Справа № 755/10535/13-к

В И Р О К

іменем України

"23" травня 2013 р.Дніпровський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

при секретарі Сазоновій В.Г.,

з участю прокурора Григоренко Л.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110040000002 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, українки, з середньою освітою, працюючої в ТОВ «Босна Ел Джі» на посаді оператора, одруженої, яка має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, 31 грудня 2012 року, приблизно о 21 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп'яніння, розпочала словесну сварку зі своєї співмешканцем ОСОБА_2, в ході якої у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, наблизилася до ОСОБА_2 та рукою, у якій тримала ніж, нанесла останньому ножове поранення в область грудної клітини, чим умисно спричинила ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №301/Е від 20.02.2013 року, у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з наскрізним пораненням лівого шлуночку в ділянці передньої і заднє-бокової поверхні, і в ділянці верхівки ( з локалізацією вхідного отвору в проекції 6-го міжребер'я по середнє-ключичної лінії і направленням ранового каналу знизу вверх і вліво), яке ускладнилось гемоперікардом, лівобічним гемотораксом. Характер та морфологічні властивості виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось від дії предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості, та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнала повністю та пояснила, що 31.12.2012 року вона перебувала разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де вони спільно вживали спиртні напої. Оскільки вона була у стані сильного алкогольного сп'яніння, то не пам'ятає безпосередньо момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, проте не заперечує, що завдала ножового поранення саме вона, оскільки в квартирі більш нікого не було. Коли вона прийшла до свідомості, то побачила, що в потерпілого ОСОБА_2 у грудях був ніж та одразу побігла до сусідки викликати швидку. Крім того обвинувачена додала, що на даний час вона пройшла курс лікування від алкоголізму, проте раніше, коли вживала спритні напої в неї були провали в пам'яті. В судовому засіданні обвинувачена щиро покаялася у скоєному, попросила вибачення у потерпілому.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Крім того, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що раніше проживав разом із співмешканкою ОСОБА_3 31.12.2012 року вони спільно із ОСОБА_3 вживали спиртні напої, оскільки святкували наближення нового року. Приблизно о 21 годині ОСОБА_3 захотіла йти на вулицю, проте він її не пускав, оскільки вона була в нетверезому стані. Тоді ОСОБА_3 взяла на кухні ніж та підійшовши до нього, приставила ніж до його грудної клітини, сказавши, що якщо він її не пустить, то вона його заріже. Далі вона одним рухом, без зусиль проштовхнула ніж, який був дуже тонким, у ліву частину грудної клітини, від чого він пройшовши в іншу кімнату впав на підлогу. Потім ОСОБА_3 одразу побігла до сусідки викликати швидку допомогу. Потім він нічого не пам'ятає, оскільки перебував без свідомості. Зазначив, що потерпіла попросила в нього вибачення, претензій матеріального та морального характеру до неї не має.

Оскільки обвинуваченою ОСОБА_3, захисником, потерпілим та прокурором не оспорюються фактичні обставини, судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченої ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_2, дослідженням постанов про визнання речових доказів, висновку судово-медичної експертизи та матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, визнавши, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що вона своїми діями вчинила умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій

ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_7, офіційно працевлаштована, щиро покаялася у вчиненому.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння слідству в розкритті правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнано вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, думки потерпілого, який просив призначити покарання обвинуваченій не пов'язане з реальним позбавленням волі, наявності пом'якшуючих обставин, враховуючи особу обвинуваченої та її ставлення до скоєного, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та покласти на обвинувачену обов'язки, визначені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Застосовуючи положення ст.75 КК України, суд враховує рекомендації п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», що при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд залежно від ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу засудженої та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання, суд вправі звільнити таких жінок від відбування покарання з випробуванням як на підставі статті 75, так і на підставі ст.79 КК України.

Враховуючи викладені обставини та те, що обвинувачена ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, повний вік якого вже становить шість років, ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Судові витрати у кримінальному провадженні стягнути з обвинуваченої.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 без дозволу органу КВІ не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.

Міру запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили ОСОБА_3, залишити без змін у виді особистого зобов'язання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні №12013110040000002, а саме: частину тканини та футболку зі слідами крові, які поміщені в 2 паперові конверти та опечатані круглою канцелярською печаткою з відтиском «Відділення судово-медичної імунології; ніж з пластиковою рукояткою синього кольору поміщений в паперовий пакет, опечатаний круглою канцелярською печаткою з відтиском «Відділення судово-медичної цитології; ніж з дерев'яною рукояткою поміщений в поліетиленовий пакет «Експертна служба МВС України за №0275827», які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз за №246 від 22.03.2013 року та за №244 від 26.03.2013 року, в сумі 782 (сімсот вісімдесят дві) гривни 40 копійок.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 30 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

Суддя: