АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22 /ц/796/6896/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О.
Суддя-доповідач - СоколоваВ.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2013року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.03.2012 в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» про зобов'язання виконати умови договору та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2012 позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» про зобов'язання виконати умови договору та стягнення коштів - задоволено частково.
Зобов'язано ТОВ «Невірос» виконати умови укладеного Договору від 14.04.2005 №14-04/10 про пайову участь у житловому будівництві, а саме: закінчити будівництво багатоповерхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ТОВ «Невірос» на користь ОСОБА_2 неустойку в розмірі 10 712,36 грн.
Стягнуто з ТОВ «Невірос» на користь ОСОБА_3 неустойку в розмірі 10 712,36 грн.
Стягнуто з ТОВ «Невірос» на користь держави судовий збір в розмірі 214,24 грн. Стягнуто з ТОВ «Невірос» на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником ТОВ «Невірос» подано апеляційну скаргу, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення. На думку апелянта, обраний позивачем спосіб захисту прав не передбачений ні ст. 16 ЦК України, ні укладеним між сторонами договором чи іншим законом, а заявлений ним позов задоволенню не підлягає. Апелянт вважає пропущеним позивачем встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, так як його слід обраховувати відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України. А тому, враховуючи зазначене, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення, причини неявки суду не повідомили, тому, в порядку ст. 305 ч. 2 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Рішення суду першої інстанції вже було предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15.08.2012 скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2012 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» виконати умови укладеного Договору від 14.04.2005 №14-04/10 про пайову участь у житловому будівництві, а саме: закінчити будівництво багатоповерхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03. 2012 залишено без змін.
Ухвалюючи вказане рішення суд апеляційної інстанції виходив із того, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права - зобов'язання закінчити будівництво багатоповерхового житлового будинку - не передбачений ст. 16 ЦК України.
Скасовуючи рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13.03.2013 зазначив, що вірно встановивши обставини справи, суд апеляційної інстанції не врахував, що станом на день звернення позивача до суду із зазначеним позовом, набули чинності вимоги ст. 3 ч. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 і підлягали застосуванню для вирішення справи та які звільняють відповідача, як забудовника, від стягнення коштів. А отже, рішення суду першої інстанції підлягає перегляду лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки.
Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2, ОСОБА_3, які разом іменуються Інвестором, та ТОВ «НЕВІРОС», що іменується Організацією, було укладено договір від 14.04.2005 за №14-04/10 про пайову участь у житловому будівництві.
Відповідно до пункту 1.1. даного Договору, Інвестор, з метою отримання у власність Об'єкта пайової участі на пайових засадах, бере участь в спорудженні Об'єкта будівництва, а Організація зобов'язується своїми силами і засобами збудувати Об'єкт будівництва і передати Інвестору після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію частину новозбудованого житла, а саме Об'єкт пайової участі, для його подальшого використання місця проживання за умови виконання Інвестором даного Договору.
За умовами Договору під Об'єктом будівництва розуміється багатоповерховий житловий будинок, що будується за адресою: АДРЕСА_1.
Об'єктом пайової участі є житлове приміщення (квартира) за умовним номером, що розташоване на певному поверсі Об'єкту будівництва з визначеною загально приведеною площею, яке Організація передає Інвестору шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі Об'єкти пайової участі після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію за умови виконання Пайовиком даного Договору.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору, сторони визначили, що об'єктом пайової участі, який закріплений за позивачами, є квартира АДРЕСА_2, загальною площею 166,56 кв.м.
Сторонами було погоджено, що вартість 1 кв.м. (з точністю до 0.01 кв.м., загальної площі Об'єкта пайової участі, на день укладання даного Додатку, становить 5 830 грн.
Встановлено, що позивачі сплатили на рахунок відповідача із договором від 14.04.2005 суму коштів в розмірі 892 696,70 гривень.
Відповідно до положень Договору Організація взяла на себе зобов'язання передати Інвестору Об'єкт пайової участі, визначений у п. 1.3. Додатку №2, протягом 30 днів з дня введення Об'єкта будівництва в експлуатацію.
Пунктом 1.6 Додатку №2 до Договору встановлено, що запланована/орієнтовна дата введення в експлуатацію Об'єкта будівництва - 4 квартал 2006 року, а передача під заселення - 1 квартал 2007 року. При цьому, дата введення в експлуатацію Об'єкта будівництва може варіюватись в межах трьох місяців і це не буде вважатись порушенням своїх обов'язків з боку Організації.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до умов Договору, що укладений між сторонами, Відповідач взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами збудувати Об'єкт будівництва і передати Інвестору на підставі підписання відповідного акту приймання-передачі після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію частину новозбудованого житла, а саме Об'єкт пайової участі, визначений у Додатку № 2, для його подальшого використання як місця проживання за умови виконання Інвестором даного Договору.
Обов'язки відповідача за даними Договорами визначені, також, п. 3 Договору від 14.04.2005 і містить повний їх перелік.
Судом першої інстанції, розглянувши дану цивільну справу, встановлено, що ТОВ «Невірос» не було виконано взятих на себе зобов'язання за Інвестиційним договором щодо введення в експлуатацію та передачі під заселення об'єкта будівництва у визначені договором терміни, ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи положення укладеного між сторонами Інвестиційного договору, Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», ст. ст. 15, 16, 256, 257 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе погодитись з цим висновком суду першої інстанції.
Згідно із ст. 5 ч. ч. 1, 2 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Так, відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи Об'єкт будівництва, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 не побудований та не введений в експлуатацію.
Відповідно до ст. 3 ч. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України на строк дії цієї статті не здійснюється.
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції не врахував, що станом на день звернення позивача до суду із зазначеним позовом, набули чинності вимоги ст. 3 ч. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 і підлягали застосуванню для вирішення справи та які звільняють відповідача, як забудовника, від стягнення коштів, передбачених п. 5.2. Договору укладеного між сторонами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір та задовольняючи позов, наведеного вище не врахував та в порушення ст.212 ЦПК України не перевірив допустимість та достовірність доказів, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, не надав належної оцінки, що потягнуло за собою неправильне вирішення даного спору.
Таким чином, доводи ТОВ «Невірос» є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження матеріалами справи та на законодавчому рівні, а отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З огляду на викладене має місце порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що дає підставити скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26.03.2012 - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» про стягнення неустойки - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: