ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 5023/5011/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Лимаренко М.В., дов. №576 від 16.04.2013 року

відповідача - Моїсеєнко К.А.., дов. б/н від 15.04.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1036 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2013 року у справі № 5023/5011/12

за позовом Нововодолазької селищної ради, смт Нова Водолага Нововодолазького району Харківської облаті,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Актив-ОІЛ", м. Харків,

про зобов"язаня підписати додаткову угоду та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Нововодолазька селищна рада, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія "Актив-Оіл", відповідача, підписати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.10.2006 року; стягнути з відповідача на користь позивача суму втрат місцевого бюджету у розмірі 42516,38 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на положення статей 2, 21, 35, 36 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2013 року у справі № 5023/5011/12 (суддя Жельне С.Ч.) позов в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Актив-Оіл" підписати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.10.2006 року залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог. Просить прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Актив-Оіл" на користь Нововодолазької селищної ради 42516,38 грн. втрат місцевого бюджету. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2013 року у справі № 5023/5011/12 - про зобов'язання підписати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки та стягнення втрат бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати внаслідок ухилення від підписання додаткової угоди - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвалу суду про порушення провадження у даній справі було прийнято місцевим господарським судом 07.11.2012 року, тоді як додаткова угода, яка була подана відповідачем як доказ неправомірних вимог позивача датована 28.11.2012 року, що свідчить про правомірність вимог позивача на дату подання позову щодо зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду до договору.

Також зазначає, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт ухилення відповідача від підписання додаткової угоди, з якого випливає правомірність позовної вимоги про стягнення суми втрат місцевого бюджету у розмірі 42516,38 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.04.2013 року на 11:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2013 року на 12:30 год. у зв"язку із необхідністю витребування у сторін додаткових доказів по справі.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Представник позивача у судових засіданнях 17.04.2013 року та 15.05.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 17.04.2013 року та 15.05.2013 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперчення обгрунтовує тим, що в матеріалах справи міститься додаткова угода від 28.11 2012 року до договору оренди від 06.10.2006 року, яка підписана представниками сторін, а тому відповідні докази порушення прав позивача у цій частині позовних вимог у справі відсутні.

Також зазначає, що статтею З Цивільного кодексу України встановлений такий принцип цивільного законодавства, як свобода договору, і цивільним законодавством не передбачено такого виду порушення договірних зобов'язань, як ухилення від підписання змін до договору, оскільки сторона договору вільна у своєму волевиявленні.

Також зазначає, що вказана позивачем сума боргу (втрат) не може вважатися орендною платою, яку нараховано за період відсутності підписаної у двосторонньому порядку додаткової угоди до договору оренди. Позивачем в позовній заяві не було заявлено суду вимог про стягнення з відповідача збитків з визначенням норм цивільного права або подвійної (підвищеної) плати за користування.

При цьому, відповідач не припускався господарського правопорушення, що виключає правові підстави позовних вимог.

До того ж, як вказує відповідач, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі, землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України і Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (з наступними змінами і доповненнями від 14.01.2004 р.) затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно з яким відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Однак, позивач при розрахунку суми позову на вказану постанову не посилався.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 09 жовтня 2006 року Нововодолазькою селищною радою, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Актив-Оіл», орендарем було укладено договір оренди землі (далі договір оренди) відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування земельну ділянку загальною площею 0,3500 га терміном на 50 років.

Договором оренди встановлено, що станом на момент укладення договору орендна плата за земельну ділянку відповідно до пункту 9 договору становила 1,95% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складало 567,84 грн. за рік.

27 січня 2011 року Рішенням VI сесії VI скликання Нововодолазької селищної ради № 146 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт. Нова Водолага Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області.

Рішенням VI сесії VI скликання Нововодолазької селищної ради від 27 січня 2011 року № 136 затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки в межах населених пунктів - для інших категорій земель грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 01.01.2011 року - в чотирикратному розмірі земельного податку, що передбачено ст. 276 Податкового кодексу України.

Рішенням XIX сесії VI скликання Нововодолазької селищної ради від 08.02.2012 року № 590 затверджені ставки орендної плати за земельні ділянки в межах населених пунктів - для інших категорій земель грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 01.01.2012 року - в чотирикратному розмірі земельного податку, що передбачено ст.ст. 274, 276 Податкового кодексу України.

26 червня 2012 року відбулося засідання комісії з питань контролю за використанням земель та додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, за наслідками якого вирішено внесення на чергове засідання сесії селищної ради пропозиції про звернення до суду щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки Нововодолазької селищної ради та орендаря ТОВ компанії «Актив-Оіл» відповідно до діючого законодавства України та діючих рішень Нововодолазької селищної ради за якими сума оренди становитиме 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та стягнути з ТОВ «Компанії «Актив-Оіл» втрати бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати внаслідок ухилення від підписання додаткової угоди.

Рішенням XXIII сесії VI скликання Нововодолазької селищної ради № 761 від 05 липня 2012 року вирішено звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання ТОВ компанії «Актив-Оіл» підписати додаткову угоду до договору оренди землі в зв'язку із зміною розміру орендної плати та стягнення з ТОВ «Компанії «Актив-Оіл» втрат бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати внаслідок ухилення від підписання додаткової угоди.

Законною правовою підставою для сплати орендної плати у відповідності до імперативних вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з вимогами, є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі положень Закону України "Про плату за землю" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України.

Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації; а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

У частині 1 п. п. "в" п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом майнової частини позовних вимог є стягнення втрат місцевого бюджету у сумі 42516,38 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного Кодексу України, відповідно положень якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі, землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (з наступними змінами і доповненнями від 14.01.2004 р.) затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно якого відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Згідно змісту статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, додаткова угода до договору оренди від 06.10.2006 року була підписана сторонами 28.11.2012 року.

Отже, нарахування платежів понад встановлені договором оренди до моменту підписання додаткової угоди прямо суперечить, як її положенням так і вимогам норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 96 Земельного кодексу України кожен землекористувач повинен своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, що кореспондується із ст. 2 Закону України «Про плату за землю» згідно якої використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» підставою для сплати орендної плати є договір оренди землі.

Відповідно до затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р. «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» (п. 7.) розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р.№ 1619.

Таким чином, чинним законодавством встановлений спеціальний порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі та територіальним громадам у зв"язку із порушення земельного законодавства.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, доказів проведення зазначеного розрахунку спеціально уповноваженим на це органом та врахування зазначеної постанови при складанні цього розрахунку матеріали справи не містять.

Отже, позивач як орган місцевого самоврядування відповідно до статті 19 Конституції України мав діяти лише в межах та у спосіб, встановлений Законом (принцип дозволу), зокрема і щодо дотримання спеціального порядку визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді у зв"язку із порушенням земельного законодавства, встановлений вищевказаною Постановою Кабінету Міністрів України.

А тому, на думку колегії суддів, твердження позивача в апеляційній скарзі про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків є безпідставними.

У відповідністю із Наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель «Про затвердження Методичних рекомендацій» №110, 12.09.2007р. (п.2.2.) шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках державної та комунальної власності, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх самовільного зайняття повинна бути відшкодована державі чи територіальній громаді (в залежності від місця розташування земельної ділянки - в межах чи за межами населеного пункту), а також власнику чи користувачу земельної ділянки. (п. 2.3.).

Шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках державної та комунальної власності, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, якщо порушення вчинено власником чи користувачем земельної ділянки, повинна бути відшкодована державі та територіальній громаді. У разі вчинення зазначених порушень іншими юридичними та фізичними особами, які самовільно зайняли надані у користування чи передані у власність земельні ділянки та здійснили вищезазначені правопорушення, шкода повинна бути відшкодована державі чи територіальній громаді (в залежності від місця розташування земельної ділянки - в межах чи за межами населеного пункту), а також власнику чи користувачу земельної ділянки.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно вимог статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли. Згідно п. 16 зазначеної Постанови розмір шкоди, заподіяної порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Як вірно встановив господарський суд першої інстанції, доказів наявності зазначених обставин, з якими пов'язані правові підстави відшкодування шкоди, позивач не зазначає і матеріалами справи їх не містять.

Згідно з вимогами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Господарським судом першої інстанції було привильно зазначено про те, що матеріали справи не містять доказів тієї обставини, що належним чином оформлений примірник додаткової угоди до договору був направлений та вручений відповідачу, як і доказів підписання такої угоди протягом строку за який, без відповідних правових підстав нарахована та заявлена до стягнення надмірна, понад встановлену договором сума орендної платні.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Враховуючи положення статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відповідних відносин здійснюється спеціальним земельним законодавством. Право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, укладеного у встановленому законом порядку, за яким між сторонами виникають конкретні права та обов'язки.

До того ж, згідно змісту позовної заяви вбачається, що до відшкодування заявлено саме збитки, однак в позовній заяві відсутнє посилання на конкретні норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини.

При цьому, слід зазначити, що відповідач не припускався господарського правопорушення, що виключає правові підстави позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для стягнення збитків.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду до договору оренди, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

В матеріалах справи міститься додаткова угода від 28.11.2012 року до договору оренди від 06.10.2006 року, яка підписана представниками сторін.

У пункті 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано на те, що . Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, в процесі розгляду справи правовідносини сторін щодо укладення додаткової угоди перестали існувати у зв"язку із її укладенням, а тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд мав припинити провадження в цій частині позову через відсутність між сторонами предмету спору.

Однак, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд помилково застосував норму статті 81 ГПК України про залишення позову в цій частині без розгляду, посилаючись на те, що факт укладення додаткової угоди свідчить про відсутність доказів порушення прав позивача.

Так, відповідно до статті 81 ГПК України встановлений вичерпний перелік підстав, коли господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Проте, факт відсутності порушення прав позивача не є в розумінні вказаної норми підставою для залишення позову без розгляду як і не є такою підставою факт укладення додаткової угоди від 28.11 2012 року до договору оренди від 06.10.2006 року.

Слід зазначити, що у пункті 4.8 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано про те, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При цьому, у пункті 4.2 вказаної постанови зазначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, факт укладення сторонами додаткової угоди від 28.11 2012 року до договору оренди від 06.10.2006 року свідчить про відсутність між сторонами предмету спору щодо її укладення , що є обставиною, яка остаточно перешкоджає розгляду справи і не може бути усунена в майбутньому і відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК є підставою для припинення провадження у справі, а не для залишення позову без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, пунктом 1-1 статті 80, статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2013 року у справі № 5023/5011/12 в частині залишення без розгляду позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Актив-Оіл" підписати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.10.2006 року скасувати, провадження у вказаній частині позову припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2013 року у справі № 5023/5011/12 в іншій частині залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 20.05.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.