АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/2978/2013 Головуючий у 1 інстанції - Цимбал І.К.
Суддя-доповідач - Соколова В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.12.2012 у справі за позовом Дарницького дитячого будинку - інтернат до Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.12.2012 позов Дарницького дитячого будинку - інтернат до Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини - задоволено.
Визначено Дарницькому дитячому будинку - інтернат додатковий строк для прийняття спадщини в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за законом, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до трьох місяців.
Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, третьою особою ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, позивачем не вказано поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини та не надано суду жодних доказів поважності причин його пропуску, а наведенні позивачем причини не є поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами та не підтверджуються жодними доказами. Оскільки поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини відсутні, а тому апелянт вважає, що і підстав для задоволення позову не має.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованими, просив залишити його без змін.
Головне управління юстиції у м. Києві та Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому в порядку ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не знав і не міг знати про наявність у ОСОБА_3 права на спадщину, тому не звертався до нотаріальної контори, а тому дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини в інтересах недієздатної утриманки ОСОБА_3
Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе.
Судом встановлено, що позивач діє в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є вихованкою Дарницького дитячого будинку - інтернату з 27.11.1996.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.04.2011 ОСОБА_3 визнана недієздатною та над нею встановлено опіку. З вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з дитинства безстроково, страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді розумової відсталості, в результаті чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними /а.с.4,5/.
ОСОБА_3 з народження зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 у неприватизованій квартирі. Згідно довідки форми № 3 від 01.11.2008 разом із нею з 1996 року була зареєстрована племінниця ОСОБА_4 /а.с.7/.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 09.06.2009 /а.с.13/.
Вказана обставина стала відома позивачу при оновленні довідки форми № 3 про реєстрацію ОСОБА_3 у лютому 2012 року /а.с.6/.
Про наявність спадкового майна після померлої ОСОБА_4, яке складається з 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 в м Києві, позивачу стало відомо із тексту позовної заяви ОСОБА_2, яка після отримання відмови у вчиненні нотаріальної дії звернулась до суду.
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.01.2012 № 160/02-31 вбачається, що державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори Гавриленко А.М., на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважав ОСОБА_3 такою, що прийняла спадщину, так як остання була зареєстрована разом із спадкодавцем, що, зокрема, і стало причиною відмови у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_2. /а.с.14/.
Згідно ст. 1268 ч.3,4,5 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 ст. 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК України, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу. Вказана позиція була викладена Верховним Судом України в Постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування».
В порядку ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
ОСОБА_3 хоча на момент відкриття спадщини не була визнана недієздатною, проте була такою, що постійно проживала разом із спадкодавцем. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вона фактично не проживала із спадкодавцем, оскільки відповідно п. 3.22 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мін'юст України № 296/5 від 22.02.2012 довідка житлово-експлуатаційної організації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем є достатньою підставою встановлення факту проживання особи в певному місці, що також простежується виходячи з положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в інтересах ОСОБА_3, що також не заперечувалось представником в ході розгляду справи. А отже, на момент звернення до суду права недієздатної ОСОБА_3 не є порушеними і встановлення додаткового строку для прийняття спадщини виходячи з викладеного не потребується.
За наведених обставини, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача поважних причин пропуску строку дляприйняття спадщини.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, тому в їх задоволенні необхідно було відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.12.2012- скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Дарницького дитячого будинку - інтернат до Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, про визнання додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: