянок на імя боржника не зареєстровано;
, що боржник не має затверджених об'єктів нерухомості на території сільської ради;
- постанова про накладення арешту на майно боржника від 06.12.2012;
- виклик до ВДВС від 17.10.2012, за яким боржник прибув до ВДВС та написав про зобов'язання щодо явки до УПФУ та складання графіку погашення заборгованності;
- запити до ГУПФУ від 06.12.2012 щодо перебування боржника на обліку в регіональній базі даних, запит до районного управління ПФУ було передано 10.01.2013, відповідь на який надано відповідь 24.01.2013 (на обліку як отримувач будь-якої допомоги боржник не знаходиться).
Всі ці дії ВДВС Старобільського РУЮ жодним чином не призвели до виконання вимоги УПФУ в Старобільському районі та погашення боржником боргу.
Системним аналізом положень ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та дослідженням матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем не у повній мірі скористався наданими йому правами для виконання виконавчого провадження.
Так, наприклад, державний виконавець не скористався правом: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.6 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»); в разі неявки боржника без поважних причин винесення постанови про його привід через органи внутрішніх справ (п.11 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»); накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника у випадках, передбачених законом (п.13 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»); тощо.
Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем не вжито усіх необхідних заходів примусового виконання вимоги УПФУ в Старобільському районі, що призвело до невиконання цього виконавчого документа у встановлений Законом України «Про виконавче провадження строк».
Суд вважає за необхідне визначити термін «бездіяльність».
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність при примусовому виконанні вимоги УПФУ в Старобільському районі Луганської області про сплату боргу № 190.1 від 05.04.2012.
Отже позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати вимогу про сплату боргу від 05.04.2012 № 190.1, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже вище зазначено, у відповідності із ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що на державного виконавця (відповідача) в силу Закону і так покладено обов'язок вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання вимоги УПФУ, а відтак, додаткового зобов'язання судовим рішенням не потребує.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що права державного виконавця, передбачені ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», є дискреційними, а суд не повноважний вмішуватись у порядок проведення виконавчого провадження і не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 16 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 травня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції щодо невиконання виконавчого провадження № 33508590 з примусового виконання вимоги № 190.1 виданої 05.04.2012 управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 20 травня 2013 року.
Суддя І.В.Тихонов