Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 року місто Севастополь 16 год. 16 хв. Справа №2а-3033/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність від 01 грудня 2012 року б/н;

представника відповідача - Головного управління Держземагенства у м. Севастополі - Карпухіна Олексія Леонтійовича, довіреність від 14 вересня 2011 року № 8-6-1/8241,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ленінської районної у місті Севастополі Ради - Орлова Леоніда Євгеновича, довіреність від 08 січня 2013 року № 1-16/7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача - Ленінська районна у м. Севастополі Рада, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: про визнання протиправною відмови Головного управління Держземагенства у м. Севастополі у проведенні державної реєстрації договорів про встановлення особистого термінового сервітуту від 27 січня 2011 року та 02 лютого 2011 року, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на користування земельними ділянками (сервітут), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 (кадастрові номера 85366000 00:01:015:0163, 85366000 00:02:002:0097, 85366000 00:02:002:0098) для встановлення торговельних павільйонів; зобов'язання Головного управління Держземагенства у м. Севастополі провести державну реєстрацію договору від 02 лютого 2011 року про встановлення особистого термінового сервітуту щодо земельної ділянки загальною площею 0,0019 га, кадастровий № 85366000 00:01:015:0163, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення малої архітектурної форми - торговельного павільйону, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на підставі рішення від 24 вересня 2010 року № 1614 Ленінської районної у м. Севастополі Ради, у порядку, встановленому пунктами 16, 17 Постанови КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 09 вересня 2009 року № 1021; зобов'язання Головного управління Держземагенства у м. Севастополі провести державну реєстрацію договору від 27 січня 2011 року про встановлення особистого термінового сервітуту щодо земельної ділянки загальною площею 0,0019 га, кадастровий № 85366000 00:02:002:0097, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення малої архітектурної форми - торговельного павільйону, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на підставі рішення від 22 жовтня 2010 року № 1716 Ленінської районної у м. Севастополі Ради, у порядку, встановленому пунктами 16, 17 Постанови КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 09 вересня 2009 року № 1021; зобов'язання Головного управління Держкомзему у м. Севастополі провести державну реєстрацію договору від 27 січня 2011 року про встановлення особистого термінового сервітуту щодо земельної ділянки загальною площею 0,0019 га, кадастровий № 85366000 00:02:002:0098, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, для розміщення малої архітектурної форми - торговельного павільйону, укладеного між Фізичною особо.-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на підставі рішення від 22 жовтня 2010 року № 1716 Ленінської районної у м. Севастополі Ради, у порядку, встановленому пунктами 16, 17 Постанови КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 09 вересня 2009 року № 1021.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17 грудня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-3033/12/2770, справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою укладені договори земельного сервітуту. Право земельного сервітуту виникає лише після державної реєстрації цього договору, однак у реєстрації останнього відповідачем було відмовлено, у зв'язку з тим, що внесення відповідних відомостей органами Держземагенства до Поземельної книги не можливо, оскільки земельна ділянка як об'єкт реєстрації у відповідному порядку не створена.

У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Представник третьої особи просив суд позов задовольнити. Пояснив, що дійсно між Ленінською районною у м. Севастополі Радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були укладені договори земельного сервітуту, що повністю узгоджується з вимогами діючого законодавства. Проте, на неодноразові звернення Ради до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі останнім у реєстрації договорів земельного сервітуту було відмовлено.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2010 року та 22 жовтня 2010 року Ленінською районною у м. Севастополі Радою були прийняти рішення №№ 1614, 1716, 1718 відповідно про розміщення на земельних ділянках площею 0,0019 га по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 об'єктів малої архітектурної форми - торгівельних павільйонів для здійснення підприємницької діяльності без права капітальної забудови після укладення з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 строком на 5 років договорів особистого строкового сервітуту на зазначені земельні ділянки.

Відповідно до підпунктів 2.1 та 2.2 пункту 2 зазначених рішень Ленінської районної у м. Севастополі Ради Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобов'язано протягом трьох місяців з дня прийняття цього рішення, надати до Ленінської районної у м. Севастополі Ради, для підготовки договорів особистого строкового сервітуту землі, акт розмежування границь особистого сервітуту у натурі (на місцевості) у 3-х примирниках, план меж особистого сервітуту у 3-х примирниках, кадастровий план у 3-х примирниках та довідку про грошову оцінку земельної ділянки; на протязі чотирьох місяців з дня прийняття даного рішення укласти з Ленінською районною у м. Севастополі Радою договір особистого строкового сервітуту.

Пунктом 3 рішень Ленінської районної у м. Севастополі Ради на Головне управління Держкомзему у м. Севастополі покладено обов'язок по забезпеченню державної реєстрації договорів особистого строкового сервітуту у встановленому законом порядку.

На виконання зазначених рішень Ради між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою було укладено наступні договору про встановлення особистого строкового сервітуту: від 27 січня 2011 року було щодо земельної ділянки площею 0,0019 га, що розташована у м. Севастополі у районі АДРЕСА_2, кадастровий номер 85366000 00:02:002:0097; від 27 січня 2011 року щодо земельної ділянки площею 0,0019 га, розташованої у АДРЕСА_3, кадастровий номер 85366000 00:02:002:0098; від 02 лютого 2011 року щодо земельної ділянки площею 0,0019 га, що розташована у районі АДРЕСА_1, кадастровий номер 85366000 00:01:015:0163.

Невід'ємною частиною зазначених договорів є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обтяжень щодо його використання та нанесенням меж земельного сервітуту; акт встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості); акт прийому-передачі земельної ділянки; витяг з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Позивачем 18 жовтня 2012 року за вхідними №№ зв-850000293452012, зв-850000293442012, зв-850000293432012 зазначені договори з необхідними додатками, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, договору особистого строкового сервітуту на земельну ділянку, технічної документації зі землеустрою для розміщення малих архітектурних форм, були направлені на адресу Головного управління Держземагенства у м. Севастополі для їх реєстрації.

Головне управління Держземагенства у м. Севастополі надало позивачу відповідь від 18 жовтня 2012 року № 8.10-1/9359, якою у реєстрації договорів відмовило, посилаючись на те, що земельні ділянки як об'єкти реєстрації у відповідному порядку не створені, а тому внесення відповідних відомостей органами Держземагенства до Поземельної книги не можливо.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Так, статтею 395 Цивільного кодексу України закріплено види речових прав на чуже майно, до яких, зокрема, належить право користування (сервітут).

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до частини першої статті 98 Земельного Кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно зі статтею 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзд на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; є) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно з частиною першою статті 100 цього Кодексу сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Абзацом першим пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, враховуюче зазначене, особистий сервітут може бути оформлено у вигляді договору, стороною якого може бути орган місцевого самоврядування у межах його компетенції.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави такої відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з частиною другою статті 100 Земельного Кодексу України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади державної реєстрації речових прав є Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, - право користування (сервітут).

Державна реєстрація прав, згідно зі пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Таким чином, договір земельного сервітуту підлягає обов'язкової державної реєстрації, тільки після проведення якої виникає право земельного сервітуту.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Механізм реєстрації земельних ділянок та прав на них на час виникнення спірних правовідносин, був передбачений Постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» та від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» встановлено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», яке здійснює його формування, ведення, збереження і забезпечує доступ органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до зазначеного реєстру з підстав і на умовах, передбачених Законом; проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель.

Згідно з пунктами 16 - 19 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, відомості про обмеження використання земельної ділянки, земельний сервітут (право користування чужою земельною ділянкою), емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) і суперфіцій (право користування чужою земельною ділянкою для забудови) вносяться до Поземельної книги після державної реєстрації земельної ділянки на підставі відповідної документації із землеустрою, охоронного зобов'язання, передбаченого законом, договору, заповіту чи рішення суду.

Державна реєстрація обмежень використання земельної ділянки, встановленого земельного сервітуту, договору емфітевзису і суперфіцію здійснюється шляхом внесення відомостей до розділу 5 Поземельної книги "Земельна ділянка. Опис обмежень використання земельної ділянки".

Реєстраційний номер відомостей про державну реєстрацію обмеження використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію визначається з використанням автоматизованої системи.

Для державної реєстрації обмежень у використанні земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію власник чи набувач права або уповноважені ними особи подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву про державну реєстрацію обмежень у використанні земельної ділянки і такі документи: 1) копія документа, що посвідчує особу власника або набувача права на земельну ділянку, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копія документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені таких осіб; 2) документація із землеустрою, яка включає план земельної ділянки та перелік обмежень використання земельної ділянки і наявні земельні сервітути або охоронне зобов'язання, що містить відомості про координати поворотних точок меж частини земельної ділянки, та обмінний файл, який подається у разі державної реєстрації обмежень у використанні земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію щодо частини земельної ділянки; 3) договір - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі такого договору (кількість примірників договору повинна бути на один примірник більша, ніж кількість сторін договору); 4) нотаріально засвідчена копія заповіту, нотаріально засвідчена копія свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі заповіту; 5) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі свідоцтва про право на спадщину; 6) рішення суду - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі рішення суду; 7) акт уповноваженого органу державної влади, посадової особи - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі акта уповноваженого органу державної влади, посадової особи; 8) копія еталонного тексту витягу із закону з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів на паперовому носії - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі закону; 9) копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи.

Під час подання заяви фізична особа пред'являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі подання заяви уповноваженою особою - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені такої особи. Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи, повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку.

З аналізу зазначених норм діючого законодавства вбачається, що договір про встановлення земельного сервітуту укладається на підставі складеної відповідно до Закону України «Про землеустрій» та рішення сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, який, після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці підлягає обов'язковій державній реєстрації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шляхом внесення відомостей до розділу 5 Поземельної книги «Земельна ділянка. Опис обмежень використання земельної ділянки».

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», визначений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав, а саме: у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини четвертої статті 24 вказаного Закону відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» було встановлено, що у державній реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію може бути відмовлено, якщо: 1) документація із землеустрою не містить плану земельної ділянки, переліку обмежень використання земельної ділянки і наявних земельних сервітутів, не відповідає вимогам діючих нормативно-правових актів; 2) в охоронному зобов'язанні відсутні відомості про межі земельної ділянки чи перелік обмежень використання земельної ділянки; 3) подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Порядком.

У разі відмови у державній реєстрації за результатами перевірки поданих документів територіальний орган Держземагентства протягом трьох робочих днів готує обґрунтований висновок про відмову в такій реєстрації та повертає подані документи сторонам або уповноваженим ними особам для доопрацювання за актом приймання-передачі.

Зазначений перелік підстав відмови у державній реєстрації обмежень використання земельної ділянки є вичерпним.

При вирішенні даної справи суд виходив із загальних засад та принципів адміністративною судочинства, відповідно до яких реалізація матеріальних норм права повинна здійснюватись у чіткій відповідності з вимогами закону, гарантувати забезпечення законності для всіх учасників процесу у поєднанні зі створенням адекватного механізму втілення в життя приписів норм права. Закони держави, як і їхнє застосування, повинні відповідати праву як мірі загальної та рівної для всіх свободи та справедливості. Принцип законності вимагає неухильного виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів усіма суб'єктами адміністративно-процесуальних правовідносин, а також передбачає, що у разі відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Принцип верховенства права, відповідно до частини четвертої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює заборону відмови у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Також судом приймається до уваги той факт, що договори про встановлення особистого строкового сервітуту від 27 січня 2011 року щодо земельної ділянки площею 0,0019 га, розташованої у м. Севастополі у районі АДРЕСА_2, кадастровий номер 85366000 00:02:002:0097; від 27 січня 2011 року щодо земельної ділянки площею 0,0019 га, розташованої у АДРЕСА_3, кадастровий номер 85366000 00:02:002:0098; від 02 лютого 2011 року щодо земельної ділянки площею 0,0019 га, розташованої у районі АДРЕСА_1, кадастровий номер 85366000 00:01:015:0163, є дійсними.

Встановлені судом обставини свідчать про відповідність дій позивача нормам діючого законодавства. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації договорів про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, які вимагає законодавство.

Дії відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації договорів на підставі того, що земельні ділянки як об'єкти реєстрації у відповідному порядку не створені, а тому внесення відповідних відомостей органами Держкомзему до Поземельної книги не можливо, не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», які встановлюють вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні реєстрації договорів особистого земельного сервітуту.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду справи доводи представника відповідача щодо правомірності відмови у здійсненні реєстрації договорів про встановлення особистого термінового сервітуту не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправною відмови Головного управління Держземагенства у м. Севастополі у проведенні державної реєстрації договорів про встановлення особистого термінового сервітуту від 27 січня 2011 року та 02 лютого 2011 року, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на користування земельними ділянками (сервітут), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 (кадастрові номера 85366000 00:01:015:0163, 85366000 00:02:002:0097, 85366000 00:02:002:0098), підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головне управління Держземагенства у м. Севастополі провести державну реєстрацію договорів про встановлення особистого термінового сервітуту від 27 січня 2011 року та 02 лютого 2011 року, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на користування земельними ділянками (сервітут), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 (кадастрові номера 85366000 00:01:015:0163, 85366000 00:02:002:0097, 85366000 00:02:002:0098), суд зазначає наступне.

01 січня 2013 року набули чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр», постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру» № 1051, а також зміни, що внесені до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими повноваження територіальних органів Держземагенства у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припинилися.

З 01 січня 2013 року державну реєстрацію права власності та інших речових прав здійснює Державна реєстраційна служба (Укрдержреєстр), функції якої на території міста Севастополя виконує Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Севастополі.

За таких обставин, позовні вимоги до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі про зобов'язання проведення державної реєстрації договорів про встановлення особистого термінового сервітуту від 27 січня 2011 року та 02 лютого 2011 року, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на користування земельними ділянками (сервітут), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 (кадастрові номера 85366000 00:01:015:0163, 85366000 00:02:002:0097, 85366000 00:02:002:0098), задоволенню не підлягають, оскільки на час розгляду спору функції щодо реєстрації договорів про встановлення особистого термінового сервітуту не відносяться до компетенції відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у м. Севастополі у проведенні державної реєстрації договорів про встановлення особистого термінового сервітуту від 27 січня 2011 року та 02 лютого 2011 року, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на користування земельними ділянками (сервітут), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 (кадастрові номера 85366000 00:01:015:0163, 85366000 00:02:002:0097, 85366000 00:02:002:0098) для розміщення торговельних павільйонів.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 09 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін