Справа № 412/582/13- ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2013 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Лукінової М.В., при секретарі Горпинченко М.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодон, розглянувши цивільну справу за уточненою позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі по тексту - МТСБУ) звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 07.10.2007 року на вул. Карпинського м. Луганська з вини громадянина ОСОБА_1, який керував автомобілем «ДЕО Ланос» дерданий номер НОМЕР_1, трапилася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої громадянин ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, був госпіталізований та отримав інвалідність 3 групи. Загальний розмір витрат на його лікування склав 20 838,14 грн. На час скоєння ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Особисто зазначена шкода відповідачем потерпілому відшкодована не була. В порядку пп. а п. 41.1 ст. 41 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 20.01.2010 року позивачем за заявою ОСОБА_3 було здійснено йому виплату зазначеної суми відшкодування. Тому, відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму понесених витрат на виплату відшкодування у розмірі 20 838,14 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн. Після неодноразових уточнень, позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат, понесених на лікування ОСОБА_3, у розмірі 40 050,68 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. та судовий збір у розмірі 400,51 грн.
У судовому засіданні представник позивача МТСБУ ОСОБА_6 на уточнених позовних вимогах наполягав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнав уточнені позовні вимоги позивача. Зазначив, що 07.10.2007 року він дійсно керував автомобілем «ДЕО Ланос» державний номер НОМЕР_1 на підставі довіреності, наданої ОСОБА_5 На час ДТП відповідач без офіційного оформлення працював в таксі у ОСОБА_5, яка повинна нести відповідальність за завдання шкоди ОСОБА_3 Про звернення ОСОБА_3 до МТСБУ йому було відомо. На лікування потерпілого ОСОБА_3 відповідач добровільно сплатив 1000 грн. та 15 000 грн. згідно з затвердженою Жовтневим районним судом м. Луганська між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04.01.2013 року мировою угодою. Тому для виплати позивачем зазначеної суми відшкодування на користь ОСОБА_3 не було законних підстав. Крім того, представник позивача ОСОБА_6 не є адвокатом та фахівцем у галузі права відповідно до закону, тому позивач не має права на відшкодування витрат на правову допомогу. Відповідач просив відмовити у задоволенні уточнених вимог позивача, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 75, 76).
Суд, вислухавши сторони, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 07.10.2007 року приблизно о 21 год. 20 хв. відповідач ОСОБА_1,
керуючи автомобілем «ДЕО Ланос» державний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по вул. Карпинського м. Луганська, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. Дані обставини вбачаються з постанови слідчого СВ по ДТП СУ УМВС України у Луганській області від 17.10.2007 року, якою була порушена кримінальна справа за фактом ДТП за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (а.с. 19).
З матеріалів справи, зокрема, з довідок про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, письмових пояснень, (а.с. 92, 94, 97, 149, 153) вбачається, що автомобіль «ДЕО Ланос» державний номер НОМЕР_1 належить громадянці ОСОБА_5
У результаті зазначеної ДТП ОСОБА_3 отримав ушкодження середнього та легкого ступеню тяжкості, у зв'язку з чим тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними епікризами та довідками (а.с. 20 - 30, 56 - 57).
Рішенням спеціалізованої травматологічної МСЕК Луганського обласного центру медико - соціальної експертизи МОЗ ОСОБА_3 була присвоєна третя група інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою та пенсійним посвідченням (58, 119, 120, 146 - 148).
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з заявою, у якій повідомив про дату, місце та обставини ДТП, завдані йому тілесні ушкодження з обґрунтуванням затрат на лікування, надав зазначені епікризи, копії відповідних чеків про придбання ліків та просив виплатити йому матеріальну шкоду, завдану ДТП, у сумі 70 854,09 грн., та моральну шкоду у сумі 100 000 грн. (а.с. 13-18, 31-55).
Згідно з наказом МТСБУ від 20.01.2010 року № 79 та платіжним дорученням № 169 ОСОБА_3 було сплачено 20 838,14 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної зазначеною ДТП (а.с. 59, 60).
Згодом позивач уточнив позов (а.с. 83-85), зазначивши, що в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_3 ним були сплачені додаткові кошти, у підтвердження чого позивачем надано накази МТСБУ та відповідні платіжні доручення. Так, згідно з наказом МТСБУ від 03.11.2010 року № 3087, платіжним дорученням № 4435 та довідкою № 1 від 25.10.2010 року ОСОБА_3 було сплачено 1764,99 грн. (а.с. 86, 87, 94); відповідно до наказу позивача від 12.05.2010 року № 1257, платіжного доручення № 2089, довідки № 1 від 26.04.2010 року та розрахунку ОСОБА_3 отримав суму 1059,64 грн. (а.с. 88, 89, 92, 93); за наказом від 08.11.2011 року № 2924, платіжним дорученням № 4836, довідкою № 1 від 24.10.2011 року та відповідним розрахунком потерпілому було сплачено 591,52 грн (а.с. 90, 91, 97, 98).
Уточнивши позов у подальшому (а.с. 112-114), позивач зазначив, що МТСБУ 23.04.2013 року було додатково сплачено на лікування ОСОБА_3 у розмірі 15 796,39 грн., у підтвердження чого надано суду заяву потерпілого, довідки огляду МСЕК, чеки, наказ від 22.04.2013 року № 1147, платіжне доручення № 1862 та довідку № 1 від 19.04.2013 року (а.с. 115-137).
Також, матеріали справи містять пояснення та розрахунки витрат потерпілого, що не були враховані при складанні розрахунку відшкодування шкоди (а.с.95, 96, 99).
24.04.2012 року позивач МТСБУ звертався до відповідача з листом про компенсацію витрат у добровільному порядку (а.с. 66).
Загальна сума, яку згідно з наданими документами позивачем було сплачено на користь ОСОБА_3 складає 40 050,68 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 04.01.2013 року було затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за умови відшкодування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, яке сталося 07.10.2007 року, у розмірі 15 000 грн. (а.с. 77).
Відповідно до розписок, наявних у матеріалах справи, 10.10.2007 року відповідач сплатив ОСОБА_3 1000 грн. на лікування, 04.01.2013 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 15 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відповідно до мирової угоди (а.с. 78, 79).
В порядку ст. 185 ЦПК України у судовому засіданні були досліджені матеріали цивільної справи № 2/1265/13 та кримінальної справи № 1-80/12, копії з яких додані до матеріалів даної справи (а.с. 143-156).
Так, відповідно до листа - відповіді Луганської філії Українського державного центру радіочастот та реєстраційних відомостей, для використання на автомобілі «ДЕО Ланос» державний номер НОМЕР_1 видавався дозвіл на експлуатацію радіостанції за № 09-30189 від 22.03.2007 року до 31.12.1007 року для роботи в радіомережі ПП «Матадор-Транс» (а.с. 141).
З письмових пояснень ОСОБА_5, наданих нею слідчому СВ по розслідуванню ДТП СУ УМВСУ в Луганській області 10.10.2007 року (а.с. 149), ОСОБА_1 є її знайомим. Довіреність на керування автомобілем «ДЕО Ланос» державний номер НОМЕР_1 вона оформила на ім'я ОСОБА_1 для того, щоб він міг «таксувати». Однак, документи на заняття підприємницькою діяльністю громадянкою ОСОБА_5 у цей період оформлені не були.
Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_1, складеного слідчим СВ по розслідуванню ДТП СУ УМВСУ в Луганській області 24.10.2007 року, ОСОБА_1 зазначив, що на час допиту працював у «Дорбуд» водієм (а.с. 150).
Згідно з виробничою характеристикою відповідач з квітня 2008 року працював водієм у СП ТП «Вугілля» (а.с. 154). За з витягом з трудової книжки відповідача ОСОБА_1, на момент зазначеної ДТП він працював водієм 3-го класу на підприємстві «Дорбуд» (а.с. 103).
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.03.2012 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року (а.с. 155-156).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що 07.10.2007 року за вини відповідача ОСОБА_1 сталася ДТП, у результаті якої було завдано ушкодження середнього та легкого ступеню тяжкості громадянину ОСОБА_3 Вина відповідача встановлена постановами слідчого СВ по ДТП СУ УМВС України у Луганській області від 17.10.2007 року та Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.03.2012 року. На час зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була. Дані обставини не заперечувалися сторонами у судовому засіданні.
За приписами пп. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі - Закон № 1961-IV) у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого (пп. 1 п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV).
За положеннями пп. 1-3 п. 24.1 ст. 24 Закону № 1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Згідно з пп. п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Під час розгляду справи встановлено, що у період з 20.01.2010 року по 23.04.2013 року позивачем було відшкодовано ОСОБА_3 40 050,68 грн. на лікування.
Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України) передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За правилами ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ч. 38.2. Закону № 1961-IV МТСБУ після
сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Таким чином, оскільки позивачем МТСБУ було сплачено страхове відшкодування потерпілому на умовах, встановлених Законом № 1961-IV, в порядку ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ч. 38.2. Закону № 1961-IV до нього переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, тобто до відповідача ОСОБА_1, у розмірі виплаченого відшкодування, а саме 40 050,68 грн.
Доводи відповідача щодо того, що на час ДТП він працював таксистом у ОСОБА_5, яка повинна нести відповідальність за завдання шкоди ОСОБА_3, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні відповідач зазначив, що таксистом у ОСОБА_5 він працював без офіційного оформлення. Дані обставини зазначені і у письмових поясненнях ОСОБА_5, наданих нею слідчому СВ по розслідуванню ДТП СУ УМВСУ в Луганській області 10.10.2007 року (а.с. 149). Однак, під час допиту ОСОБА_1 слідчим СВ по розслідуванню ДТП СУ УМВСУ в Луганській області 24.10.2007 року, він зазначив, що на час допиту працював у «Дорбуд» водієм (а.с. 150), що також підтверджується витягом з трудової книжки відповідача (а.с. 103).
Будь-яких доказів в порядку ст. ст. 57-60 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у підтвердження перебування у трудових відносинах з громадянкою ОСОБА_5 та виконання трудових обов'язків під час ДТП, відповідачем суду не надано.
Таким чином, на час вказаної ДТП відповідач, керуючи автомобілем «ДЕО Ланос» державний номер НОМЕР_1 на підставі довіреності, наданій йому громадянкою ОСОБА_5, не перебував під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, його вина встановлена рішеннями суду та не потребує додаткового доказування. За таких обставин, у позивача виникає право зворотної вимоги (регресу) саме до ОСОБА_1, як до особи, яка керувала автомобілем на відповідній правовій підставі та є винною у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Щодо твердження відповідача про те, що на лікування потерпілого ОСОБА_3 відповідач добровільно сплатив 1000 грн. та 15 000 грн. згідно з затвердженою Жовтневим судом м. Луганська між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04.01.2013 року мировою угодою, тому для виплати позивачем зазначеної суми відшкодування на користь ОСОБА_3 не було законних підстав, суд зазначає наступне.
Відповідно до заяви ОСОБА_3, з якою він звернувся до МТСБУ, матеріальну шкоду, завдану йому вказаною ДТП, він оцінив у сумі 70 854,09 грн., моральну шкоду - у сумі 100 000 грн. (а.с. 13-18). Оскільки МТСБУ було відшкодовано ОСОБА_3 частину витрат на лікування, а ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_3 лише 1000 грн. (а.с. 78), останній звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, де згодом між ними було затверджено мирову угоду на умовах відшкодування ОСОБА_1 суми шкоди у розмірі 15 000 грн., які були сплачені відповідачем 04.01.2013 року відповідно до розписки (а.с. 79). Однак, дані обставини не звільняють відповідача від встановленого законом обов'язку по відшкодуванню сплаченої МТСБУ суми шкоди у розмірі 40 050,68 грн.
Не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що між захворюваннями ОСОБА_3, зазначеними у медичних документах, та травмами, отриманими ним внаслідок ДТП, відсутній причинний зв'язок, що позивачем не надано доказів щодо витрат на лікування потерпілим за власний рахунок, а також, доказів необхідності придбання потерпілим саме таких ліків і в такій кількості, неспівпадання дат лікування та купівель медичних препаратів, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Так, здійснення ОСОБА_3 витрат на лікування за власний рахунок підтверджуються наявними у справі чеками (а.с. 31-55, 121-137). Причинний зв'язок між пошкодженнями та ДТП, що сталося 07.10.2007 року, встановлений постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.03.2012 року (а.с. 155-156). Причинний зв'язок між захворюваннями ОСОБА_3, зазначеними у медичних документах, та травмами, отриманими ним внаслідок ДТП, підтверджується епікризами з історій хвороби, у яких зазначено, що ці захворювання є наслідком травм, отриманих у ДТП, що сталася 07.10.2007 року (а.с. 20-30). Необхідність придбання саме таких препаратів підтверджується призначеннями лікарів, відображеними у епікризах. Неспівпадання дат лікування та купівель медичних препаратів також спростовується зазначеними письмовими доказами.
Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн., які підтверджені платіжним дорученням № 1221 від 15.03.2012 року (а.с. 65), виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України поняття судові витрати включає в себе два види витрат: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Витрати, пов'язані з розглядом справи, можуть виникати лише після відкриття провадження у справі, тобто, під час розгляду справи. Склад та розмір цих витрат залежить від фактичних дій, які вчиняють учасники процесу, особи, які беруть участь у справі, та суд.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача (ч. 3 ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка була допущена до участі у розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, що, у даному випадку, не мало місця, оскільки ФОП ОСОБА_6 приймав участь у справі на підставі контракту (а.с. 61-64), клопотань про залучення його до участі у розгляді справи від позивача не надходило, що унеможливлює відшкодування цих витрат у такий спосіб.
Перелік судових витрат є виключним. Інші фактичні витрати учасників процесу, не передбачені ст. 79 ЦПК України, до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, не належать. До того ж, згідно з зазначеним платіжним дорученням сума 2000 грн. була сплачена позивачем 15.03.2012 року. При цьому відповідно до штемпелю на конверті позивач звернувся до суду з даним позовом 18.01.2013 року (а.с. 6). Крім посилань на реквізити ФОП ОСОБА_6, дане доручення не містить жодних даних щодо того, що вказана сума була сплачена саме за подання до суду даного позову.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 400,51 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України удовий збір включається до складу судових витрат. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від його сплати встановлюється законом (ч. 2 ст. 79 ЦПК України).
З урахуванням уточнень суми позовних вимог, під час розгляду справи позивачем були доплачені відповідні суми судового збору, загальний розмір якого склав 400,51 грн. (а.с. 66а, 82 а, 111)
За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також судовий збір, підтверджений відповідними квитанціями, у розмірі 400,51 грн.
Керуючись ст.ст. 5-11, 56, 57-60, 79, 88, 185, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, суд, -
в и р і ш и в:
Уточнену позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідент. код 21647131, кошти в розмірі понесених витрат 40050 (сорок тисяч п'ятдесят) гривень 68 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідент. код 21647131, судовий збір в розмірі у розмірі 400 (чотириста) гривень 51 копійку.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 травня 2013 року. Повний текст рішення складено 22 травня 2013 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: М.В. Лукінова